Фотограф із Полтави став «ковбоєм» у США і возив через усю Америку дорогі автомобілі (ФОТО, ВІДЕО)

Два роки тому ми розповідали вам історію полтавського фотографа та відеографа Валерія Явтушенка, який навесні 2020-го пережив двомісячний карантин на американському круїзному лайнері. Тоді він ділився із нами розповіддю про непросту ізоляцію на величезному кораблі, цікаві трансатлантичні подорожі та величезні морські хвилі. Після тих пригод Валерій на деякий час повертається в Україну. Але за рік знову вирушає до США – тепер вже на нову роботу. Мотивацію свою пояснює просто: батько родини із трьома доньками повинен добре заробляти, а в Україні заробітні плати поки що залишають бажати кращого.

Про те, як Валерій працював у США, проїхав за п’ять місяців сто тисяч кілометрів за кермом величезного «Доджа» і розвіз понад двісті машин до різних штатів Америки, читайте у нашій наступній історії.

Здати на права у США набагато легше, ніж в Україні

У липні 2021-го року Валерій летить до Сполучених Штатів. Спершу – до Маямі, потім здійснює внутрішній переліт до Чікаго. Один із його знайомих має у Америці власну компанію із перевезення  автомобілів. Валерій найближчі п’ять місяців працюватиме у ній водієм траку – вантажного автомобіля, який перевозить інші автівки. До такого траку приєднується трейлер, на які ставляться машини. Загальна довжина виходить, як у звичайної фури.

Такий вигляд траку із трейлером

Попереднього досвіду такої роботи Валерій не має,  раніше він вже працював у американській компанії, але за іншою спеціальністю.

Для роботи на траку не потрібно відкривати додаткову категорію. Але необхідно здати на права у Америці. Із цього наш герой і розпочинає своє перебування у США. У теоретичній частині іспиту він має відповісти на п’ятдесят запитань. Якщо на десять із них відповідає неправильно – провалює іспит. Валерій складає із першої спроби. Ще через годину здає практичну частину і отримує американські права.

Валерій Явтушенко (ліворуч) разом із друзями після успішного іспиту

-Права у США – це не права в Україні! У них здати в десять разів легше. Тому що в американських правилах - всього близько трьох десятків знаків із зображеннями, усе решта – пишеться звичайним текстом: «Туди не їдь, там - тупик». Тому все зрозуміліше і простіше!

Загалом, Валерій відзначає, що рух у США на порядок простіший. Хоча дороги, як і в Україні, не скрізь ідеальні. Особливо, місцеві.

-Там так само воюють із ямами на дорогах. Коли у Монтані випав сніг, місцеві фотографували і жартували, що нарешті ямковий ремонт провели!

Український «ковбой» у американських степах

Після отримання прав Валерій проходить навчання на авто, яким йому доведеться керувати наступні п’ять місяців. Це – величезний RAM 3500 HeavyDuty. У одному із відео наш герой демонструє, що потужна автівка «на зріст» вища за нього.

Перші кілька тижнів Валерій їздить із напарником, який пояснює йому тонкощі та нюанси роботи. У процесі наш герой знімає відеощоденник, який публікує на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook. Також веде канал на YouTube під назвою TimeRider.

Сам себе називає «подорожуючий фотограф». Хоча у Америці він, фактично, стає таким собі сучасним ковбоєм.

-По суті, я робив те, що раніше робили ковбої. Вони брали коней чи корів і гнали їх через усі штати. Я брав машини, приміром, у Чикаго і віз до Сіетлу через усі штати, це 1900 миль! І цю роботу я мав виконати за три дні. А маршрут із Теннессі до Орегону складає 2900 миль, або близько 4500 кілометрів! За п’ять місяців я об’їздив майже всі штати, за виключенням чотирьох, і наїздив 100 000 кілометрів!

Одна із американських розв'язок

Звіт із точками, які Валерій відвідав за один місяць

Під час подорожей Америкою Валерій знімає дороги, міста та краєвиди і ділиться своїми особистими враженнями. Наприклад, відзначає, що Вайомінґ із величезними пасовищами чимось схожий на Рівненську область. А Теннессі нагадує йому про Карпати.

