«Mediastream» очима полтавця: революція в Киргистані, акредитація ДНР та тролінґ над політиками (ФОТО)

З 9 по 12 грудня у Львові проходила Школа громадської активності «Mediastream» від Українського Католицького Університету (УКУ) та DeutscheWelleAkademie. Якщо раніше я розповідав про Колегіум і УКУ, то тепер хотілося б розповісти про саму програму.

Знайомство з проектами

Для участі у програмі організатори відібрали 16 людей з різних міст України. Це Острог, Харків, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Рівне, Черкаси та Полтава. Така різноманітність допомагає учасникам більше дізнатися про те чи інше місто через його представника. На жаль, двоє учасників з певних причин не змогли приїхати, але це нормальне явище.

Перший день програми 9-ого грудня повністю присвятили знайомству з медіапроектами, які презентували молоді активісти. Адже і тренери мали зрозуміти, що саме найбільше цікавить учасників, на які теми варто звернути особливу увагу, щоб допомогти їм.

Викладач Острозької академії Роман Шулик презентував Лабораторію Журналістської майстерності J.Lab. У своєму ВНЗ він з колегами створили майданчик, де студенти розвиваються як журналісти, час від часу слухають лекторів-практиків, працюють над різними медіапроектами та ініціативами. До речі, фінансування цього проекту ініціатори збирають через «Спільнокошт».

Студентки УКУ Анна Козак та Яна Машкова презентували милий проект «Медяник». Проблема, яку він має вирішувати – безпека перебування дітей в інтернеті.

Харків’янка Анна Григель розповідала про ідею створення масштабного блоґу про потенціал України, Лідія Аксюк зі Львову – про сайт професійної і аматорської літературної критики «Лікрит».

Острог представляло ще двоє учасниць: Яніна Загурська розповідала про електронний глянцевий журнал з іронічною назвою «SELO», а Катерина Камолова – про онлайн-видання «the Вю». Цікаво було почути про ці острозькі медіапроекти, зважаючи, що там живе тільки 14 тисяч чоловік.

Ростислав Задворний (Черкаси) презентував відеоролики, які він створює на замовлення, Тетяна Столярова – проект «Харків Мобілізаційний» (просвіта щодо мобілізації чоловіків, інформація про загиблих учасників АТО з Харкову), Герман Гошкадор (Львів-Дніпропетровськ) розповідав про свій проект інтернет-телебачення «Культурна еволюція», а  Галина Падалко (Луцьк) – «StudLife».

Полтавка Аліна Костиря розповіла про гумористичну студентську спільноту «Типовий ПНПУшник», а я – про онлайн-підтримку НМО «Magnum Opus».

Бектур Іскендер

Згідно програми, наступні два дні, 10 і 11 грудня – період інтенсиву з медіатренерами. Першим зних став медіатренер DW Academie (провідна організація Німеччини, створена для розвитку міжнародних ЗМІ) киргиз Бектур Іскендер.

Свого часу він з другом створили сайт Kloop. На той момент у Киргистані перебувала представниця нідерландського фонду «Hivos», перекладачем якої був цей самий друг Бектура. Голандка шукала команду, яка працює в медіа. Так проект Іскендера отримав перше фінансування у 25 000 євро.

Оскільки на сайті немає реклами, то проект живе на ґранти. Проте тут застосовуються і додаткові шляхи фінансування. При сайті відкрита Школа журналістики Kloop, де підлітки платять за навчання і невдовзі вже самі пишуть репортажі і розслідування. Тут теорія невіддільна від практики. На момент закінчення школи (тої, яка загальноосвітня) вони вже є досвіченими журналістами, яких готові до роботи у медійній сфері Киргистану.

Життя на ґрантові кошти не впливає на редакційну політику видання. Так, отримуючи гроші від США, вони писали про листи Посла США у Киргистані на підтримку Максима Бакієва (при тому, що сама Посол вважала сина екс-президента «корумпованим»).

Доволі цікаво було слухати розповіді про досвід краунфандингу (гуртового збору грошей онлайн) для подорожей на Україну. Киргизам було незрозуміло, що саме відбувалося на Євромайдані в Києві, адже різні ЗМІ подавали різні версії подій. Тому Іскендер запустив на сайті кампанію зі збору коштів, щоби він міг поїхати в Україну, на власні очі побачити події на Майдані Незалежності та написати репортажі звідси. Суму він визначив максимально економічну – тисяча доларів. І зібрав її. На ці гроші Бектур відвідав кілька міст України (Київ, Одесу, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк).

Бектур також подорожував і в ДНР. Навіть двічі – навесні та восени. Він отримував акредитацію ДНР як журналіст і показав, наскільки змінилися навіть самі документи для такого дозволу. Іскендер відзначає, що якщо у травні це були якісь незрозумілі люди, то тепер там діють професійні структури РФ.

Сайт «Kloop» – один з найбільш опозиційних до влади Киргистану. На момент лекції 11 грудня їх почали блокувати за вказівкою згори. Для новинного сайту це одна з найкращих відзнак, хоча і шкода, що читачі не матимуть доступу до матеріалів. Але Бектур не збирається зупинятися і буде доводити свою правоту.

