«Мертва сцена і втрачений храм»: історія полтавця, який був частиною життя легендарного Співочого поля, — ексклюзивно в спецпроєкті «Голос крізь руїни» (ВІДЕО)

Колись це місце було справжнім культурно-мистецьким магнітом, а сьогодні — чергова руїна, що боляче віддзеркалює стан усього міста. Мова про Співоче поле імені Марусі Чурай, яке нині просто «розкладається» на території парку "Перемога".

Історія Співочого поля — довга й насичена. З його сцени лунали тисячі голосів, тут виступали найвідоміші українські артисти, саме тут творилася українська культура. Так говорить про полтавське Співоче поле кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, директор Центру культури та студентської творчості Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" Гліб Кудряшов — людина, яка неодноразово була частиною його життя. У межах нашого спецпроєкту «Голос крізь руїни» він поділився особистими й емоційними спогадами про колишню гордість міста.

Гліб Кудряшов з народним артистом України і багатолітнім директором Полтавської обласної філармонії Германом Юрченком. Фото: архів Гліба Кудряшова

Сьогодні Співоче поле перебуває в такому занедбаному стані, що може становити реальну загрозу для містян. І це вже не припущення — були випадки, коли споруда «мстилася» небажаним гостям. Так падіння плитки згори, чи небезпечні обвали — все це траплялося раніше, адже жодного нагляду за об’єктом не ведеться. Архітектурна пам’ятка лишилась без охорони та захисту.

Звідси будь-хто може щось винести — на жаль, це стало буденністю. І при цьому — нуль поваги до культурної спадщини. Час від часу стіни споруди вкриваються «творіннями» вуличних художників, перетворюючи їх на чергове полотно вандалів. Але не на таке майбутнє цього історичного місця уявляли полтавці. Коротше кажучи, дивіться наш відеосюжет, а ще більше спогадів — у розширеній текстовій версії з унікальними архівними світлинами.

«Ми втратили флер єдності. Нас позбавили храму»

«Голоси тих людей — моїх краян, які тужать за Співочим полем у Полтаві, — це десятки тисяч голосів. І це люди по обидва боки рампи: ті, хто мав честь виходити на сцену, і ті, хто сидів просто неба у глядачевій залі», — говорить Гліб Кудряшов. Для нього Співоче поле — не просто місце, а частина особистої історії, історії міста й української культури.

Раїса Кириченко із земляками – артистами художньої самодіяльності із Землянок і Корещини. Фото: архів Гліба Кудряшова

Полтавське Співоче поле — емблематичний культурно-мистецький об’єкт, значущий не лише для міста, а й для усієї країни. В Україні таких полів колись було всього три — у Тернополі, Полтаві та Хмельницькому. Їх споруджували спеціально для проведення Республіканських свят народної творчості. Три свята — три сцени просто неба.

«Мені було майже чотири, коли я вперше потрапив на урочисте відкриття Співочого поля імені Марусі Чурай у червні 1987 року. Мама взяла мене за руку, і ми разом опинилися серед тисяч гостей. Було спекотне літо. Усім гостям роздавали картонні капелюшки з логотипом свята — зображенням соловейка. До речі, цей самий соловейко досі прикрашає службовий вхід до Співочого поля», — говорить Гліб.

Службовий вхід до Співочого поля. Фото: 0532

Він і досі пам’ятає, як центральне телебачення знімало цю подію. У залі стояли оператори з великогабаритними камерами. 

«Один із них побачив, що я з цікавістю дивлюсь на монітор. Він підняв мене на руки, і я вперше побачив сцену очима телеоператора. Це було диво. Телевізійна магія! Це неможливо забути», — продовжує він.

Згодом його статус глядача змінився на статус артиста, оскільки Гліб почасти виходив на сцену Співочого поля, а також організовував мистецькі заходи, був занурений у життя культурної арени. Особлива сторінка його біографії — дослідження життя і творчості Героя України, народної артистки України, нашої землячки Раїси Кириченко, виступи якої на Співочому полі ніколи не пропускав.

Раїса Кириченко на сцені Співочого поля. Фото: архів Гліба Кудряшова

«Ви сказали, що "Співоче поле занепадає". Ні. Воно вже занепало. І я не плекаю надії, що Співоче поле відродиться, але, попри все, вірю: знайдуться люди, які зрозуміють, що це не просто концертний майданчик. Це святе місце. Природа подарувала Полтаві ці схили, щоб у 1987 році тут постало Співоче поле. І це був подарунок, гідний усього міста. Тоді його назвали “будівництвом року”».

Співоче поле Марусі Чурай. Фото: архів Гліба Кудряшова

Коли наш герой дивиться на світлини з минулого цієї архітектурної споруди, з'являються теплі спомини, але щойно побачить сьогоднішні руїни, – стає сумно і боляче. Це тому, що відлетіли в засвіти ті великі митці, які топтали сценічний ряст в амфітеатрі полтавського Співочого поля. Немає вже тих, хто спільними зусиллями мурував цей знаковий культурний осередок. Немає, на жаль, і тих, хто доглядав би за ним зараз.

«Ми втратили флер єдності. Нас позбавили храму. Ми загубили глядачеву залу на сім тисяч місць. Нас позбавили багатотисячного хору на сцені. І найболючіше — що на Співочому полі більше не лунає українська пісня. Не звучить українське слово. Це найбільша втрата».

Раїса Кириченко на сцені Співочого поля. Фото: архів Гліба Кудряшова

Ймовірно, усі плани щодо можливого відновлення Співочого поля перекреслило повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну. Утім питання – чи знайде місто кошти і бажання реставрувати Співоче поле після української перемоги – залишається відкритим. 

Гліб Кудряшов з народним артистом України і багатолітнім директором Полтавської обласної філармонії Германом Юрченком. Фото: архів Гліба Кудряшова

Співоче поле. Травень 2013-го. Фото: Петро Бондаревський

Минулого разу випускник Кадетського корпусу розповідав нові подробиці про колишнє полтавське училище.

Стежте за усіма новинами у нашому Telegram.