Голова студради ПНПУ розповіла про особливості нового закону про вищу освіту

Про те, що студентам варто знати свої права, цілодобову доступність до гуртожитків ВНЗ та можливість академічних обмінів по Україні в ефірі програми «Місто. Ранок» розповідає голова студради ПНПУ Оксана Лашенкова.

Коли у студрад і активістів є спільні цілі, то не можна не контактувати

—​ Знаю, що ПНПУ проводить активну діяльність на всіх фронтах: і наукових, і спортивних, і культурних. Але зараз на багатьох міських конкурсах відзначають і волонтерів ПНПУ. В яких заходах міських ви як волонтери приймали участь, що можете розказати цікавого?

—​ Найважливіше — це новорічні свята, в яких ми брали участь. Ми долучаємося як до міських заходів, так і проводимо свої. Варто розповісти про таку важливу для нас подію, до якої ми готуємося рік, коли ми вітаємо дітей у лікарнях.

Насправді волонтерський сектор студради — це лише 20 людей, які офіційно у списку, а й всі «короленківці», як ми себе називаємо. Важливо розуміти, що ми — педагоги, і діти — наша найважливіша цінність, робота. І ми вже починаємо про них думати і піклуватися, щось для них вигадувати вже з перших курсів. Ми активно долучаємося до збору коштів, а також солодких подарунків, які потім веземо у лікарню. Чому саме у лікарню? Існує багато закладів, які вітає адміністрація, мерія. А ми подумали, що у лікарнях опиняються не за власною волею. Ми вітаємо травматологічні, хірургічні відділення, де дітей фактично не можуть забрати на новорічні свята і їм необхідне тепло, радість, любов.

Ми до них приходимо з новорічною програмою. Цього року ми були ельфами, гномами. Потім починається казка, дійство, до нас сходяться всі поверхи. Персонал стає не тими суворими лікарнями, яких діти бачать на ранкових обходах, а учасниками ігор і пісень. І для нас це величезне свято.

Свято Нового Року для діток з родин переселенців

—​ Скільком дітям Ви подарували таке новорічне щастя, хоча б приблизно?

—​ Ми дарували 190 подарунків. Ми вітали два відділення — хірургічне відділення міської клінічної лікарні на Леваді, а також друге педіатричне відділення обласної лікарні на Шевченка.

На цьому ми не зупинилися — вітали дітей тимчасових переселенців. Це ми робили у великому актовому залі ПНПУ — запрошували кожну родину особисто і діти з батьками грали разом з нами та дивилися історії Маші і Ведмедя, отримуючи задоволення. Тоді до нас завітало більше 80 дітей.

—​ Скажіть, будь ласка, ви ж не єдині такі у своїх починаннях. Інші ВНЗ теж працюють над цим. Чи контактуєте ви з іншими студрадами міста?

—​ Звичайно, ми контактуємо, тому що студентська родина немає меж, а в Полтаві вона дружня. Ми запрошуємо одне одного на заходи. В комунікації немає жодних проблем. Це не лише збори, коли ми пишемо якийсь стратегічний план розвитку студентства.

Ми разом робимо спільну справу. І коли у студрад і активістів є спільні цілі, плани на майбутнє, то не можна не контактувати. Дружимо, спілкуємося, проводимо заходи.

Минулого року ми об’єднали всіх «самоврядців» з України. Організаторами стали чотири ВНЗ Полтави. Студенти з інших міст були здивовані такою дружністю і організованістю між закладами нашого міста.

Полтавські студрадівці в Одесі

—​ А от з іншими містами як проходить співпраця?

—​ До нас майже кожні вихідні приїздять на конференції чи заходи якісь гості. Навіть на неформальні заходи: аукціони побачень або концерти. Нас об’єднують всеукраїнські громадські організації, членами яких ми є.

Варто згадати про академічні обміни. Полтава в цьому плані є просто топовою. Я обожнюю своє місто і те, що ми робимо тут. Кожен з ВНЗ долучився до створення студентського бренду міста. До нас хочуть їздити на конференції, бо ми робимо все з душею. Ми не робимо просто «зібралися, роздали сертифікати», ми вкладаємо душу, проводимо квести, частуємо галушками.