У 2010 році, коли в Киргистані відбувалася друга революція (перша пройшла у 2005), «Kloop» був ресурсом, який намагався показувати новини такими, які вони дійсно є. Особливо цікаво було слухати правила безпеки при зйомці протистоянь міліції і прихильників опозиції у 2010 році у Бішкеку.

Ще один краудфандинговий приклад – збір грошей для дівчини з Киргистану, Айзади Марат, яка вступила в Гарвард  (20 тисяч доларів). Для його країни це велика рідкість, і Бектур дуже хотів, щоб вона таки отримала можливість навчатися в одному з найпрестижніших ВНЗ світу. Ця кампанія набула великого розголосу у пресі й соцмережах. Цей розголос і допоміг зібрати частину коштів, 10 тисяч доларів дав президент країни. Дівчина наразі навчається у США і має намір, повернувшись, працювати для зміни системи.

Роман Заяць

Другий медіатренер програми – Роман Заяць. Людина, яка, мабуть, знає про радіо все. Чоловік, від голосу якого всі учасниці програми просто танули, почав займатися медіа ще у 90-х, отримував досвід у Польщі і США.

Щоб зрозуміти, що десятиліття абсолютно не привнесли нічого нового у радіо, Роман увімкнув записи 30-х років ХХ століття. Там у перерві між піснями жартували двоє ведучих. Якщо не зважати, що робили вони це польською мовою, то цей прийом не відрізняється від того, що ми чуємо наразі по радіо українських хвиль.

Заяць розповів, що радіо у Львові у 30-ті роки робило вже доволі сучасні речі: прямі трансляції з концертів, привозило кращі американські хіти з Чикаго, Нью-Йорку. І якщо нам здається, що те чи інше радіо робить якусь новацію, то, скоріше за все це вже давно було створено кимось іншим. Роман – співзасновник проекту «MJoy», радіо-порталу концептуальних онлайн-радіостанцій та супутніх сервісів. Деякі з них, як-от «Різдвяне радіо» , функціонує лише перед святами чи певними подіями.

Тренер розповідав про сучасні вимоги до інтернет-радіостанцій: їм сьогодні потрібно бути мультиплатформенним, бо сучасний слухач занадто вимогливий.

І щоб дати можливість учасникам зрозуміти природу радіомовлення, їм запропонували зробити хвилинний репортаж щодо якоїсь події, використовуючи звуки, шуми і тло, завантажити це на сервіс SoundCloud, придумати опис, фото і теги. Саме аудіо потрібно було змонтувати у програмі Adobe Audition. На все це відводилося 40 хвилин, ані трохи більше. Таким чином, учасники повинні були відразу застосувати свої знання на практиці.

Зрештою, не в усіх команд вистачило часу виконати завдання повністю, але це був дуже цікавий досвід. І практичний.

Після лекцій Романа Заяця радіо постало страшенно цікавим медіа, в якому дуже цікаво експериментувати і працювати над неординарним контентом, що міг би затримати слухача на станції.

Отар Довженко

Третій (і останній) тренер програми – Отар Довженко, який вже 3 роки працює над магістерськими програмами журналістики та медіакомунікацій УКУ. Заняття Отара були присвячені поширенню ідей у соцмережах.

Здавалося, питання доволі просте і чи не кожен другий вважає себе спеціалістом у цій сфері. Але все виявляється не так просто.

Довженко ділився своїм досвідом адміністрування спільнот Львівського Євромайдану, ініціативи «Дайте пройти!» (проти паркування на тротуарі), збору книг для Донбасу, магістерських програм УКУ.

Викладач застосовує різні методики й інструменти, шукає цільову аудиторію для того чи іншого проекту, експериментує з рекламою і її ефективністю. Він показав, наскільки змінюються технології і використання українцями соцмереж.

Лекція Отара Довженка

Дискусія

Останній день програми, 12 грудня, закінчився дискусією. Її учасники – Азад Сафаров, журналіст «5 каналу», Роман Шрайк, блоґер, який має 40 тисяч підписників у «Facebook», Тетяна Котюжинська, президент Асоціації медіаюристів, Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації.

Цікаво було послухати репліки Сафарова про журналістський тролінґ. Так, він свого часу тролив одного кандидата (на той момент) в нардепи, який займався підкупом виборців за гречку. Журналіст додзвонився до його помічника і представився директором заводу, запропонувавши продати їм свою гречку. Такий же підхід він застосував до ще одного тодішнього кандидата. Той влаштовував для пенсіонерів святковий вечір і сам був в ролі тамади. Азад хотів найняти його ще на кілька весіль.

Також Сафаров розмежовує себе як журналіста і як блоґера. При підготовці репортажу для «5 каналу», він має послуговуватися стандартами. Але у блозі на «Українській правді» він може писати про все те, що відбувалося під час цього репортажу, свої думки та емоції.

Роман Шрайк розповідав про свій досвід блоґерства. Він ніколи в житті не був пов’язаний із журналістикою, але десятки тисяч людей довіряють йому () і слідкують за його дописами. Єдиний секрет Романа – бути цікавим і займатися тією справою, яка Тобі подобається.

Дискусія

Фінал

Школа громадської активності завершилася. Це був страшенно цікавий проект, який відкрив для мене багато чого нового. Час покаже, наскільки отримані знання будуть застосовані на практиці. Але ця соціальна мережа, побудована з учасників з різних міст України, не пропаде.

Роман Повзик