«Коли бачимо погані результати аналізів - переживаємо. Іноді плачемо. Від цього неможливо абстрагуватися» - репортаж з дитячої міської лікарні

У клініко – діагностичне відділення КП «Дитяча міська лікарня Полтавської міської ради» приходжу вранці, коли робота персоналу – у розпалі. Втім, вона тут кипить цілодобово, сім днів на тиждень. Така специфіка.

Для мене дитяча міська лікарня – заклад особливий. Здебільшого, тутешні працівники трудяться в закладі десятиріччями, для багатьох – це єдиний запис у трудовій книжці. Подібні розповіді я почула і у клініко – діагностичній лабораторії.

ЯКЩО ОПЕРАЦІЙНА – СЕРЦЕ ЛІКАРНІ, ТО ЛАБОРАТОРІЯ – ЇЇ ОЧІ

На вході у відділення – гасло. Латинський вислів «bene dignoscitur bene curatur» - «Правильна діагностика – правильне лікування». І дійсно, від того, як спрацює персонал відділення залежить абсолютно все. Знайомлюся з завідувачкою клініко – діагностичною лабораторією Оленою Захарчук, котра розповідає про свій підрозділ:

«У нас ціле відділення, яке складається з відділів, відповідно до досліджень, які виконуються. Це широкий спектр гематологічних, біохімічних, імунологічних, загально - клінічних, паразитологічних та цитологічних досліджень – майже увесь перелік, який прописаний у програмі медичних гарантій. Саме тут, у стінах лабораторії, вирішується, яким буде лікування наших маленьких пацієнтів. Якщо кажуть, що операційна це серце лікарні, то лабораторія – це її очі. Без нашої роботи була би неможлива робота лікарів.

Лабораторно – діагностичний напрямок надзвичайно цікавий. Розвиток іде семимильними кроками. Я починала свій шлях у медицині, маючи в арсеналі найпростіші засоби. А зараз наукова думка бурхливо розвивається, ми маємо фантастичну техніку і методики.

- Яке сучасне обладнання маєте в лабораторії?

- Скажімо, наша лікарня придбала імунохемілюменісцентний аналізатор – цей аналізатор дозволяє з точністю до 90% визначати маркери захворювань на ранніх стадіях методом імуноаналізу. І дуже – дуже широкий спектр досліджень він дозволяє нам виконувати. Це наша особлива гордість!

Також віднедавна маємо цитологічну центрифугу, що дозволяє виявляти первинні ураження нервової системи. Раніше, аби зробити такі дослідження, потрібно було їхати до Києва. Нині це все доступно у Полтаві.

- Від точності вашої роботи залежить напряму вибір тактики лікування, а відтак і одужання пацієнтів. Тобто, зрозуміло, що ви маєте бути максимально зібраними під час роботи?

- Безумовно, ми відчуваємо величезну відповідальність. Тим більше, маємо відділення онкогематологічне. Так, це дуже відповідально, але для того і існує наша робота.

З ПОЧАТКУ ВІЙНИ ЖОДЕН ПРАЦІВНИК НЕ ПОКИНУВ РОБОЧЕ МІСЦЕ, МИ ВСІ ПРАЦЮЄМО НА БЛАГО ПЕРЕМОГИ

- Як почався ваш особистий шлях до професії?

- Я закінчила Київський медичний інститут, почала працювати в Латвії, котра на той час була однією з республік СРСР. Моє перше робоче місце було в клініко - діагностичній лабораторії. Працюю я з 1989 року. Занурилася в професію, полюбила її. Мені було дуже цікаво і стала поглиблювати свої знання. Потім повернулася в Україну і продовжила свою роботу. А у Полтавській міській дитячій лікарні з 1992 року. У мене всього два записи в трудовій книжці.

Я не мислю себе в іншому закладі. У нас злагоджений колектив і потужна підтримка керівництва.

Що головне у нашій професії? Важливо багато рис. Це і увага, точність, і зібраність, і інтуїція навіть. Від цього всього залежать дитячі долі і життя.

З початком повномасштабної війни маємо багато хвилювань. Особисто я знайшла спосіб їм протидіяти – займаюся у вільний від роботи час скандинавською ходьбою. Це знімає емоційну напругу, сприяє відновленню і перезавантаженню. Я завжди приходжу на роботу із задоволенням.

- Чи можливі помилки у роботі лаборантів?

- Звісно, не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Але у нас багаторівнева система контролю якості. Ми приймаємо участь у всеукраїнському контролі якості лабораторних досліджень і ось уже багато років нам присилають контрольні зразки – це стимулює нас.

В нашому відділенні тридцять співробітників – це лікарі - лаборанти, лаборанти, медичні сестри. З гордістю маю сказати – з початком повномасштабної війни жоден працівник нас не покинув. Всі ми на своїх робочих місцях.

Під час тривог за потреби ми проводимо дослідження у сховищах – цілодобово. Це наш другий фронт – збереження здоров’я молодого покоління нації. Ми всі працюємо заради перемоги!

МИ НЕ МОЖЕМО СПРИМАТИ РОБОТУ ВІДСТОРОНЕНО

Світлана Мотрій – старший лаборант клініко діагностичної лабораторії ДМКЛ. Підтверджує слова колеги: у дитячій лікарні працюють тільки найвідданіші професії, справжні фанати медицини:

- На цій посаді я з 1999 року. Моя трудова діяльність розпочалася у дитячому садочку. Зрозуміла, що робота з дітками – це моє. Коли здорова дитина – це велике щастя. І я щаслива бути дотичною до збереження дитячого здоров’я. Від роботи своєї я отримую тільки задоволення. Це – моє життя. Піти на іншу роботу я не наважуся ніколи. Бо сюди приходиш і тут живеш.

Навіть коли додому повертаєшся, все одно подумки аналізуєш, як пройшов день. І як допомогли результати твоєї роботи. Думаю, що ця професія – моє призначення.

Тому коли бачу погані результати в аналізах – сумую. Іноді навіть плачу. Емоції не залишиш за дверима.

Не існує якихось особливих рис для лаборанта. Вони загально людські – доброта, відповідальність. Але відповідальність на першому місці.

За колонками цифр у результатах аналізів – чиєсь маленьке життя і доля. Ніколи не зможу сприймати роботу відсторонено. Неможливо абстрагуватися від цього. Але саме такі люди тут і працюють роками – небайдужі! І за це їх люблю!

Читайте також: " Найбільша радість - це врятовані життя. Найбільший біль - коли не вдається життя вратувати" - медсестри міських лікарень про свої робочі будні.