До нас їздять на академічні обміни, оскільки новий Закон «Про вищу освіту» передбачає посилення активізацію студентів. З певними університетами уже є домовленості. З березня-квітня до нас приїздитимуть делегації, а ми — до них. Це новий формат і Полтава першою робила його.

В певному сенсі ми такі флагмани і користуємося перевагами нового закону, активно розповідаючи про них.

Ви можете на термін до півроку поїхати без відриву від навчання.

Студрада ПНПУ

—​ Насправді Полтава дійсно являється великим студентським містом. Відсоток студентів великий і завдяки цьому місто молоде. Ви уже кілька разів згадали про новий закон про освіту. Розкажіть, що це таке і які корисні переваги та обов’язки для студентів в ньому є?

—​ Я рекомендую всім студентам прочитати цей закон. Він дає студентам грандіозні можливості…

—​ Все, крім стипендії…

—​ В законі не зазначена сума стипендії, бо це не константа в нашій країні. Новий Закон «Про вищу освіту» говорить про академічну мобільність, про яку я казала. Простими словами: якщо я хочу побачити як же навчаються студенти в столичних ВНЗ, то просто домовляюся зі своєю адміністрацією.

Ви можете на термін до півроку поїхати без відриву від навчання. Це не академічна відпустка. Ви можете поїхати в інший ВНЗ, повчитися там, тобто жити в гуртожитку…

—​ Тобто як вільний слухач?

—​ Ні, ви заробляєте там оцінки і вони переносяться у вашу заліковку. Це корисно.

—​ ВНЗ має бути обов’язково по спеціальності, так?

—​ Ви маєте переводитися, звичайно, щоб не було академічної різниці. Я можу поїхати, наприклад, в університет Шевченка на педагогічні факультети і вчити ті самі дисципліни. Це не є проблемою. Ми починаємо запускати це спочатку з метою обміну досвіду між самоврядуванням. Але коли вже буде така колія, то і студенти будуть їздити.

Це наша така велика ціль, щоб кожен студент мав доступ до цих можливостей. Є нова поправка про те, що студенти, які навчаються у ВНЗ мають право на весь термін навчання забезпечення гуртожитком і мають доступ до нього цілодобово. Наголошую: цілодобово, бо це дуже важливо. Пропускна система є, але вона тепер не така жорстка як була, немає таких обмежень…

—​ Тобто у вікно лізти тепер не обов’язково?

—​ Ні, і простирадла в’язати також не треба. Читайте закон, читайте свої права, бо саме ви їх маєте.

Ігри з подарунками дітям

—​ І саме ви маєте приходити додому вночі, а не з ватагою друзів, яких мають пропускати…

—​ Не буде проблемою тепер, що комусь не відкриють, що потрібно встигнути, або ми ночуватимемо деінде, бо вже зачинені двері. Поняття зачинених дверей не буде. Так, вас запишуть у журнал — є певна звітність. Списки можуть подаватися, але це не веде за собою догану чи щось подібне. Це є нормальною практикою, тому давайте це запроваджувати.

Потрібно знати свої права і піднімати їх до адміністрації. Коли всі обізнані, тоді немає проблем у комунікації, тоді наші права дотримуються. Це дуже-дуже важливо, але студенти не знають, що є документи і положення, якими регламентується їхнє перебування у гуртожитку. Ми перечитуємо купу літератури, але не заглядаємо у найважливіше.

Це довгий процес, тому ніхто не вимагає від наших ректорів одразу переходити

—​ Але ж є і обов’язки, права і обов’язки…

—​ Звичайно. Але обов’язки студента зазначені і в минулих нормах, а от все таки в новому законі більше можливостей, наприклад, автономія ВНЗ.

—​ Можна якось розширити це поняття, що воно в себе включає?

