«Кров потрібна завжди. І під час війни, і в мирні дні»: історії полтавських почесних донорів України (ІНТЕРВ'Ю)

Їхні обличчя — звичайні. Вони не носять камуфляжі чи медичних халатів. Але їхні вени — провідники життя. Полтавці, які роками здають кров, уже врятували не одну людину. Серед них — військовий із позивним «Молот» і працівник дистрибуційної компанії Олег Русін. Обидва — цьогорічні почесні донори України. Журналісти 0532.ua поспілкувалися з ними, а також із лікаркою, яка щодня приймає донорів, аби дізнатися, що треба знати перед тим, як зробити свій перший крок до цієї місії.

«Моя кров воює» — історія почесного донора України Олега Русіна

Для Олега Русіна все почалося 8 років тому, коли він уперше переступив поріг станції переливання крові у Полтаві. Зараз чоловікові вже 50 років, він є активним громадянином свого міста та чітко усвідомлює: наскільки важливо не боятися здавати кров задля порятунку інших людей. Хоча й зізнається, що все почалося для нього із звичайної допомоги своїм близьким.

«Усе почалося з кількох донацій для знайомих і родичів. А потім я просто втягнувся. Персонал станції переливання — дуже чуйні люди. Веселі, добрі, професійні. Ти приходиш туди — і розумієш: це не просто медики, це спільнота», — пригадує Олег.

З початку повномасштабного вторгнення почесний донор почав регулярно приходити та здавати кров для порятунку наших військових. Він зізнається, що саме усвідомлення того, що його кров може врятувати хоча б одного воїна, мотивує його продовжувати свою благородну місію.

«У перші дні великої війни, коли я сюди прийшов, тут була величезна черга — ми стояли по п’ять, а то й більше годин. Люди не сварилися, не йшли — стояли, бо знали: їхня кров потрібна. Це було дуже зворушливо та відповідально. Ми були немов одна велика родина, яка об’єдналася задля порятунку наших бійців. Пам’ятаю, як я собі тоді чітко сказав: не зупиняйся», — розповідає чоловік.

Сьогодні Олег Русін систематично здає кров раз на два місяці. У нього друга позитивна група — одна з найпоширеніших.

«Дуже приємно розуміти, що твоя кров — можливо, зараз рятує когось на фронті чи в лікарні. Це моя місія — бути корисним. І я не планую зупинятись», — наголошує почесний донор України.

«До того, як став донором, я знав: кров може врятувати не одне життя» — історія почесного донора України та військового медика з позивним «Молот»

Дмитро, військовий Збройних сил України з позивним «Молот», розпочав свою донорську історію ще у 18 років. Під час спілкування з журналістами зізнався: з дитинства відчував, що його кров має рятувати тих, хто цього найбільше потребує.

На його рахунку вже 65 донацій і звання почесного донора України. Було б і більше, якби не війна. Медик за освітою взяв до рук зброю та став на захист країни. Сьогодні він — військовий медик.

«Я лікар у третьому поколінні. Мій батько — хірург, завжди наголошував на важливості донорства. Я сам працював у кардіореанімації — і перелив сотні літрів крові. Тож коли почав здавати сам — уже знав, наскільки це важливо», — розповідає Дмитро.

Під час служби на Донбасі донорство було неможливим, але нині, коли його підрозділ у тилу, Дмитро знову активно здає кров.

«Раз на рік виходить до 14 донацій — кров, плазма, тромбоцити. Я кажу своїм бійцям: «Твоя кров — це не просто допомога, це шанс». Особливо коли на одну операцію потрібно до 17 флаконів», — ділиться військовий медик.

Що треба знати, перш ніж стати донором?

Анастасія Опішнян — терапевтка у відділі комплектування донорських кадрів. Щодня вона приймає десятки людей, які вперше вирішили стати донорами. Вона згадує, як після ракетних обстрілів Полтави біля станції переливання вишикувалися величезні черги. І її завданням було допомогти кожному охочому зробити свій перший крок.

«Донором може стати повнолітня людина без хронічних, онкологічних або інфекційних захворювань. Обов’язково треба поснідати, добре себе почувати, мати вагу від 50 кг і прийти з гарним настроєм», — усміхається лікарка.

Процедура виглядає так: реєстрація, огляд у терапевта, аналіз на рівень гемоглобіну, перекус (чай із печивом) і лише потім забір крові.

«Ми дуже ретельно перевіряємо стан донора. Якщо рівень гемоглобіну низький — ми не допускаємо до процедури. Це насамперед турбота про здоров’я самої людини», — наголошує вона.

Здавати кров можна кожні 60 днів. Щоб отримати звання почесного донора України, потрібно зробити 40 донацій — це 18 літрів крові.

«Кров потрібна завжди. І під час війни, і в мирні дні. Онкохворі, породіллі, немовлята — усі вони можуть потребувати донорської крові будь-якої миті. Біда не питає, коли їй прийти. Але ми можемо бути готові», — підсумовує Анастасія Опішнян.

У Полтаві здати кров може кожен, хто звернеться до Полтавської обласної станції переливання крові за адресою:

м. Полтава, вул. Шевченка, 23.

Усе, що потрібно мати з собою, — паспорт, ідентифікаційний код і, як кажуть медики, гарний настрій.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.