Закрите місто: чому тисячі людей в Полтаві стали домашніми бранцями?

Щодня величезна кількість працездатних полтавців не має можливості реалізувати свої права через те, що просто не може вийти з квартири чи дістатися потрібної установи.

Пересуватися лише своїм районом, не ходити до магазину, не спілкуватися з друзями, а ще краще – сидіти вдома і не «відсвічувати». Саме так виглядає з точки зору міської влади та підприємців ідеальна людина з інвалідністю або мама з дитячим візком. Хоч Полтава і не таке багате на круті ландшафти та сплетіння шляхів місто як Київ, але за рівнем своєї доступності для людей з візком цілком може з ним позмагатися.

Нещодавно з недолугих полтавських підприємців кепкував заступник міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКХ Лев Парцхаладзе. Він назвав магазини з пандусами, що порушують усі будівельні норми, «алеєю недобезбар’єрності в Полтаві».

Людям, які жодного разу не стикалися з проблемою пересування візка містом, такі витвори кмітливого розуму не кидаються в очі. Але якщо ви візочник або молода матуся з дитиною у візку, то гіршого випробування, ніж дістатися в інший район міста, потрапити до потрібного магазину або ж елементарно вийти з під’їзду марно шукати. Якщо жителі багатоповерхівок хоч зрідка самостійно і обладнують виїзди пандусами (що, до речі, потребує мінімум зусиль і матеріалів), то з пандусами у місті і в транспорті все набагато сумніше. Або страшніше. Бо спускатися/підніматися такими пандусами реально страшно і небезпечно:

Якщо у людей з інвалідністю, що живуть недалеко від кільцевих зупинок і мають великий запас терпіння, є шанс дочекатися автобусу або тролейбусу без сходинок і з висувним пандусом, то мешканцям, до прикладу, Огнівки, Садів-2, Розсошенців, Юрівки чи ГРЛ доведеться з півгодини діставатися найближчої кільцевої зупинки. Але і тут чекає чергова проблема – великі автобуси стрімко замінюють маленькі маршрутки, потрапити у які з візком немає жодного шансу.

Ось що каже про це Євген Асауленко, блогер, мандрівник, поціновувач транспорту, а в минулому кондуктор з 3-річним стажем:

 - Коли я працював на автобусі MANз автоматичним пандусом ми завжди його відкривали, і я допомагав зайти/вийти людині на візку. З часом пандус почав глючити, то не виїжджав, то не заїжджав (автобусу 15 років), його ремонт був не раціональний. Тоді я просив допомоги пасажирів занести/винести пасажира «вручну». Плюс - це швидко. Мінус - вага пасажира на візку може бути більше 100 кг. На всіх низькопідлогових автобусах можна нахилити підлогу на відстань см 20 до асфальту. Якщо можна під’їхати до бордюру - то навіть без пандуса можна було самостійно закотити пасажира.

Сучасні тролейбуси "Богдан" (у Полтав їх 15) обладнані пандусами, але ручними - їх викидає водій або кондуктор. Ще я завжди питав у пасажира, де він буде виходити, казав водію, щоб він під’їхав максимально зручно, ну і щонайменше - опустив підлогу.

А ось як пандуси будують у країнах, де проблеми людей з інвалідністю дійсно турбують суспільство. За словами замміністра інфраструктури України, такі повинні будуватися і у нас:

Днями президент України підписав Указ обов’язковість забезпечення усім національним установам впродовж 3 років безбар’єрного доступу, це стосується реконструкції і впорядкування існуючих споруд. Також ВР має прийняти закон, згідно якого усі нові житлові будинки та громадські об’єкти будуватимуться виключно з урахуванням норм доступності.

Анна Супруненко

Фото автора та Євгена Асауленка