Полтавський анестезіолог розповів, чи можна прокинутися під час операції та чи скорочує життя наркоз

Сьогодні, 16-го жовтня, міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день анестезіолога. Дату обрали не випадково: саме цього дня, у 1846-му році анестезіолог Вільям Мортон і хірург Джон Уоррен вперше застосували наркоз. В якості анестетика вони тоді використали інгаляцію діетилового ефіру. А вже у листопаді 1847 p. гінеколог Джордж Сімпcон повідомив про успішне застосування для знеболювання хлороформу.

Минуло понад півтора століття і анестезія стала неодмінною складовою хірургічних операцій. Що таке наркоз, які його різновиди існують та багато іншого розповів завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії КП «2-а міська лікарня ПМР» Максим Євгенович Гірко.

«ІСНУЄ ХИБНА ДУМКА, ЩО АНЕСТЕЗІОЛОГАМ НАЙЛЕГШЕ – ЗРОБИВ ІН’ЄКЦІЮ, ПАЦІЄНТ ЗАСНУВ, І ТИ ВІЛЬНИЙ. АЛЕ ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ТАК»

- Максиме Євгеновичу, напевно, небагато медичних спеціалізацій окутані такою кількістю міфів та видумок, як спеціалізація анестезіолога. Водночас, саме анестезіологів називають "інтелектуалами від медицини". Як ви прийшли в цю професію?

-  Як і всім іншим лікарям,  спершу треба отримати відповідну освіту. Як вивчитися на анестезіолога? Ви вступаєте в будь – який медичний вищий навчальний заклад (як правило, це медичний факультет), після цього потрібно пройти інтернатуру за фахом «анестезіологія» потім вже ви можете працювати. Загалом навчання триває вісім років. А далі все залежить від вашої небайдужості, працелюбства і ще багатьох складових.

- Існує стереотип. Обивателю, далекому від медицини, здається, що робота анестезіолога проста. От він прийшов перед початком операції, зробив ін’єкцію, пацієнт заснув, і анестезіолог пішов собі. А потім повернувся у операційну, вже коли хворий прокидається. Насправді ж…?

- Насправді ж це зовсім не так. Перш ніж пацієнт потрапить на операційний стіл, цьому передує складний процес. За добу до оперативного втручання я проводжу бесіду з пацієнтом – і розмова триває іноді більше години. Я маю врахувати всі особливості його фізичного стану. Зібрати повний анамнез. І це тільки перша половина нашої розмови. Друга частина – коли з огляду на отримані дані роблю власні висновки і розповідаю, як буде відбуватися операція. Від морального стану пацієнта, його настрою багато що залежить. Його потрібно заспокоїти. І тому одним з кращих засобів це зробити я вважаю розмову. Докладно розказую, що буде відбуватися і чому цього не потрібно боятися. Власне, під час операції ми вже діємо по ситуації. Зараз навіть найпростіша операційна обладнана гарною апаратурою для спостереження за фізичним станом. Ми бачимо завдяки їй всі показники стану людини. Моє завдання – все це фіксувати.

«НАРКОЗ – ЦЕ СКЛАДНЕ ПОЄДНАННЯ КІЛЬКОХ ПРЕПАРАТІВ. І ТУТ ВАЖЛИВИЙ ПРАВИЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК»

- За своєю суттю, що таке наркоз? Які для цього застосовують препарати?

- Методик анестезії існує кілька. Є, наприклад, моноанестезія (це коли використовують один препарат). Або комбінована анестезія - (застосування кількох препаратів). Переважно, анестезія - це застосування кількох препаратів. Є препарати, котрі належать до опіатного ряду. Це - наркотики. Але наркотики, звісно ж зовсім не ті, що вживають наркомани. Це спеціальні, очищені медичні препарати. Коли опіати вживає наркоман, для нього головне - ефект ейфорії. Потім у результаті виникає залежність і так далі. У медицині ж головне завдання опіату – знеболення. У них ефект ейфорії мінімізований. А ефект знеболюючий збільшений. Здебільшого зараз наркотичні речовини використовують синтетичні. Знеболювальний ефект у них великий. Багато пацієнтів хвилюються – чи не виникне у них звикання чи залежність – можу запевнити, абсолютно ні.

Окрім опіатів застосовують також сильнодіючі знеболювальні препарати, які не належать до наркотиків,  гіпнотики, які викликають сон, релаксанти,  а також транквілізатори – вони заспокоюють. Кожного анестезіолога навчають, як максимально правильно застосовувати комбінацію цих препаратів. Будь - який з них призначаємо у залежності від даних пацієнта. Все це у кожному індивідуальному випадку прораховується. Зважаємо на  багато факторів: фізичний стан, супутні захворювання, вік, масу, психологічний стан. І ось у підсумку, анестезіолог приймає рішення: чогось потрібно більше, чогось менше, від чогось взагалі краще відмовитися. Певні препарати при деяких хворобах не можна застосовувати, бо вони метаболізуються в печінку тощо.

- Пацієнти чомусь дуже бояться спинно-мозкової анестезії. Вона дійсно складніша за інші?

- Коли кажеш пацієнтові, що у вас буде спинно-мозкова анестезія, у дев’яноста процентів людей одразу виникає страх. Їх лякає вже сама назва – адже це укол у спинний мозок. У таких випадках я беру листок паперу, олівець і просто малюю схему. Все пояснюю – що це не так страшно, як всі звикли думати. Коли я починав працювати анестезіологом, то тоді для анестезії використовували банальний лідокаїн, і тоді при недостатній кваліфікації лікаря можна було отримати досить неприємні ефекти. Та й строк дії препарату був нетривалий. Зараз є чудові препарати і за своєю дією і за керованістю. Голки колись теж були багаторазові, досить товсті. На сьогодні наука дуже просунулася вперед, і спинно–мозкова анестезія нічим не відрізняється від інших. Але з пацієнтами потрібно говорити і вести роз’яснення.

