Як полтавська письменниця Олена Колінько підкорювала дитячу літературу

Полтавка Олена Колінько лауреатка міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова” у номінації “Прозові твори для дітей” за рукопис “Вітри великого лугу” та “Корній-Чуковської премії” у номінації “Проза для середнього та старшого віку” за підліткову еко-повість, авторка дитячої книги «Шпалереон». Напередодні 8 березня ми поспілкувалися з відомою полтавською дитячою письменницею та дізналися як вона йшла до своєї літературної мрії.

Пані Олено, як давно ви пишете і чому почали писати саме для дітей? Як усе починалося?

Мрія стати письменницею з’явилася ще в дитинстві, хоча тоді, звичайно, все це здавалося не дуже серйозним і більше нагадувало гру. Писала маленькі віршики, казки для своїх племінників і бачила, що у них є зацікавлення. Сама я дуже люблю дитячу літературу, багато читала в дитинстві, та й зараз частенько беру до рук казки чи шкільні історії. Першим твором, який я наважилась показати комусь, окрім рідних та друзів, був фентезійний роман «Вітри Великого Лугу». Цей рукопис здобув першу премію Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова – 2014». Після того було ще декілька дипломів та перемог у різних конкурсах. Відтоді я ставлюся до письма більш серйозно, адже розумію, що тепер будь-який мій рукопис має шанс стати книжкою і його прочитають діти.

Що для вас означає термін «дитяча література»? Чи складно писати для дітей?

Дитяча література для мене – це передусім щирі пригоди, яскравий світ і трохи наївні радощі, про які часто забувають дорослі. Відповідно, я не вважаю, що писати для дітей складно, писати для дітей дуже цікаво. Це набагато захопливіше, ніж дивитися класний мультфільм чи бавитись у комп’ютерну гру, адже ти сам твориш новий неймовірний світ і керуєш пригодами, вкладаєш у все це якийсь сенс.

“Шпалереон” – це ваша перша видана книга, яка також перемогла у конкурсі. Чи важко було знайти видавця? Розкажіть про конкурс “Напишіть про мене книжку” від видавництва “Фонтан казок”. Чи сподівалися на перемогу?

Так, «Шпалереон» - це мій дебют. Усе завдяки чудовезному конкурсу «Напишіть про мене книжку». Такий формат конкурсу нагадує відомі телевізійні талант-шоу, тільки для письменників і не по телебаченню, а в соцмережі Фейсбук. Заснувало його видавництво «Фонтан казок». Рукописи читають п’ять членів журі, пишуть свій коментар і виставляють бали. Текст, який набирає потрібну кількість балів, автоматично стає переможцем і отримує комерційну пропозицію від видавництва. Так і з’явилася на світ моя повість-казка «Шпалереон». Але це була не єдина моя спроба. Перший мій рукопис на цьому конкурсі не набрав потрібних балів, але я отримала чудові професійні поради від знавців дитячої літератури. Це допомогло мені зробити наступний твір кращим і повірити в можливість перемоги. Зараз я сама є членом журі конкурсу «Напишіть про мене книжку». Це дуже цікавий досвід – читати і оцінювати тексти інших.

Де вам пишеться найкраще і чи є такі улюблені місця для письма? Як був написаний “Шпалереон”?

Ідеї можуть приходити до мене будь-де: в транспорті, на роботі, в ліжку перед сном. Тоді я поспіхом записую їх до телефону, в блокнотики, на папірцях. Так само будь-де я можу і писати. Спочатку працюю традиційним способом - ручкою в блокноті, а вже потім набираю на комп'ютері. "Шпалереон" писався і вдома, і в Петровському парку біля пам'ятника Т. Шевченку, і на дитячому майданчику на гойдалці.

Cкільки часу відводите читанню і скільки – письму? Які книжки допомагають вам у творчій роботі? Які ваші улюблені літературні герої?

Якщо у відсотках, то на читання зазвичай іде, мабуть, 60% вільного часу, а на письмо - 40%. Хоча зараз у мене творча пауза, тому більше читаю. Якось я добросовісно перечитала найпопулярніші книжки на кшталт "Як написати геніальний роман" тощо, але впевнилась, що це не надто допомагає. Найкраще вчитися на художній літературі, читаючи усього і побільше. Мій улюблений персонаж - Вінні-Пух. Люблю його за кумедність, безпосередність і оптимізм.

У Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Олеся Гончара ви ведете "Клуб анонімних книголюбів". Як з’явилася ідея клубу?

У дитинстві я дуже любила читати, але в колі мого спілкування було не багато людей, які полюбляли книжки так же палко, як і я. Тому я мріяла про таку затишну спільноту, де можна поділитися враженнями про щойно прочитану книжку, розважитись, відпочити. Щойно я стала бібліотекаркою, одразу почала втілювати цю мрію в життя.

Хто з сучасних українських або іноземних авторів є для вас прикладом у літературі?

Сподіваюся знайти власний стиль і не наслідувати колег. Але є багато письменників, творчістю яких захоплююсь, як-от: Дж. К. Ролінг, А. Мілн, І. Мак'юен, С. Дерманський, І. Андрусяк та багато інших.

Раніше ми писали Сьогодні - Всесвітній день письменника. Як працює полтавська спілка письменників?