Життєва доля Героя

Вранці 6 вересня 1943 року з маріупольського вокзалу йшов останній поїзд. Довгий состав лише завернув у бік заводу «Азовсталь», як його атакував червонозоряний винищувач «Аерокобра».

Черга з кулеметів пробила котел паровозу, потяг зупинився. З майданчиків вагонів зістрибнули німці і пустилися навтіки. Винищувач вже заходив на другий захід для атаки, як раптом з вагонів висипалися ... дівчата. Розмахуючи хустками, вони кричали:

- Наш! Наш!

Літак похитав крилами, а дівчата рвонули хто куди. Цей поїзд відвозив у німецький тил захоплених маріупольчанок. Само собою, потяг далі не пішов, сотні маріупольських жінок були врятовані. Тільки через 30 років стало відомо, що врятував маріупольчанок відомий радянський ас, Герой Радянського Союзу капітан Іван Бабак, в долі якого переплелося і героїчне і трагічне. Це керована ним «Аерокобра» розстріляла німецький паровоз.

Народився Ваня Бабак в самому серці козацького Запоріжжя в селі Олексіївка в декількох верстах від Капулівки, де навічно спочив легендарний кошовий Іван Сірко, у важкому 1919 році. До війни встиг закінчити Запорізький педінститут і навіть попрацювати вчителем математики. На жаль, про видатного випускника студенти інституту, який став національним університетом, майже нічого не знають (це я знаю не з чуток, маючи диплом цього виша).

Розпочалася війна. Владі вистачило розуму не кидати прямо в м'ясорубку війни фахівця з вищою освітою, відправивши його в льотне училище. Так вийшло, що Бабак закінчив після виша середнє льотне училище. Випустили його з училища сержантом. Так намагалися скоротити витрати на війну. Сержанти отримували меншу, ніж офіцери, платню, носили солдатську форму, і після загибелі сім'ї платили меншу допомогу. Не буду приховувати - більшість новоспечених льотчиків-сержантів не доживало до командирських «кубарєй» на петлицях. Сержантів не шкода. Та й офіцерів не дуже-то жаліли. У цьому Бабак переконається неодноразово.

Його кинули в вогненний вихор над Кавказом. Це після війни стане відомо, що 9-а винищувальна авіадивізія, куди потрапив молодий льотчик, була одним з кращих з'єднань радянських ВПС. Саме вона вперше в РСЧА отримала американські винищувачі «Аерокобра», на яких льотчики будуть літати аж до перемоги.

Івану Бабаку пощастило. Він не загинув в перші свої бойові вильоти, скоро на погонах у нього з'явилися офіцерські зірки. Літав Іван в ланці ще однієї легенди радянської авіації, свого друга Геннадія Речкалова - майбутнього двічі Героя Радянського Союзу. До боїв під Маріуполем командир ланки молодший лейтенант Бабак самостійно збив 18 ворожих літаків плюс 4 в групі. Нагадаю, що воювати йому довелося з льотчиками одного з найуспішніших з'єднань люфтваффе 87-й авіагрупи, штаб якої в один час розташовувався в Маріуполі. Так що 22 збитих «німця» були варті багато чого. 24-річний льотчик вже входив в число радянських асів, які тоді традиційно називалися «сталінськими соколами» на відміну від «стерв'ятників Герінга» (командувача люфтваффе).

1 листопада 1943 за сумарний рахунок і за мужність, проявлену в боях над Таганрогом, Міус-фронтом і Маріуполем, Іван Бабак отримав звання Героя Радянського Союзу. Літав тоді Іван в складі 16-го винищувального авіаполку, яким командував Олександр Покришкін. Потім Покришкін пішов на підвищення, очоливши дивізію, 16-м авіаполком став командувати Речкалов.

Коли повітряні бої закрутилися над Пруссією - безпосередньо над Німеччиною, капітану Бабаку довірили командувати 16-м полком. Як він згадував потім, командиром був малодосвідченим. Його попередник Речкалов полком займався мало, більше нишпорив на штабній машині по кинутим бюргерським маєткам і хапав усе, що під руку потрапить. Щоправда, у своїх мемуарах Речкалов про це "забув".

В початку березня 1945 року розвідці 1-го Білоруського фронту стало відомо, що рейхсміністр пропаганди Геббельс знімає з кіношниками пропагандистський фільм на кордоні Польщі та Німеччини. Стало відомо і точне місцеперебування міністра. Москва наказала знищити Геббельса - це матиме хороший пропагандистський ефект.

16 березня комполка Бабака викликав комдив полковник Покришкін.

