Краєзнавчий музей. Колаж: 0532
Ми побували всередині Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського — у залах, які нині тимчасово зачинені для відвідувачів. Журналіст 0532.ua поспілкувався з його директором — Олександром Супруненком — і дізнався, на якому етапі відбувається реставрація музею, чи можливо її завершити в умовах війни і чим він живе сьогодні?
Полтавський краєзнавчий музей — це не просто одна з найцікавіших пам’яток архітектури ХХ століття, а й центр культурної пам’яті. Унікальна будівля, створена за проєктом Кричевського, потребувала уваги давно. Востаннє капітальні ремонтні роботи тут проводилися ще на початку 1990-х років, а по-справжньому реставраційні процеси почалися лише у 2008 році. Їх вважають першими після «відбудови» 1964 року.
Перший етап реставрації тривав із 2006 по 2012 рік і охопив територію музею, саму будівлю та покрівлю. Наступні етапи були заплановані, але їх реалізація стала можливою лише у 2021 році.
«Ми тоді потрапили до проєкту "Велике будівництво", і нам пообіцяли підтримку. Сам проєкт передбачав не лише реставрацію, а й підсилення конструкцій, оновлення головного залу земства, ремонт вестибюля, де за ці роки з’явилися численні тріщини…», – розповідає Олександр Супруненко.
Початкове фінансування складало 120 мільйонів гривень, однак до повномасштабного вторгнення вдалося освоїти лише 21 мільйон. Роботи, розпочаті в 2021 році, були фактично зупинені вже в лютому 2022-го.
«Після початку війни про активну реставрацію вже не йшлося. Ми почали ремонт, але завершити його не змогли. У той час продовжувати реставрацію було б недоцільно», – каже пан Олександр.
Очевидно, що в умовах війни пріоритети змінилися. Та якби не повномасштабне вторгнення, реконструкцію Полтавського краєзнавчого музею цілком могли б завершити вже до 2026 року.
Серед важливих пунктів оновлення була також інклюзія: у проєкті передбачалось створення комфортного середовища для маломобільних відвідувачів. Для цього закупили інклюзивні підіймачі, однак частина обладнання досі залишається в Італії. Крім того, музей мав отримати інші технічні засоби для забезпечення безбар’єрного доступу, але через війну доставити їх не вдалося.
Чи є надія, що в умовах війни музей буде повністю відреставрований?
На це питання директор відповідає чесно: «Ні, я думаю, що це все ж таки неможливо». Та попри нові виклики музей продовжує жити. У його стінах час від часу проходять тимчасові виставки, організовуються виїзні експозиції. Окремі реставраційні роботи тривають і досі — хоч і на мінімальному рівні.
До слова, зараз вже завершилася реставрація діорам, які створені художником Дешалітом. Це, як говорить директор, класика музейного діорамного мистецтва. Над їхнім оновленням працювали студенти кафедри образотворчого мистецтва Луганського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом Артура Арояна.
«Студенти майже місяць працювали тут у нас. Маленькими пензликами, акварельними фарбами вони розмальовували кожен листочок… Це була кропітка, але дуже натхненна робота», – продовжує директор музею.
Попри складні умови, музей щороку поповнює свій фонд. Наразі він зберігає майже 300 тисяч музейних предметів. Частина з них представлена у вітринах, на стендах і музейних платформах — вони формують діючі експозиції. Однак деякі унікальні предмети поки що чекають свого «зіркового» часу.
Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.
