Раніше на Полтавщині на Великдень кругом вішали пузирі

Раніше на Полтавщині були своєрідні традиції святкування Великодня, як ось наприклад   прикрашання пузирями. Про ці та інші яскраві регіональні великодні традиції на Україні розповіли доценти кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Чабанюк та Наталя Салтовська.

В селі Котельва на межі Полтавської області на Великдень робили ліхтарі на кшталт китайського ліхтарика, які називали пузирями. Їх вивішували по периметру огорожі церкви та в кожному дворі на дереві.

Цікаві традиції були і на Покутті - там в страсну п’ятницю або суботу всі обов’язково ідуть на кладовище, прибирають могилки і залишають на них свічки. Коли ти йдеш ввечері на всеношну, все кладовище мерехтить ліхтарями.

На тому ж Покутті в селі Чортівець Городецького району під церквою, яка знаходиться на пагорбі, розкладають багаття, де спалюють всі старі та непотрібні речі, а навколо них стоять хлопці. Ніби це ілюзія з тим вогнищем, біля якого грілися апостоли, чекаючи на Ісуса Христа. І коли ти підходиш, дві великі ватри в темряві вже створюють святковий та піднесений настрій.

Що означає традиція поливатися водою, що збереглася на Закарпатті та Львівщині?

Олена Чабанюк: Поливальний понеділок згадував ще французький інженер Боплан, який працював на фортифікаціях на Запоріжжі. Він звернув увагу на те, що тут був звичай в понеділок поливати водою один одного. Це означало очищення, люстрацію. На сьогоднішній день це дуже жорстка забава, коли досить холодно, особливо поширена серед молоді, яка дуже чутлива до екстремальних способів повеселитися. Ця забава розповсюджується, і все ближче надходить до Києва. В понеділок вранці хлопці обходили всі садиби в селі і дівчину, яка заспала, обливали водою. А вже у вівторок дівчата обливали хлопців відповідним чином. Це молодіжний субстрат, який дуже яскраво проглядається у весняних звичаях та обрядах. Весна, відродження, молодість, юність – цей комплекс прийшов до нас з дуже прадавніх часів.

Наталя Салтовська: В деяких посланнях Вишенського згадується поливальний понеділок, і йдеться про те, що це «бісівські забави». Церква теж у 15-16 ст. виступала проти цього, бо це вважалося негативним впливом на релігійний обряд. Так, в Біблії написано про очищення через воду, але ж не йшлося про забаву.

Загалом Великдень обов’язково святкували три дн. Це і відвідування родичів, і розваги. На сьогодні у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях зберігся звичай гаївок, коли під церквою збирається все село, дзвонять дзвони, яким приписувалася магічна сила розбуджувати всю природу і відповідним чином провокувати здоров’я. Треба постояти під великоднім дзвоном для того, щоб протягом всього року не хворіти. Водять ігри, співають спеціальні пісні. Якщо раніше ці ігри проводили тільки дівчата, то на сьогоднішній день в деяких селах збирається все село. Це дуже красиво і урочисто. Маленькі діти грають в довгої лози, б’ються крашанками, дорослі водять хороводи. Найголовніше – це створити настрій великого весняного свята, яке нас чекає.