«Танці, що об'єднують покоління»: історія полтавської студії Guba Dance Studio

9 листопада в Україні відзначають День працівників культури та майстрів народного мистецтва. Це нагода розповісти про людей, які розвивають творчість, навчають дітей, підтримують їхні таланти та створюють простір для самовираження. Одна з таких історій — полтавська танцювальна студія Guba Dance Studio.Нещодавно танцівники здобули приз глядацьких симпатій на «Танцювальній премії Полтавщини».

Від випадкової заміни до справи життя

Історія Guba Dance Studio розпочалася у 2015 році. Тоді Юлію попросили тимчасово замінити дівчину, яка переїжджала до іншого міста. Однак короткочасна заміна переросла у справу, якій вона присвятила майже одинадцять років.

«Все почалося з того, що мене просто попросили замінити дівчинку, яка від'їхала в інше місто. Так вона від'їхала, я залишилася працювати і надалі працюю», — пригадує Юлія.

Спочатку колектив займався на базі іншої студії. Проте влітку 2026 року у танцівників з'явився власний простір. Для керівниці це стало особливою подією, адже тепер діти мають місце, яке можуть називати своїм.

«Ми відкрили свою власну студію. Тепер ми маємо своє місце затишку, сили та розвитку. Я безмежно рада і сподіваюся, що мої діти також задоволені тим, що в нас є тепер своє таке місце», — розповідає засновниця.

Від трирічних малюків до студенток

Нині у Guba Dance Studio займаються діти різного віку. У колективі діють п'ять груп — від найменших танцівників до старших вихованок, які вже навчаються в університеті.

Наймолодшій учасниці Єсенії — два роки і дев'ять місяців. А деякі дівчата прийшли до Юлії ще у три-чотири роки й залишаються з нею протягом багатьох років.

«Я дякую їм безмежно за те, що вони стільки років поруч зі мною, не змінюють своїм традиціям, не змінюють мені, а завжди залишаються зі мною разом», — говорить керівниця.

До студії діти приходять на пробне заняття. Під час нього Юлія оцінює не лише фізичні можливості майбутніх вихованців, а й те, наскільки вони відчувають музику та чи мають бажання розвиватися.

Для неї важливо, щоб дитині подобався сам процес навчання і вона хотіла повертатися на тренування.

Гран-прі, перші місця та перемога глядацьких симпатій

За роки існування колектив побував на багатьох конкурсах і фестивалях. До пандемії поїздки були особливо активними: танцівники майже щомісяця відкривали для себе нове місто. Пізніше карантин і повномасштабна війна внесли корективи у плани, однак від участі в конкурсах не відмовилися.

Цього літа вихованці студії виступали у Чернівцях. Звідти повернулися з першим місцем за груповий номер та Гран-прі за сольний виступ.

Одну з найбільш несподіваних перемог Юлія пов'язує з наймолодшими вихованцями. Минулого року група «Леопардики», учасникам якої було лише 5–6 років, здобула Гран-прі конкурсу.

«Гран-прі було одне на все відділення, в якому брали участь як діти 80-ти, так і 12–14-ти років. Це була така неочікувана перемога», — згадує Юлія.

Ще однією особливою подією стала «Танцювальна премія Полтавщини». Там колектив отримав приз глядацьких симпатій. Цієї нагороди вихованці дуже хотіли, тому активно долучилися до голосування разом із рідними та знайомими.

«Діти всі дуже про нього мріяли, ми підключали активно всіх своїх знайомих, рідних. Голосування велося дуже активно, і ми таки виграли цей приз, чому ми безмежно раді», — розповідає керівниця.

Заняття під час війни: тепло, світло та безпека дітей

Робота дитячої студії сьогодні — це не лише постановка номерів і підготовка до конкурсів. До звичних організаційних питань додалися відключення електроенергії, проблеми з опаленням та необхідність подбати про безпеку вихованців.

Юлія говорить, що команда намагається створити комфортні умови для занять, зокрема забезпечити дітей теплом і світлом та подбати про можливість перебувати в укритті під час повітряних тривог.

Попри всі складнощі, тренування продовжуються, а діти приходять на них із задоволенням.

«Я хочу, щоб мої діти, не дивлячись ні на що, були щасливими, отримували яскраві враження, перемоги, нові поїздки», — ділиться Юлія.

Вона мріє, щоб у майбутньому колектив зміг побувати в усіх містах України, зокрема й тих, які зараз залишаються небезпечними через війну.

«Ми тільки віримо в краще майбутнє, що ми ще поїдемо в усі міста, які навіть зараз знаходяться в небезпечній зоні. Ми хочемо їх відвідати знову квітучими і красивими», — додає керівниця.

Культура починається з людей

День працівників культури та майстрів народного мистецтва — це нагода згадати не лише про великі сцени, концерти й фестивалі, а й про людей, які щодня працюють із дітьми, передають їм свої знання та допомагають відкривати власні здібності.