• Головна
  • Рятувальник із Полтави розповів про пошук людей із тепловізором, пожежу на Макухівському звалищі та утоплене у Ворсклі авто
09:30, 17 вересня 2020 р.
Надійне джерело

Рятувальник із Полтави розповів про пошук людей із тепловізором, пожежу на Макухівському звалищі та утоплене у Ворсклі авто

Рятувальник із Полтави розповів про пошук людей із тепловізором, пожежу на Макухівському звалищі та утоплене у Ворсклі авто

17 вересня в Україні відзначають День рятівника. Це свято тих, хто щодня ризикує своїм життям, аби врятувати від біди інших. Ми, на жаль, не можемо розповісти про усіх цих людей. Проте у історії про одного із рятувальників спробуємо передати усю складність та відповідальність цієї непростої роботи, а також спростувати деякі поширені міфи.

Наш сьогоднішній герой – Олександр Валуйко. Із 2007-го року він працює начальником караулу у 3-ій державній пожежно-рятувальній частині міста Полтава. Всього має 22 роки вислуги. Свою розмову ми розпочинаємо за чашкою кави, а завершуємо у гаражі поміж пожежних автомобілів. І якщо спершу Олександр, як більшість людей складних та відповідальних професій, розповідає небагато і не надто охоче, то потім, коли демонструє мені обладнання та спорядження, пригадує справді неординарні моменти із своєї тривалої біографії у якості рятувальника. 

Про тренування пожежників

Робочий день начальника караулу розпочинається о 7:45. Я повинен заповнити журнал інструктажу рятувальників, у тому числі – водіїв. Потім провести «розвод», перевірити техніку. Вдень у нас зазвичай проходять заняття зі службової підготовки і вправи із виконання нормативів. Швидке одягання спорядження, оперативне розгортання відділення, робота одночасно на два стволи, на три стволи. Ми щодня це відпрацьовуємо. Коли тренуєшся постійно, потім у потрібний момент спрацьовують рефлекси та м’язова пам'ять. Улітку на спорядження та виїзд нам дається 35 секунд, узимку – 45.

Про гроші за виклик та пожежні машини без води

Іноді люди пізно нас викликають на пожежу, коли полумя вже встигає поширитися на будівлю. Потім пояснюють: думали, що за виклик рятувальників потрібно платити. Ще один поширений міф, що пожежники приїздять на виклик на машинах без води. Це, звичайно ж, неправда. Машини завжди заправлені водою та паливно-мастильними матеріалами. Просто якщо пожежа вже «запущена» під час інтенсивного гасіння у два стволи чотирьох тон води вистачає лише на 4 хвилини. Потім потрібно підєднатися до гідранта, заправитися у пожежній водоймі чи дочекатися підвозу води із інших частин.

Про пожежу на Макухівському звалищі

Бувають зміни, коли викликів взагалі немає, або їх небагато. А бувають дні, коли зранку виїжджаєш і повертаєшся до частини лише увечері. Особливо, коли суха погода і постійно горять луки, болота або торф’яники.

Нещодавно от Макухівське звалище горіло. Моє відділення туди першим приїхало за викликом. Побачив, що відкритий вогонь, швидке поширення по усій площі. Ми спробували збити полумя, але через вітер це не вдалося швидко зробити. Можливо, такої масштабної пожежі вдалося б уникнути, якби вони викликали нас одразу, а не намагалися якийсь час загасити звалище самотужки.

Про порятунок людей

Кожна пожежа – індивідуальна. Залежить від специфіки будівлі, від поверху. Якщо це багатоповерхівка, то будеш, приміром, гасити квартиру на п’ятому поверсі та заливати, відповідно, четвертий, третій. Під час таких пожеж стається задимлення у під’їздах, дим проникає на інші поверхи, у квартири. Потрібно виводити людей. Ми це робимо за допомогою сучасних дихальних апаратів на стиснутому повітрі «Драггер – 4000».

На наших сучасних пожежних автомобілях з-поміж усього обладнання є також і тепловізори. Ми користуємося ними, щоб знайти людей у диму.

А буває, що приїздиш на пожежу, всередині людина, але врятувати її вже неможливо – там скрізь вогонь…

Ми виїжджаємо і на ДТП. Там часто є ризик розливу пального. А ще за допомогою спеціального інструменту ми дістаємо людей, яких затисло всередині. Буває, що працівники «екстреної» допомоги приїздять раніше за нас, тоді вони вже підказують  – які дії можна робити, щоб не зашкодити постраждалому.

А так нас усіх навчають надавати першу допомогу. У частину приходять медики із різних лікарень, проводять інструктаж, як зробити легеневу реанімацію, правильно накласти шину тощо.

Про сучасну техніку

Це - німецький автомобіль, повністю обладнаний для виїзду під час аварій. Тут у комплекті бензопила по металу (нею розрізають дахи авто), бензоріз , бензиновий генератор, переноски, циркулярка, пінний вогнегасник із рідиною для його заправки, апарати зі стиснутим повітрям та масками, спеціальна подушка для піднімання важких предметів (максимально – до 21 тони), спеціальні розтискач, різак та домкрат, ніж для скла, легка драбина. Та інші речі, які нам можуть знадобитися, на кшталт лопати, кирки чи універсальної штуки для відкривання чого завгодно, яка називається просто «хуліган».

Про врятованого «самогубця» та утоплений автомобіль

Ми виїжджаємо не лише на пожежі. Рятуємо тварин, головним чином, знімаємо котів із високих дерев. Також приходимо на порятунок тим, хто тоне у річці. Взимку це можуть бути рибалки, або просто пішоходи, які вирішують скоротити дорогу та йдуть через лід. Влітку були випадки, коли стрибали із мосту у воду. Не знаю, чи це були суїцидальні наміри, чи просто так діяв алкоголь на людей. Один якось увечері вже, в темряві, стрибнув у річку, а там виявилося мілко, і він просто застряг. Ми виїжджали, щоб його витягнути.

А один хлопчина напідпитку утопив у Ворсклі «сьомаку». При цьому зробив це із третьої спроби. Спершу двічі врізався у дерево біля річки, а вже потім таки втопив. Сам вистрибнув. Автомобіль ми потім витягнули за допомогою лебідки, яку чіпляли водолази. Хлопець той наступного дня, коли протверезів, нічого не памятав.

Про страх

Страху у роботі зараз вже немає. Спочатку, під час перших виїздів, я завжди хвилювався, щоб усе правильно виконати, щоб не травмувався особовий склад. Буває, приїздиш, відключаєш електрику, починаєш лити воду і відчуваєш, що б’є струмом. А у будинку, виявляється, іще один ввід – підпільний. Ось про такі моменти доводиться думати, а страху, як такого, немає.

У рятувальників не прийнято говорити: "До побачення". Така професійна прикмета. Натомість, Олександр вчить автора правильному побажанню, яке можна адресувати пожежникам. І я після нашої розмови щиро зичу йому із колегами "Сухих рукавів!" 

Текст та фото - Володимир Паршевлюк

Нагадаємо, раніше полтавські рятувальники розповіли про реальні історії із чергувань у новорічну ніч.

Бажаєте отримувати найважливіші новини Полтави у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Полтава #рятувальник #пожежі #розповідь #робота #люди #допомога #ДСНС #вогонь #порятунок
Оголошення
live comments feed...