—​ Автономія дає повне врядування ВНЗ, тобто ми не чекаємо вказівок з Києва, з міністерства освіти, можемо друкувати дипломи свого зразку. Своє фінансування: тобто кошти не йтимуть спочатку у велику казну, а потім уже на потреби, а сам ВНЗ розумітиме і сам розраховуватиме на що йому потрібно, які у нього перевитрати. Новинок дуже багато, але автономія ВНЗ більше стосується адміністрації. Це довгий процес, тому ніхто не вимагає від наших ректорів одразу переходити.

Стає дуже багато можливостей для студентського самоврядування, ми підтримуємося законом, там конкретно прописана компетенція, фінансування студради.

—​ Ми намагалися запросити вас у понеділок на День студента, але вас не було в місті, ви були в Одесі. Розкажіть, будь ласка, що там було і навіщо ви туди їздили?

—​ В Одесі був запланований з’їзд виконавчого комітету Національного студентського союзу (НСС). Це всеукраїнська громадська організація, яка займається захистом прав та інтересів студентів. Така собі парасоля, яка захищає всі органи студентського самоврядування: чи профспілкові студентські організації, чи студради (бо ми це розмежовуємо). Коли до нас звертаються, ми розповідаємо як правильно будувати свою роботу, як проводити конференції, заходи, їздити в інші країни за академічним досвідом.

Також, якщо є якісь порушення у ВНЗ, то ми виїзджаємо, консультуємо по закону. Ми є компетентними в даній області, є комітеті, які займаються файндрайзинґом, написанням проектів, що є дуже популярним і важливим.

В Одесі був з’їзд і на порядку денному було написання стратегічного плану розвитку організації з конкретними задачами, підцілями, дедлайнами. Обговорювалася необхідна кількість конференцій, області, які потрібно підтягнути, куди потрібно з’їздити для проведення тренінгів.

Хочемо випустити в квітні методичку зі зразками документації, наприклад, пояснення як користуватися своїм фінансуванням, — тобто відповіді на актуальні запитання, які дуже важливі для студрад по всій країні.

Ми презентуватимемо методичку у Харкові на конференції. Вона міститиме інфографіку і розсилатиметься у всі ВНЗ. Вся корисна інформація буде зібрана в одному місці.

Зараз ми над цим працюємо, обговорюємо випуск, редакцію.

—​ Збирається така студентська коаліція, купа людей, які вирішують проблеми. Полтава — яке значення вона має серед цих міст. Чи за що поважати наших студентів серед інших?

—​ Якщо говорити про якісь визначні моменти, ПНПУ є одним із засновників Національного студентського союзу. Юрій Кращенко, викладач нашого ВНЗ, людина, яка 10 років тому створила нашу студентську раду, був одним з організаторів такого руху всеукраїнського масштабу. Полтава вже звикла до формату всеукраїнських заходів.

Двоє людей з Полтави — я та Валерій Вулик — входять до виконавчого комітету НСС. До складу якого входить всього 9 з усіх куточків України: наприклад, Львів, Чернівці, Одеса. І двоє людей з одного міста є показником того, що нам довіряють. Без Полтави не проходить жоден всеукраїнський студентський захід. Це певний рівень, бо «самоврядців» знають, ми є активні і незаангажовані, незалежні. Коли до нас приїздять в гості, то дивуються, що ми маємо свій кабінет (а для нас нормально, що в кожної студради є особистий кабінет). В нас є своя техніка, документація. В деяких інших областях такого немає.

Буває по 5 активістів, які роблять по 3 заходи на рік: День вчителя, Восьме березня і щось на День святого Валентина. Для нас це вже не рівень, для нас це просто план роботи культ-масового сектора. І ми підтягуємо інші області — вони приїздять до нас.

—​ А з приводу законодавчих, правових проблем, ви допомагаєте студентам? Буває так, що до вас приходять за консультаціями?

—​ Кожного дня виникають якісь питання. Ми це називаємо «внутряками». Типові запитання — це виселення-поселення в гуртожитку, матеріальна допомога профспілкових організацій та конфлікти з викладачами.

Розмову провів Сергій Одаренко, студія «Місто»

Над текстом працював Роман Повзик, НМО «Magnum Opus»