Жіноче обличчя мужності: полтавка поряд з чоловіками боронить рідну землю

Вже понад рік пройшов із того дня, коли старшина Олена Залієва залишила Кримський півострів та разом зі своїм підрозділом передислокувалася на материкову Україну. Здавалося, що після анексії Криму нічого гіршого вже трапитися не може, однак агресія Росії продовжилася, і на українському Донбасі спалахнула війна.

За словами Олени Залієвої, коли вона потрапила до зони проведення антитерористичної операції, то одразу змінила своє ставлення до всього, що тут відбувається, адже раніше дізнавалася про ситуацію в АТО здебільшого з новин.

Народилася Олена у Карлівці, Полтавської області. У її сім’ї не було жодного військового, однак дівчина завжди відчувала хист саме до професії захисника Вітчизни.

— Вже на третьому курсі інституту я почала розуміти, що цивільне життя не для мене, — розповіла Олена Залієва. — Я пішла до військкомату і написала рапорт, що бажаю проходити військову службу. Оформляли мою справу дуже довго, більше восьми місяців, та все ж таки одного дня запропонували проходити службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України. Попри те, що Крим знаходився дуже далеко від Полтавської області, я, звичайно ж, погодилася.

Військова кар’єра Олени Залієвої розпочалася у селищі Перевальне, де колись розташовувалися підрозділи військ берегової оборони. Кримські події старшина зустріла у Сімферополі. Разом зі своїми товаришами дівчина пережила облогу, дізналася справжню ціну Військової присяги та гіркоту зради. Коли більшість військовослужбовців із її частини вирішили залишитися на півострові та змінити паспорти, вона не вагалася із рішенням та з упевненістю продовжила службу вже на материковій частині України.

— Згадувати ті події без емоцій неможливо, адже все це було якось неправильно, — продовжує розмову старшина Олена Залієва. — Я постійно телефоную колишнім товаришам, які зараз проходять службу в різних куточках України. Ми згадуємо ті дні, які ми простояли в облозі. Було важко морально, адже тиск на українських військових відчувався всюди. І хоча росіяни зброю не застосовували, через засоби масової інформації та так звані загони «самооборони» вони тиснули на нас психологічно. Дуже боляче було залишати Крим, було таке відчуття, що разом із півостровом у нас забрали частинку життя.

Свою військову кар’єру дівчина продовжила в одному з підрозділів Військової служби правопорядку ЗС України. А зараз вона вже більше двох місяців служить у зоні проведення АТО.

— Тут я виконую обов’язки офіцера патрульно-постової служби. У нас чудовий колектив, і я пишаюся тим, що саме з цими хлопцями мені довелося проходити службу, бо на них завжди можна покластися, і у важку хвилину вони не підведуть. Головним чином ми слідкуємо за дотриманням військовослужбовцями військової дисципліни, правопорядку. До речі, до відрядження у зону АТО я багато чула різних чуток про те, що місцеві жителі на Донеччині негативно ставляться до українських військових. Відверто кажучи, цього я не побачила. Навпаки — жителі багатьох міст та сіл дуже привітні, і якщо трапляються якісь негативні випадки, то вони мають поодинокий характер.

Як розповіла дівчина, батьки та молодша сестричка з розумінням поставилися до того, що їхня кровиночка перебуває у найгарячішій точці на Європейському континенті. Втім Олена, як справжня військова, патріот, просто не могла залишитися осторонь цієї війні. Дивлячись на те, як старшина Олена Залієва стійко переносить усі негаразди, розумієш: якщо в українському війську служать такі дівчата, які не зламалися у Криму, які готові зі зброєю в руках стояти на захисті нашої Батьківщини — Україна обов’язково переможе, адже іншого варіанту просто не може бути.