У цьому ж відео Валерій розповідає про автомобіль, який перевозить цього разу. Це «Mustang», який коштує 72 тисячі доларів. Під час подорожі він стає не лише цінним вантажем, але і місцем для ночівлі – у перші тижні роботи нашому герою доводиться спати у автівках, які він перевозить. Оскільки у тракові спить його напарник-інструктор. Потім, коли Валерій вже працює самостійно, трак стає йому і місцем роботи, і, фактично, будинком. У ньому він їде визначену кількість годин, потім спить, коли зупиняється. Сам Валерій називає трак «келією монаха на колесах».

-Я звик перебувати у складних умовах. Коли працював на кораблях, це теж був режим виживання. А тут трак став для мене такою собі келією монаха на колесах. Ти живеш в машині. Кожен день – нове місто, новий штат, нові люди. Є лише ти, автомобіль і дорога. Я – сам на сам із нею. Від себе вимагаю бути у нормальному стані: у потрібний час зупинитися, виспатися, позайматися спортом: пробігтися, прокачати руки, щоб залишатися у формі.

Зупиняється наш герой, переважно, на американських заправках. У США це – справжній дім для водія. Тут можна не тільки заправитися, але і безкоштовно прийняти душ, підігріти їжу, поїсти та поспати.

Продукти Валерій, який вже дев’ять років є вегетаріанцем, найчастіше купує у «Волмарті». За його словами, у американських супермаркетах ціни на продукти – нижчі, ніж в Україні. А от поїсти готові страви десь у кафе обійдеться не менше, ніж 40 доларів.

Після короткого перепочинку – нова подорож на кілька сотень миль. У дорозі наш герой слухає підкасти, переважно, англійською. А от музику – нечасто, тільки коли дійсно втомлюється. За його словами, вона додає енергії, але лише на нетривалий час. Загалом, під час тривалої поїздки відбувається своєрідне перемикання.

-Звісно, це монотонна робота. Тим більше, якщо рухаєшся хорошими дорогами. Наприклад, десь у Колорадо можеш їхати абсолютно прямою трасою – і нікого на 20 миль ні попереду, ні позаду. У такі моменти ти переходиш в інший стан, можна сказати – стан медитації. Час змінює свій плин. І моє завдання головне – не вийти із цього потоку.

Зустрічі із американською поліцією

Під час доставки автомобілів нашому герою потрібно паралельно вирішувати дві протилежні за змістом задачі: з одного боку – виконати замовлення максимально швидко, з іншого – не порушувати правила дорожнього руху. Дотримання швидкісного режиму убезпечує від зайвих зустрічей із американською поліцією. Хоча, одного разу штраф водію все ж таки виписують. Під час поїздки із Сент-Луїса до Лос-Анджелеса на одному із коліс трейлера зтирається покришка. Це у Айові помічають поліцейські, які зупиняють авто і вказують водію на проблему. Штраф складають, але він мінімальний і потім його сплачує компанія.

Іншого разу під час перебування у Індіанаполісі поліцейські приходять Валерію на допомогу. Він на своєму тракові заїжджає до дилершіпу – місця, де він зазвичай забирає автомобілі. Проте цього разу всі місця перед салоном зайняті автівками і трак зупиняється, перекривши довжелезним трейлером під’їзд. Виїхати можна лише назад, але там кількома смугами руху безперервним потоком летять автомобілі.

-Щоб вирішити проблему, я дзвоню до поліції, пояснюю їм ситуацію і прохаю допомогти. Поліцейські приїжджають оперативно і зупиняють весь рух, щоб я зміг виїхати без створення аварійної ситуації.

