• Головна
  • «Легендарний будинок у Полтаві, із яким пов’язані тисячі доль»
15:00, 27 березня
Надійне джерело

«Легендарний будинок у Полтаві, із яким пов’язані тисячі доль»

«Легендарний будинок у Полтаві, із яким пов’язані тисячі доль»
Фото  Ірини Толстих

Фото Ірини Толстих

У попередній публікації ми розповідали про аварійний стан історичного житлового будинку, що знаходиться в Авіамістечку за адресою вулиця Петра Юрченка 21/9. Його історія настільки цікава, що ми вирішили розповісти про неї більш докладно.

Авіамістечко –  район Полтави, що виник він вже у  радянські часи. На перших порах носив конспіративну назву «Полтава 4». Однією з найвизначніших споруд містечка став будинок №1. Нині – житловий дім по вулиці Петра Юрченка 21/9. Це була на той час єдина кам'яна 4-поверхова споруда.

«Легендарний будинок у Полтаві, із яким пов’язані тисячі доль», фото-2

Загалом, планували звести цілий житловий комплекс. Це мали бути чотири будинки. Три з них у формі літери «С» і один у формі літери «Р» (СССР). За задумом, злітаючи з аеродрому, льотчики повинні були бачити цю абревіатуру. Але, на жаль, не сталося, як гадалося. Почалася Друга світова війна.  Встигли побудувати лише дві літери «С», друга була повністю зруйнована. А комплекс так і не добудували. З початку 30-х років Полтавське авіамістечко - це база авіації дальньої дії.

«Легендарний будинок у Полтаві, із яким пов’язані тисячі доль», фото-3

За переказами старожилів, під час війни у домі проживали німецькі офіцери, потім – учасники операції «Френтік». В 1944 році Полтавський аеродром використовували для виконання авіацією США вильотів з метою нанесення бомбових ударів по територіях, підконтрольних нацистській Німеччині.

У повоєнний час військове командування стало заселяти будинок молодими сім'ями авіаторів: льотчиків, штурманів, техніків. На даний час – це один з найстаріших у місті житлових будинків. За період існування у його стінах проживали десятки тисяч людей.

«Легендарний будинок у Полтаві, із яким пов’язані тисячі доль», фото-4

У будинку 15 під'їздів, 136 квартир. Тому в далекі 1950-70 роки, напевно, кожна друга сім'я, яку переводили з певного авіагорнізона в Полтавський, селилася за адресою Полтава-4, будинок 1.

В основному в будинку були комунальні квартири на 2-3 сім'ї, за вийнятком декількох великих окремих апартаментів для вищого командного складу. Приблизно з середини 60-х років в авіамістечку почали один за одним зводити нові стандартні 5-поверхівки, нехай і з невеликими, але окремими квартирами. І жителі легендарного 1-го будинку із задоволенням, з нехитрим багажем (бо «моталися» по гарнізонах Радянського Союзу, іноді і по 2 рази на рік) ставали новоселами.

Тобто будинок №1 був своєрідним перевалочним пунктом, тимчасовим сімейним гуртожитком.

Згадує мешканка будинку №1 з 1963 по 1965 рік Ірина Толстих:

«Ми жили в 10-му під'їзді, поруч з аркою, квартира 72. Кожна з 3-х кімнат, досить просторих, була заселена  сім'ями авіаторів (мами, як правило, були вчителями). У двох сім'ях по дві дитини, - в одній - 1 дитина. Діти, як і батьки, були дуже близькі і за віком і за захопленнями.  Свята, дні народження і дорослих і дітей відзначали разом. Було гамірно і весело: сварилися, мирилися, грали, бешкетували. Коридор здавався величезним і темним, було, де сховатися під час ігор. Пам'ятаю, як в Новорічну ніч батьки йшли на банкет в Будинок офіцерів, а ми, діти, під наглядом старших братів веселилися до ранку.

Все життя кипіло і вирувало у дворі: каруселі, гірка, хованки (уявляєте, як можна сховатися в 15-ти під'їздах нашого будинку?), козаки-розбійники. Хлопчики у дворі будували навіть курені з гілок та сухої трави і ночували в них.Коли ми трохи подорослішали, наше життя перемістилося на  стадіон: влітку всілякі спортивні снаряди і тренажери для льотчиків, басейн, взимку обов'язково заливали ковзанку.Будівництво нових споруд це місця наших пригод. Улюблений Будинок офіцерів: кіно, концерти, дитячі ранки.

Фото  Ірини Толстих

У легендарному будинку № 1 з мого класу школи № 13 пожили майже всі, у кого батьки служили в авіагарнізоні. А служили майже всі. А саме містечко для нас було нашим маленьким затишним, безтурботним світом. Таким тепер далеким і таким щемливо дорогим».

У публікації використані фото з особистого архіву Ірини Толстих

Автор : Марина Таран

#будинок #історія #фото
Оголошення
live comments feed...