- Ось тут знаходиться Геббельс, - сказав тричі Герой, вказуючи на карту. - Отримано наказ знищити гада. Це я доручаю тобі, Ваня. Та не думай літати сам, пішли когось із комесків (командирів ескадрильї - прим. авт.). А то я тебе знаю. Ну, удачі! - Покришкін потис Іванові руку.

У полку, всупереч очікуванням комполка, наказ Москви радості не викликав, не дивлячись на те, що успішне виконання наказу автоматично означало геройську зірку. Однак війна закінчується, жити хочеться як ніколи, а тут може бути всяке. Те, що Геббельса посилено охороняють, знали всі. Ризикувати навіть заради геройського звання, нікому не хотілося.

Звичайно, наказ є наказ, тим більше на війні. Хочеш не хочеш, виконувати треба. Комполку міг би просто вивести будь-якого досвідченого льотчика зі строю і сказати: «Вперед, батьківщина наказала!». Але Бабак вирішив все-таки летіти на штурмовку сам, взявши з собою ведомим молодого льотчика лейтенанта Козлова.

Лишається тільки гадати, чому штурмовку колони Геббельса довірили винищувачам, хоча могли, знаючи маршрут пересування Геббельса, підняти в повітря цілий полк бомбардувальників або штурмовиків, надійно прикривши їх винищувачами і зтерти Геббельса разом з почтом у пил. Мета виправдовувала засоби. Однак проти численної колони полетіли лише два винищувачі.

Бабак з Козловим таки долетіли до мети. Само собою, потрапили під вогонь зеніток, які охороняли колону. «Аерокобра» Бабака загорілася. Передавши Козлову наказ летіти за лінію фронту, комполка вистрибнув з палаючого винищувача з парашутом. До речі, у Івана це був перший випадок, коли збили його. Перший за три роки боїв. За плечима у нього було 37 повітряних перемог.

Далі полон. Лейтенант Козлов долетів до аеродрому і повідомив про загибель Бабака. Льотчики полку писали на своїх літаках: «За Ваню Бабака!». Комполку продовжував громити ворога чужими руками ...

А в цей час він був у полоні. Три рази німці збиралися його розстріляти, проте доля як би зберігала його для майбутніх випробувань. Уже через півтора місяця в табір військовополонених увірвалися радянські танки. Думаєте, Бабак, надівши погони і начепивши на груди геройську зірку, встав до строю добивати фашистів? Нічого подібного. Військовополонений Бабак потрапив під наказ товариша Сталіна - фільтрувати військовополонених, щоб серед них не затесалися ті, хто здався самостійно, замість того, щоб товариша Сталіна захищати до останньої краплі крові. Герой Радянського Союзу, один з провідних радянських асів потрапив у табір для військовополонених, тепер уже радянський. Разом з полоненими німцями і власівцями. Отаке спасибі від товариша Сталіна.

Бабака судив військовий трибунал. Часу у юристів розбиратися не було - війна йде! Колишнього капітана, не раз битого мордоворотами «Смерш», за 15 хвилин розгляду персональної справи ... засуджують до розстрілу ...

Останні дні життя Герой (звання-то його не позбавили!) сидів у таборі в теплій компанії з гітлерівськими і власовськими офіцерами. Власовці потішалися над Бабаком: «Гей, соколе ти сталінський, готовий до смерті? Помирати разом будемо! », А конвоїри щоразу намагалися вдарити його прикладом або ногою. Так Бабак зустрів кінець війни.

Раз біля табору проїжджав «віліс» з льотчиками. Хтось із в'язнів крикнув їм, що тут знаходиться Герой Радянського Союзу Бабак. Льотчики почули, розвернулися, і під'їхали до воріт табору. За допомогою пістолетів охороні зрозуміло пояснили, щоб їх пустили до Бабака (серед них був знайомий Івана). Упевнившись у страшній правді, льотчики пригрозили конвоїрам:

- Якщо хоч волосся з голови Бабака впаде, рознесемо табір до такої-то матері! - І поїхали.

Незабаром до начальства табору завітав сам Покришкін. Спрацювало почуття солідарності. Льотчики, які бачили Бабака, зв'язалися таки з Покришкіним. Побачивши свого «загиблого» комполка, Покришкін, витягши як аргумент пістолет, «попрохав» відпустити Бабака.

- Тебе тут били? - спитав командир (в ту пору єдиний в СРСР тричі Герой). Викликавши завзятого конвоїра,який більше всіх бив Героя, комдив поцікавився, воював чи той? Отримавши негативну відповідь, заїхав йому пістолетом в щелепу:

- Ти, ..., пороху не нюхав, а він - вказав Покришкін на Бабака, - 37 літаків збив!

