До редакції прийшов лист.
БАЙДУЖИМ... Ви вдома засіли в теплі і добрі, про істину Божу забули, душею здрібніли, нікчемно малі ви голосу Правди не вчули. Коли ж навчитесь цінувати усе, що Бог Вам дає на сьогодні? Чому ж Вас ізнову несе і несе в криваву московську безодню? Чи мало Вас вчили Афган і Чечня, давно куфайки поскидали? Із голоду вмерлі вже Вам не рідня?! Рідніші оті, що вбивали?! І слово Тараса для Вас не святе? Чужі всі його заповіти? Рабами жили і рабами вмрете... Та як будуть жить Ваші діти?! Лютенька за Євромайдан!