Полтава попрощалася із сапером Дмитром Цисем, який підірвався на міні біля Лиману на Донеччині (ФОТО)

29-го вересня біля Свято-Успенського кафедрального собору Полтави прощаються із 24-річним сапером Дмитром Цисем, який загинув після підриву на протитанковій міні неподалік від Лиману Донецької області.

Попрощатися із загиблим героєм приходять рідні, близькі, друзі, колеги-рятувальники.

Урочисту панахиду проводять священики Православної церкви України на чолі із митрополитом Полтавським та Кременчуцьким Федором.

Дмитро Віталійович Цись народився у Полтаві 3 березня 1999 року в Полтаві.

У 2018 році закінчив Державний навчальний заклад "Полтавський центр професійно-технічної освіти", отримав професію - слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Кваліфікований тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва. 25 квітня 2023 року розпочав службу у ДСНС України на посаді сапера відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

У травні-червні 2023 року пройшов первинну професійну підготовку у Міжрегіональному центрі гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України за напрямом «Сапер (розмінування)» та домедичної допомоги «Перший на місці події». 14-го серпня отримав спеціальне звання «сержант служби цивільного захисту». 5-го вересня вирушив у відрядження на Донеччину для виконання завдань із гуманітарного розмінування населених пунктів, об’єктів інфраструктури та територій Донецької області.

15-го вересня о 8:10 у лісовому масиві Лиманського лісництва неподалік від міста Лиман Краматорського району внаслідок підриву на ворожій протитанковій міні отримав баротравми та опіки обличчя, тулуба, рук та ніг. Із 15-го вересня перебував на лікування у Київській міській клінічній лікарні №2. Помер у лікарні 26-го вересня.

-Коли ми говоримо про подвиг… Що таке подвиг? Ми маємо завжди пам’ятати, що подвиг – це виконання власного обов’язку перед Богом, перед власною совістю. А совість – це голос Бога у нас! Коли людина виконує свій обов’язок, ідучи за голосом совісті, така людина, щоб з нею не відбувалося, вона буде щасливою! Тому що служіння ближньому, сумлінне виконання своїх обов’язків – це і є подвиг! Попри страх, попри втому… Сьогодні ми проводжаємо нашого земляка, рятувальника, який, виконуючи свій обов’язок, ризикував кожен день своїм життям. І виконав цей обов’язок. На жаль, ціною свого життя… - говорить у прощальному слові митрополит Федір.

Коли священики завершують панахиду, присутні кладуть квіти до ніг загиблого рятувальника. Багато людей на площі не стримують сліз.

Коли траурна процесія із труною вирушає від собору, усі люди опускаються на коліна. І, водночас, вмикаються сирени у автомобілях піротехнічної служби, віддаючи останню шану загиблому герою…