«Найдорожчий вантаж – три машини на понад 300 тисяч доларів»

У перші тижні роботи Валерій, здебільшого, перевозить биті автомобілі. Через деякий час, відзначивши відповідальність та високий рівень володіння англійською, йому довіряють вже цілі та дорожчі авто, які іноді доводиться забирати із великих салонів «Mercedes», «Bentley», «Tesla». Потім приходить черга автомобілів, вартість яких обраховується у десятках тисяч доларів. Автівки потрібно підібрати у одному місці, самостійно загнати на трейлер, перевезти та віддати клієнтові.

-Від моменту отримання авто у одного клієнта до передачі його іншому – уся відповідальність на мені. Найдорожчий вантаж, який я перевозив, це були три автомобілі, які у сумі «тягнули» на 315 тисяч доларів. Так, вони всі застраховані, але якщо у дорозі на них з’явиться бодай одна нова подряпина – за це потрібно буде відповідати перед клієнтом. За п’ять місяців не сталося жодного проблемного моменту, щоб я не впорався із замовленням.

Одним із перших коштовних автомобілів стає «Dodge Daytona». Автомобіль із «прокачаним» двигуном коштує 96 тисяч доларів і такі машини доручають перевозити лише досвідченим водіям. Всього за п’ять місяців Валерій доставляє клієнтам 250 автомобілів. Із них 30-40 – так звані, «кастові» машини.

На сторінці нашого героя у «Facebook» можна побачити огляди на деякі із них.

Chevy Camaro 2010

ChevroletCorvette 2008 року (вартість – 48000 у.о.)

Ford Mustang GT 5.0L 2015 року

За роботу із перевезення автомобілів можна заробляти, у середньому, 4 тисячі доларів «чистими». Часто після отримання своєї покупки американці бажають поділитися – чому вирішили купити саме таке авто, обговорити із водієм його переваги. За хорошу роботу і душевну розмову можна отримати зверху «чайові» - до 100 доларів.

«Америка дуже схожа на Україну! Іноді здавалося, що їду десь під Решетилівкою!»

Майже кожного дня Валерій за кермом свого траку перетинає Америку із одного кінця країни у інший. І помічає і схожості, і відмінності між США та Україною.

-Нам часто підносять США, як зовсім інший світ. А там все таке ж саме, як у нас: природа, краєвиди. Бували моменти, коли мені здавалося, що їду десь під Решетилівкою!

У своїх подорожах Валерій Явтушенко також не забуває про те, що він фотограф. І робить знімки у різних містах та штатах.

-Америка дуже різна. Перетинаючи країну, я бачив і гори, і рівнини, і неймовірний захід сонця у Неваді, і червону землю у Небрасці, і національний парк із великими озерами у штаті Вашингтон. До речі у Вашингтоні я навіть побував у кафе, де знімали улюблений мною у дитинстві серіал «Твін Пінкс».

 Розповідаючи про свою роботу у Штатах, Валерій підкреслює надзвичайну працелюбність самих американців.

-Там, водночас, і дух мегасвободи, і велика сила відповідальності кожного. Чим більше відповідальності ти на себе береш, тим більше Америка тобі дає. Якщо ти хочеш працювати – тобі дають усе. А таких роботяг, як американці, просто немає. Ми, у порівнянні із ними - відпочиваємо. Я бачив їхні ферми, там навіть не тисячі – сотні тисяч корів! А коли їхав Пенсільванією, бачив один за одним будинки американців. Біля кожного – по 4-5 автомобілів та кілька тракторів. Всі американці вкалують, але і, відповідно, отримують. Там, у Америці, я побачив рай для українця. Нібито це Україна, яка не побувала під більшовиками. Нам іще треба повчитися у американців їхньому умінню правильно використовувати свою землю!

***

Після п'яти місяців роботи у США і тривалої розлуки із родиною Валерій Явтушенко повертається додому. Сьогодні він займається іншими цікавими проектами, інформацією про які наразі не може ділитися. Про можливе повернення на роботу до США поки що не замислюється.  Але охоче розповідає нам свою історію про країну, яка дає все тому, хто хоче і вміє працювати.

Щоб не пропустити наступних цікавих історій, підписуйтеся на наш Telegram