Після чого посадив колишнього комполка в машину і повіз прямо до маршала Конєва - командувача 1-м Українським фронтом.

- Товаришу Маршал, я за Бабака особисто ручаюся! - Ці слова Покришкіна Іван запам'ятав на все життя. - Він не зрадник! Не відправляйте його до табору!

Конєв погодився. Колишній комполка, який пройшов через пекло табору і вже в думках попрощався з життям, потроху приходив до тями.

Але тут Покришкіна послали вчитися в академію ВПС. Він ще до Москви не доїхав, як за Бабаком прийшли пильні органи. Знову табір, на цей раз вже в СРСР, під Уфою. Поруч стояла ціла дивізія НКВС. Бабака не здорово ущемляли, платили навіть платню, навіть в Уфу міг виїжджати. Чекісти не боялися, що льотчик втече: куди бігти-то. Вся країна - величезний концтабір. Через півроку Івана відправили в управління кадрів ВПС, повернули всі ордени і відправили служити до Німеччини.

Однак через кілька років, в листопаді 1948 року, за Іваном знову прийшли. Як ви здогадалися - з органів. Знову табір, правда, ненадовго. У лютому 1949 року капітана Героя Радянського Союзу Бабака демобілізували, просто викинули з армії. Спасибі, що не посадили. Іван подався до Полтави, згадав про вчительський диплом і викладав математику в школі.

Після смерті Сталіна про Бабака згадали:

- Батьківщина вас пробачила. Можете далі служити в армії на колишній посаді (заступник командира полку до арешту в 1948 р. - прим. авт.).

Бойовий льотчик не раз дивився в очі смерті. Не злякався він і цього разу:

- А я батьківщину не пробачив! У чому я винен? У тому, що її захищав? У тому, що геройську зірку заробив? - Ці слова в Полтаві переказували ще сорок років тому. Від полтавських журналістів мій батько почув (у різних варіантах) цю жахливу історію про бойового льотчика ще в 60-і роки і часто мені її розповідав, навіть тоді, коли про це говорити було не прийнято.

Вгамувати нахабу, який замахнувся на святі скрижалі, вирішили економічним шляхом. Все одно таборами нічого не доб'єшся. Про нього майже не згадували, пенсію платили мінімальну. І це Герою Радянського Союзу! Бабак, щоправда, в груди себе не бив, орденською книжкою не розмахував. Але таке ставлення його «дістало». Шкільний учитель, один з результативних льотчиків війни, вимагав від бюрократів заслужену пенсію. В один прекрасний день по Полтаві пішли гуляти неймовірні чутки - Бабак написав Брежнєву і вимагав ... позбавити себе звання Героя! Це тоді, коли бровастий генсек КПРС чіпляв собі до ювілею чергову геройську зірку.

До Бабака прийшли знову, як ви здогадалися, органи.

- Ти, Герой сраний, до тюрми знову захотів?

За Бабака знову заступився бойовий командир, на той час вже генерал-полковник Покришкін. Він майже щорічно збирав ветеранів 9-й авіадивізії і дізнався про долю Бабака. До речі, на одній з цих зустрічей в Жданові (так до 1989 року називався Маріуполь) до Бабака підійшли врятовані ним у вересні 1943 року жінки. Ця історія облетіла всю Україну. Після втручання Покришкіна Бабака КДБ вже не чіпав.

Жив Герой в тихій і красивій Полтаві скромно. Викладав математику, був завзятим шахістом. Мені розповідали, що вчителі, які працювали з Іваном Іллічем в одній школі, навіть не здогадувалися, що перед ними Герой Радянського Союзу. Поки з друку не вийшла книга Покришкіна «Небо війни», серед героїв якої був Іван Бабак.

З Бабаком зустрівся новий перший секретар Полтавського обкому КПУ Федір Моргун. Він умовив Героя якщо не забути, то хоча б не звертати увагу на знущання чиновників і пообіцяв підтримку. Тодішній керівник Полтавщини на відміну від теперешніх слово тримав. Бабак за допомогою Моргуна організував в Полтаві щорічні шкільні турніри з шахів. І писав спогади про війну. Тільки про те, що з ним було в другій половині 40-х, зрозуміло, не згадував до 1988 року. У письмовій формі, бо в усній про долю Бабака у 80-і знала не тільки Полтава.

У червні 2001 року смерть привела у виконання вирок, винесений сталінським кривосуддям 1945 року. Але від цього, на жаль, жоден командир його врятувати вже не міг.