- Найстрашніший жах пацієнта – прокинутися під час операції. Наскільки це реально?

- Так, теоретично ви можете прокинутися під час операції. Але за всі роки моєї роботи був лише один такий випадок, коли я бачив – пацієнтка не спить. Тут ще важливо пояснити – зовні зрозуміти, що людина не спить, дуже важко. Вона не рухається, не реагує. Не відчуває біль. Але все чує. Як я вже казав, нині апаратура нам дозволяє ретельно відстежувати всі процеси в організмі. Але знову ж таки наголошу - потрібно розрізняти "пацієнт прокинувся" і "пацієнтові боляче". Бо я бачив, що пацієнтка чує мене, не спить, але знав, що вона не відчуває болю. Згодом це підтвердилося. Досі не можу зрозуміти, по якій причині вона не спала – препарати-гіпнотики їй вводили в достатній дозі. Можливо, йшлося про якусь особливу індивідуальну реакцію організму. Але всі інші препарати спрацювали. Я сидів поруч з нею і розмовляв. І вона сказала, що все чула, їй не було боляче, було страшно, і добре, що я з нею говорив. А загалом, у кожного препарату є свій термін дії і вони в комплексі один одного «перекривають». Частіше може бути так: у кінці операції анестезіолог починає виводити хворого зі сну, «на останніх швах» людина може прокидатися, крізь сон чути якісь голоси і так, іноді пацієнти можуть чути звуки. Але «повністю» зараз прокинутися під час операції – це майже нереально.

- Найулюбленіший міф пацієнтів про те, що наркоз «забирає» кілька років життя. Чи правда це?

- Міф про те, що наркоз скорочує тривалість життя існує роками. Як існує і купа версій, скільки років забирає наркоз: одні говорять -  п’ять, інші – десять і так далі. І от через це виникають курйозні ситуації. Скажімо, пацієнт колись переніс операцію, зараз йому потрібно робити ще одну і він боїться – мовляв, кілька років життя в мене наркоз вже «забрав», наступна операція ще більше скоротить життя. Насправді цей страх безпричинний. Поясню - чому. Наркоз -  він і безпечний, і небезпечний одночасно. Самі по собі препарати безпечні для здоров’я. Якщо передозування, чи специфічна реакція організму – так. Але загалом при правильному застосуванні наркоз не шкідливий. Він не має токсичної дії на серце, на мозок, легені. Наркоз небезпечний не за рахунок препаратів, які вводяться. Наркоз небезпечний тим, що людина перебуває у "граничному" стані. Образно кажучи, «коли одна нога пацієнта на землі, а інша – вже не на землі». Завдання анестезіолога - втримати людину посередині за допомогою усих засобів, які він має. Тому наркоз небезпечний рівно стільки, скільки людина перебуває під його дією. Якщо операція тривала дві години – то це було дві години. Але і після того, як операція завершена, пацієнт перебуває під наглядом анестезіолога. Однак, потім ніякої шкоди у віддаленій перспективі для організму наркоз не дає. Ніякої! Чисто теоретично, наркоз можна робити хоч і щотижня. Тому коли чуєте фразу: у мене було п’ять операцій та п’ять наркозів, які забрали чималу частину мого життя – це маячня.

- Багато хто розповідає про галюцінації під час операцій. Чому вони виникають?

- Так, є такі скарги. Переважно, чую їх від жінок, коли їм робили короткочасні наркози. Під час абортів тощо. Швидше за все йдеться про один і той же препарат, який при цьому використовують. Дія його нормальна. Але побічка – саме галюцинації.

«ВИ ПРАЦЮЄТЕ АНЕСТЕЗІОЛОГОМ НЕ ТОМУ, ЩО В ЛІКАРНІ Є ТАКА ВАКАНСІЯ, А ТОМУ, ЩО ЦЯ РОБОТА ВАМ ДО ДУШІ!»

- Що головне для анестезіолога? Адже саме ваша спеціальність вважається однією з найскладніших?

- Не буду оригінальним: перш за все, цю роботу треба любити. і це - головне. Ви стаєте анестезіологом не тому, що в лікарні є така вакансія, а тому, що ця робота вам до душі! Велике значення має досвід. І хоча я працюю вже 17 років, ввесь час знаходжуся в процесі навчання, дізнаюся про щось нове. Велике значення для анестезіолога має почуття гумору. Воно рятує від вигорання. Самовладання у тебе має бути. Не черствість, а саме самовладання. Анестезіолог не може кричати, психувати. У вас іноді є всього кілька хвилин на прийняття рішення. А стресів у нашій справі не бракує. Гумор – це єдине, що допомагає лікарю не вигоріти. Тільки гумор і самоіронія нам допомагає.

Наркоз - це як музика. Тільки твої ноти - це препарати. І кожного разу це різні мелодії. Ти дивишся під час операції на показники, і деякою мірою відчуваєш себе творцем. А коли пацієнт прокидається, коли в нього все добре, коли він посміхається, це приносить тобі нереальну радість і неймовірний вибух позитивних емоцій!

Читайте також: «Небезпечні хвороби на ранніх стадіях іноді протікають безсимптомно, тому обстеження у лікаря мають бути регулярними» – акушер - гінеколог Ірина Акіменко

Лікарі-урологи 2 міської лікарні Полтави впровадили новий вид операцій

"Я буду жити! Мені врятували життя" - пригадуємо найпопулярніші публікації про полтавських лікарів