Всесвітній місяць обізнаності про хворобу Альцгеймера: поради експертів ПДМУ

У вересні світ відзначає Всесвітній місяць обізнаності про хворобу Альцгеймера, а 21 числа - Міжнародний день боротьби з цим захворюванням. Цей місяць присвячений підвищенню обізнаності про захворювання, його симптоми, фактори ризику та сучасні підходи до догляду за пацієнтами.

Про хворобу Альцгеймера та методи допомоги пацієнтам розповідають завідувач кафедри нервових хвороб ПДМУ, професор Михайло Дельва та доцент кафедри Катерина Гринь.

Що таке хвороба Альцгеймера

Професор Михайло Дельва пояснює, що хвороба Альцгеймера – це нейродегенеративне захворювання, найпоширеніший тип деменції, що характеризується прогресуючим зниженням інтелекту, втратою пам’яті та порушенням когнітивних функцій.

Назва захворювання походить від німецького лікаря Алоїса Альцгеймера, який у 1906 році вперше описав 51-річну пацієнтку, яка страждала на поступову втрату пам’яті, порушення мови та рухів, розлади впізнавання і поведінки, а також галюцинації. Лікар спостерігав її протягом 4,5 років і дійшов висновку, що це захворювання відрізняється від усіх відомих психічних хвороб того часу.

3 листопада 1906 року на з’їзді психіатрів в Тюбінгені Альцгеймер повідомив про нове захворювання – особливий вид старечого недоумства, яке починається раніше, ніж звичайно, і характеризується глибоким ураженням пам’яті, ослабленням інтелекту та ранніми симптомами порушення мови, порушенням різних видів сприйняття і рухів.

Поширеність хвороби

За словами професора Дельви, деменція найчастіше трапляється у літніх людей, але не є нормальним проявом старіння. У світі налічується близько 50 мільйонів людей з деменцією, щороку з’являється майже 10 мільйонів нових випадків, і хвороба Альцгеймера складає 60–70% випадків деменції.

Хвороба характеризується загибеллю нейронів і синаптичних зв’язків у корі головного мозку, що призводить до атрофії уражених ділянок.

Розробка клінічних настанов

На сьогодні активно впроваджуються як медикаментозні, так і немедикаментозні методи корекції: когнітивні тренування, когнітивна стимуляція, лікувальна фізична культура та фізичні вправи.

Професор ПДМУ Михайло Дельва є членом мультидисциплінарної групи з розробки клінічних настанов та стандартів медичної допомоги пацієнтам з хворобою Альцгеймера, які наразі проходять громадське обговорення. Згідно з наказом МОЗ України, такі настанови застосовуються у всіх сферах медичної допомоги, що покращує якість лікування, зменшує втрату працездатності та підвищує якість життя пацієнтів.

Патогенез (грец. pathos – страждання, genesis – походження) хвороби Альцгеймера.

Більшість типів деменції, включно з хворобою Альцгеймера, супроводжуються появою в мозку патологічних білкових бляшок, що впливають на розвиток симптомів.

Дослідження показали, що мутації в генах, що відповідають за виробництво амілоїдного прекурсорного протеїну та презенілінів, спричиняють ранні форми хвороби. Інші зміни, наприклад в гені аполіпопротеїну (ε4-алель), підвищують ризик пізньої форми, збільшуючи амілоїдні відкладення і зменшуючи тривалість життя.

Накопичення бета-амілоїду запускає ланцюг реакцій, що призводить до активації мікроглій, які знищують потенційно шкідливі агенти, але одночасно виділяють нейротоксини (пероксинітрит), що руйнують нервові клітини.

Клінічні ознаки та перші симптоми

Доцент кафедри нервових хвороб ПДМУ Катерина Гринь звертає увагу пацієнтів наранні симптоми хвороби Альцгеймера:

- поступову втрату пам’яті;

- порушення мови та когнітивних функцій;

- дезорієнтацію у часі та на знайомій місцевості;

- труднощі з самообслуговуванням.

Клінічна картина

Порушення пам’яті починаються з недавніх подій (закон Рібо), старі спогади зберігаються довше.

Конфабуляції – вигадані спогади, що заповнюють прогалини пам’яті.

Мовні порушення – аномія, амнестична, сенсорна та семантична афазія, парафазії, ехолалії, палілалії

На пізніх стадіях розвивається тотальна афазія та мутизм (повна відсутність мовлення).

Зорово-просторові порушення та апраксія – труднощі орієнтуватися в незнайомих і знайомих місцях, проблеми з побудовою схем та виконанням завдань (наприклад, малювання годинника).

Особистісні зміни – егоцентризм, дратівливість, тривога, депресія, маячні ідеї (підозра до родичів, страх шкоди).

Поведінкові зміни – безцільне ходіння, перекладання речей, булімія (надмірний голод та об’їдання, а потім блювання) сексуальна нестриманість, симптом дзеркала (часте тривале розглядання свого відображення у дзеркалах з метою знайти ракурс , що приховує «дефект»).

На ранніх стадіях пацієнт зберігає часткову критичність до свого стану. На пізніх – повна залежність від сторонньої допомоги.

Догляд за пацієнтом

Катерина Гринь радить:

1. Встановити режим дня – створює впевненість та безпеку.

2. Підтримувати незалежність – зберігає гідність та самооцінку.

3. Поважати особистість хворого – не обговорювати стан і не критикувати в його присутності.

4. Уникати конфліктів – перенаправляти увагу на доступні активності.

5. Забезпечити безпеку – обмежити використання газу, електроприладів, зменшити ризик травм.

6. Заохочувати фізичну активність – підтримує розумові та фізичні здібності.

7. Створити умови для збереження здібностей – дати можливість проявлятися навичкам, що залишилися.

8. Використовувати наочні посібники – допомагають пам’ятати та орієнтуватися.

9. Допомога з особистою гігієною – без примусу, зберігаючи гідність хворого.

Навчання й профілактика

У ПДМУ під час вивчення навчальної дисципліни «Медична генетика», знання з якої здобувачі освіти отримують в рамках як ОПП 222 «Медицина», так і ОПП 228 «Педіатрія» на кафедрі нервових хвороб, здобувачі освіти - майбутні лікарі, вивчають хворобу Альцгеймера як мультифакторіальне захворювання.

На фото – студенти 2-Н групи 4 курсу медичного факультету № 2 ПДМУ, які під час навчання отримують знання про сучасні підходи до діагностики, лікування й профілактики когнітивних розладів.

Профілактика полягає у здоровому способі життя, раціональному харчуванні та ранньому виявленні когнітивних порушень. В умовах війни стрес і травми можуть прискорювати розвиток деменції, особливо за наявності спадкової схильності та несприятливих факторів довкілля (харчування з надлишком ліпідів, хронічний стрес тощо).

Підсумовуючи, хвороба Альцгеймера – складне та прогресуюче захворювання. Проте завдяки сучасним методам лікування та правильному догляду, пацієнти можуть зберігати певну самостійність, а члени родини отримати практичні поради для полегшення щоденного життя.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.