Копія літака Р-39 "Аерокобра", на якому літав І.Бабак. Літак був куплений на кошти маріупольських школярів

Іван Бабак у кабині цього літака. 1994

Могила Героя на центральному кладовищі у Розсошенцях

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі

Суспільство
Модель та блогерка з Полтавщини Міла Кузнєцова стала новою рекордсменкою України у номінації "Найбільші жіночі натуральні груди". Вона має 13 розмір грудей, а їхній обхват складає 135 см 5 мм. Попередньо жінка пройшла медичне обстеження, яке засвідчило натуральність її грудей. Реєстрація нового рекорду відбулась 9 липня у Києві за участю представників Національного Реєстру Рекордів. Один з них – Лана Ветрова – вже опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці...
Кримінал
У січні 2020 року 44-річний полтавець після вживання алкоголю звинуватив свого 47-річного товариша у крадіжці мобільного. Про це повідомляє пресслужба прокуратури Полтавської області. Під час виниклого конфлікту він не менше 25 разів вдарив потерпілого дерев’яною палицею, а потім наніс 31 ножове поранення в різні частини тіла, які виявилися несумісними із життям. “Полтавська місцева прокуратура підтримала публічне обвинувачення стосовно чоловіка. Октябрськ...
Культура
Завершився 13-й фестиваль театрів “Молоко”, який із 2019-го відбувається одночасно у двох містах – Одесі та Миколаєві. Найяскравіші театральні спектаклі представили театри з усієї України. Серед учасників – і колектив Полтавського театру ім. Гоголя. Виставу “Політ над гніздом зозулі” (реж. Сергій Павлюк) у виконанні “гоголівців” визнали кращою, тож наступний фестиваль відбудеться теж за їхньої участі. Про це йдеться на сторінці театру у Фейсбуці. Спеціальн...
Партнерський матеріал
Мініінвазивні технології в дитячій хірургії посідають провідне місце у більшості медичних центрів та є золотим стандартом за кордоном. Серед них і медично-лікувальний центр «Медіон». Метод лапароскопії є найменш травматичним і безболісним для маленьких пацієнтів клініки. Адже хірургічні втручання проводяться через кілька точкових проколів (до 5 мм) за допомогою мініатюрного обладнання та маленької відеокамери. Через «замкову шпарину» хірург оглядає черевну...
Новини компаній
Компанія МакДональдз відкрила свій перший заклад в Україні в 1997 році. З тих пір мережа ресторанів швидкого обслуговування відкрила ще 92 заклади по всій країні. Сьогодні все 93 заклади продовжують працювати, за рік обслуговуючи понад 100 мільйонів людей. Умови, які диктує карантин через коронавірус не змінили шкалу пріоритетів. Навпаки, були посилені стандарти гігієни, які дозволили підвищити рівень безпеки кожного гостя і співробітника компанії. В ресто...
Партнерський матеріал
Вітаю всіх з сьогоднішнім святом. І тих, хто , як і я, має партійний квиток, підписаний особисто лідером ВО «Батьківщина» Юлією Тимошенко ще у 2002 -ому році,і тих, хто тільки приєднався до партіїї, і тих, хто щоразу на виборах віддає свій голос єдиній справжній політичній силі в нашій державі – «Батьківщині»! Сьогоднішня дата – визначна для українського політикуму, бо чи багато є партій з дня створення нашої держави, які послідовно відстоюють інтереси Укр...
Суспільство
Сьогодні в Полтавській міській раді відбулося засідання постійної комісії з питань економічної політики, комунальної власності, бюджету, фінансів. Майже сорок хвилин члени комісії обговорювали питання перше порядку денного « Про внесення змін до показників міського бюджету на 2020 рік». Зокрема, йшлося про виділення коштів для управління ЖКГ. Зауваження щодо цього пункту висловив депутат Володимир Корчака. Йому дав розгорнуту відповідь заступник голови міс...
Влада
Сьогодні, 9 липня, у приміщенні Полтавської міської ради під головуванням Анатолія Клименка відбулося засідання постійної комісії з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, інформаційної політики, Регламенту, депутатської етики та антикорупційної політики. Так, члени комісії попередньо розглянули ряд проєктів рішень тридцять п’ятої сесії міської ради сьомого скликання та поточне питання. Останнє стосувалося відповідності електронних петиц...
Пригоди
Подія сталася у Кременчуці, 9 липня, на вулиці Європейській. Автомобіль ВАЗ-2106, яким керував 35-річний місцевий житель, травмував велосипедиста. Про це повідомляє Відділ комунікації поліції Полтавщини (за матеріалами Кременчуцького відділу поліції). Чоловіка з тілесними ушкодженнями у тяжкому стані госпіталізували до реанімаційного відділення центральної районної лікарні. “Відомості про подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Поліція зді...