Полтавський боєць став героєм книги про війну

25 листопада у Полтаві сумський журналіст і письменник Євген Положій розповів про справжніх людей – персонажів його книги «Іловайськ».

Цього дня у нашому місті автор мав аж три презентації. Вдень вони проходили у ПНПУ ім. В.Г. Короленка та бібліотеці імені О.Гончара. А увечері сумчанин зустрівся з полтавцями у книгарні «КнигоЛенд».

Як не важко здогадатися, книга розповідає про події, що трапилися наприкінці серпня минулого року – «Іловайський котел» – або ж певним чином пов’язані з ними.

Положій зазначив, що це роман у новелах. Їх – шістнадцять у майже 400-сторінковій книзі.

47-річний Положій каже, що не збирався писати книгу про Іловайськ. Його друг Юрій Коваленко належить до спільноти, де займаються пошуком решток солдат, що загинули в різні війни. У жовтні минулого року Юрій вже три тижні працював у місії «Чорний тюльпан» під Іловайськом, де знаходили тіла солдат. За ті три тижні вони «підняли» 150 хлопців. Серед близько п’ятисот фотографій, які показав Коваленко Положію, тільки 10-15% було таких, на які може дивитися нормальна людина. Все інше – для спеціалістів з міцними нервами.

Положій зрозумів, що не дві колони там було знищено, а значно більше. Через думку, що «нам говорять далеко не всю правду», журналіст зацікавився цією темою. Євген почав шукати інформацію з різних джерел, сайтів («у тому числі й сепаратистських»).

Згодом автор зрозумів, що реально скласти всю картинку на той момент неможливо. Скільки людей загинуло, чому все так сталося, чому люди опинилися в оточенні – маса запитань, на які Положій наївно намагався знайти відповіді сам.

Він почав шукати людей, які пережили ті події – бійців із різних батальйонів – і говорити з ними. Витратив Євген на це близько півроку. Деякі говорити не хотіли – і це зрозуміло.

Матеріалу автор отримав багато. Було неясно, що з цим робити – писати документальну книгу чи художню.

Зрештою, так з’явився «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей».

Автор розповів деталі кількох новел, вміщених у книгу. Так «Життя і смерть Сергія Кабана» розповідає про пораненого кулеметника, якому два тижні довелося прожити у морзі під трупами. Нещодавно на презентацію книги у Харкові цей боєць прийшов разом зі своєю родиною, що було дуже приємно для Євгена.

Новела «Якби мурахи були великими» розповідає про нашого земляка, солдата-санітара з Гадяча Володимира Доноса, який втратив ногу під Іловайськом. Положій їздив до нього, і говорить про чоловіка як про цікаву і сильну духом людину.

У випадках, коли деякі події не мали наявних живих свідків, Положій вдавався до художніх прийомів, які б допомогли не ошукати читача. Так, інколи вигадані персонажі розповідають речі, які бійці просили не подавати саме від їхнього імені.

Наприкінці презентації Євген зазначив, що оскільки книга є і російською мовою, то часто її просять підписати читачі, в яких друзі чи рідні живуть в Росії. Ці люди планують обгорнути книгу, щоб не видно було обкладинки, і перетнути з нею кордон. Все це робиться, щоб їхні знайомі росіяни могли прочитати про те, що насправді відбувається на сході України.

Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»

книга письменник Донос боєць війна
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі