Хлопець із фізичними вадами живе звичайним життям: як виховати особливу дитину не дивлячись ні на що

Сьогодні, 1 червня, у всьому світі відзначають День захисту дітей. Діти – це наше майбутнє. Сучасні діти бачать і відчувають світ по своєму. Умови сьогодення роблять їх відкритими до оточуючих та навчають відстоювати власну думку не дивлячись ні на що.

Такий же відкритий та розумний не по роках і Антон Волик. Йому п’ятнадцять років. Як і всі діти він навчається у школі, відвідує музичну школу та ходить на заняття з плавання. А найбільше він цінує в людях чуйність та доброту, бо він і сам такий. Та є одне «але» - зір Антона складає всього 2%.

Олена Волик, мама хлопчика розповідає, що він мав народитися здоровим, але сталося по іншому:

«Під час пологів виникли ускладнення. Лікарі сказали нам про це відразу», - говорить мама хлопця.

Через спинномозкову грижу Антонові довелося перенести кілька операцій та довготривалі реабілітації. Внаслідок цього, у хлопця виникли проблеми із фізичним розвитком: деформація рук, ніг, хребта, погіршення зору.

Через ці обставини хлопець більшу частину першого класу провів у лікарні, тому батьки та педагоги прийняли рішення залишитися на ще один рік.

Зараз Антон Волик відвідує Полтавську спеціальну школу №40, де навчаються діти із особливостями фізичного розвитку. Тут навчаються і у класі, і індивідуально. Хлопець розповідає, що навчатися у школі йому дуже подобається:

«Зараз мій улюблений предмет це фізика. Мені цікаво вивчати щось нове. Наприклад, останнім часом я захоплююся і іноземними мовами. Завдяки моїм вчителям я гарно володію українською. Також я вивчаю англійську, а іспанську мрію вивчити, бо вона дуже мелодійна. А ще я цікавлюся літературою. Днями я прослухав твори Гоголя і продовжую слухати «Іліаду» та «Одіссею», - ділиться Антон Волик.

Через поганий зір він навчається за допомогою аудіо книг або йому читають вголос. Слух – це інструмент, завдяки якому Антон пізнає світ. Через спинномозкову грижу його зір становить всього 2%, але сім’я хлопця не засмучується:

«Раніше не було ніякої надії на те, щоб покращити зір. Але тепер сучасні технології дійшли і до України. Можливо колись нам вдасться якось змінити ситуацію. Ми на це дуже сподіваємося» - говорить мама Антона.

А сам хлопець навіть досліджує інноваційні методи, адже він знає точно, що все буде добре і йому вдасться покращити свій зір.

Окрім навчання у школі Антон Волик займається вже багато років музикою. Він грає на флейті та саксофоні у Полтавській міській школі мистецтв «Мала академія мистецтв» імені Раїси Кириченко. Літвінов Сергій Валентинович разом з хлопцем займається з 4 класу. Спочатку – 4 роки гри на флейті, а потім вже саксофон. Протягом всіх років навчання хлопець бере участь у великій кількості районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних музичних конкурсів. Тільки з початку 2021 року він став лауреатом та переможцем таких конкурсів:

Полтавський обласний конкурс «Юний віртуоз Полтавщини» - 1 місце;

Міжнародний конкурс виконавців на духових та ударних інструментах «Львівські фанфари 2021» - 2 місце;

XI Міжнародний дитячий та юнацький віртуозний фестиваль-конкурс солістів і ансамблів духових інструментів «Павасаріо трімітай 2021» у Плунзі (Естонія) – 3 місце;

Міжнародний фестиваль виконавців на саксофоні і кларнеті «Сонячні кларнети», м. Житомир – фіналіст.

Також у Антона є думки створити власний квартет, що буде грати кавери популярних та класичних пісень. А от грати у ансамблі – це не для нього, адже він – лідер від народження.

Відео з міжнародного фестивалю «Львівські фанфари 2021»

Займається хлопець і плаванням. Цей вид спорту гарно допомагає розвиватися фізично, особливо для людей, що мають певні проблеми із здоров’ям. А сам юнак мріє цього літа самотужки перепливти річку.

Антон Волик – живе таким же життям, як і всі підлітки. Він навчається, розвивається, цікавиться літературою. У вільний час любить гуляти із своїм собакою і робить це сам, без допомоги батьків. Всією родиною вони збираються кожного дня аби повечеряти і поговорити.

Не зважаючи на суворий світ – Антон дуже комунікабельний. Він не любить сидіти вдома. Що стосується людей, які поводяться з ним грубо або насміхаються над фізичними особливостями – у хлопця розмова коротка:

«Я ніколи не стикався із сильною агресією у свій бік, але якщо мене починають обзивати – завжди даю відсіч. Я - такий як і всі. Так, я розумію, що маю певні фізичні особливості, але не дозволю себе ображати. Бувають люди, яким не пояснювали, що є такі хлопці і дівчата як я. І я їх розумію. А от якщо хтось просто хоче мене обізвати і нагрубити, то я ніколи не сприймаю це на свій рахунок», - говорить Антон.

Мама змалечку вчила хлопця ставитися до людей з розумінням і чуйністю. Не зважаючи на всі обставини – добрі люди все ж існують:

«З самого початку ми не сприймали фізичні особливості сина як проблему. Ми просто намагалися зробити все, що від нас залежить. І я йому завжди говорила, що якщо ставитися до людей добре, то і вони будуть такими до тебе. У дворі з дітьми у нас не виникало ніяких проблем. Ми не сиділи і на замикалися вдома. Просто пояснили хлопцям і дівчатам, що Антон просто не бачить вас, тому не може привітатися або впізнати вас. І діти завжди розуміли» - говорить мама хлопця.

На відміну від інших дітей, що стикалися з насмішками і грубощами – родина Воликів ніколи не мала проблем з оточуючими. У садочку вихователі з розумінням поставилися до особливого хлопчика і допомагали йому, у школі – вчителі зробили все можливе, аби Антон полюбив навчання, а батьки зробили все можливе, аби хлопець не відрізнявся від інших дітей.

«Ми ніколи не вважали, що нашій родині хтось щось винен. Наша родина просто не опускала руки. Коли нам відмовляли, то ми зверталися до тих, хто нас зрозуміє. Можливо тому ми ніколи не мали проблем із садочком чи школами», - пояснює Олена Волик.

Сучасне суспільство не таке жорстоке, як кілька десятиліть тому. Дітей із особливостями фізичного і розумового розвитку сприймають по іншому. Всі розуміють, що ці люди – такі як всі, просто вони трішечки особливі. На сьогоднішній день інклюзивна освіта допомагає таким дітям навчатися і жити у сучасному світі.

Найбільша мрія Антона Волика – закінчити університет і стати перекладачем, а його рідні  хочуть, щоб їх син виріс справжнім чоловіком і доброю людиною.

Олена Волик говорить, що завжди треба ставитися до людей з добром і вони відгукнуться. Тож які б не були проблеми – вони вирішаться, тому треба бути людяним.

Читайте також: Шоста музична премія Полтавщини: розпочалося голосування за номінантів конкурсу