Школа, де навчають дітей із задоволенням

 Знайомство з ПНВК Оксани Данько почалося, коли наше видання запросили на виставу «Хроніки Нарнії», котру презентували вихованці. Спектакль був підготовлений настільки професійно, що захотілося дізнатися про школу більше, адже за сімнадцять років існування вона здобула позитивне реноме у Полтаві. Напередодні Дня працівника освіти ми відвідали заклад і поспілкувалися з його засновницею та директором Оксаною Іванівною Данько.

КОЖНА ДИТИНА НАРОДЖЕНА ДЛЯ УСПІХУ

- Пані Оксано, ваша школа існує з 2003 року. Як все починалося?

- Напевно, для мене шлях у педагогіку був визначений від народження. Мої батьки закінчили свого часу Полтавський педагогічний інститут. Вони обоє були науковцями і оця неповторна атмосфера оточувала мене з дитинства. Великим прикладом для мене була моя нині покійна хрещена Кузьменко Тетяна Іванівна. Вона сорок років віддала освіті, була директором 24 школи. Була моїм маяком, дуже багато мені допомагала, коли я відкривала свою школу. За освітою я педагог. Довго працювала. Починала з «азів». Як вихователь, фізрук, вчитель початкових класів. Досвід викладацький був. Не було досвіду управлінського, але була велика мрія – створити атмосферу розуміння, підтримки дитини, атмосферу любові. Авторських напрацювань було багато. Часто у нас сприймають приватну освіту як? Що за ваші гроші вашій дитині буде дозволено будь яку примху. У нашому ж закладі існують чіткі межі і правила, чітка стратегія розуміння того, що таке правильне виховання.

Наш заклад був першим у місті ліцензованим дитячим садочком. Але ми росли з нашими дітьми. І батьки, коли приходив час випускатися з нашого закладу, казали: « Оксано Іванівно, ми нікуди від вас не хочемо йти, нам дуже подобається». Для нас це було дуже цінно і важливо чути, адже ми навчаємо дітей із задоволенням. Використовуємо сучасні передові методики, аби зробити навчальний процес цікавим, нестандартним. Без муштри, без примусу. І результати навчання наших дітей гарні.

- За яким принципом обираєте педагогів для своєї школи?

- Пишаюся тим, що вдалося підібрати чудових педагогів. Це дуже складний процес. На жаль, «готових» фахівців немає. Спершу я дуже довіряла досвіду і шукала людей з досвідом. Але час показав, що дуже складно людину перевчити і навчити своїм підходам. Згодом прийшла до того, що приймаю у колектив людей без досвіду. Важливо, щоби вчитель любив дітей, був прикладом для учнів. Головний девіз  нашої роботи «Кожна дитина народжена для успіху». Якщо вчитель не хоче бути успішним у своїй роботі, йому складно буде виховати успішного учня. Тому члени нашого колективу люди небайдужі, вони постійно самовдосконалюються і навчаються новому. Використовуємо деякі моменти методики Монтесорі, відомої у всьому світі, досвід сім’ї Нікітіних багато інших.

- Що найважче у професії?

- Є багато моментів. Серед них я би виділила залежність дітей від гаджетів. Дитині до десяти років не можна ним користуватися більше, ніж півгодини на день. До чотирнадцяти років – більше ніж півтори години. Натомість що ми бачимо? Ми бачимо голови дітей, схилені над мобільними телефонами. До чого це призводить? Дитина втрачає навики комунікації, мовлення, це йде на шкоду фізичному стану. Тому в нас діють правила:  заборонені мобільні телефони. У нас спілкуються, грають у рухливі ігри, займаються в гуртках, читають, беруть участь у театральних постановках.

ЛЮДИНА МАЄ БУТИ ТВОРЦЕМ

- Пані Оксано, що вам вдалося втілити і до чого прагнете?

- Вважаю, що вдалося зробити гарний дитячий садочок і початкову школу, поки що не вдалося вирішити питання з додатковими приміщеннями. У нас є ліцензія на середню школу, і є чудові вчителі. Але поки що тільки 5, 6, 7 класи у нас є. Більше трьох років я намагаюся порушувати це питання.

Вчительські будні – надзвичайно складні. Але конкретно від кожної людини залежить, яку вона буде творити атмосферу навколо. Я завжди була оптимісткою. Вірю у краще. У мене завжди маса планів. Тримаю високу планку для себе і оточуючих. Мій день починається о п’ятій ранку. Я починаю день з молитви, йду на прогулянку, подумки  будую плани на день, розставляю якісь акценти, підбиваю підсумки. Людина має бути творцем – у цьому я абсолютно переконана. Реалізовуйте себе. Хочеться співати? Співайте. Хочете малювати? Малюйте! Тільки не стійте на місті. Життя має бути повноцінним і радісним. І тоді ви зможете передати це відчуття дітям.

Danko CAMP– ТЕРИТОРІЯ ПОЗИТИВУ

Тетяна Шмякова та Єлизавета Данько – доньки і головні союзниці Оксани Іванівни Данько. Вони ж – головні рушії креативних ідей та проєктів. Нещодавно Тетяна та Єлизавета започаткували літній табір «Danko CAMP». З часу заснування він вже став відомим у Полтаві. Це цілодобовий заклад, зміна триває 21 день. У таборі - команда енергійних педагогів. Є також свої особливості, про які нашому виданню розповіли Тетяна та Єлизавета.

- В чому особливість вашого табору?

- По - перше, це атмосфера. Всі діти проживають в одному будинку і ми стаємо протягом зміни однією родиною. У нас навіть загони називаються «сімейки». Все ділимо між собою. Так як і в школі, в таборі діти не користуються телефонами. Це дозволено їм тільки по одній годині на добу. Спершу буває складно. Повірте, у декого з вихованців справжня «ломка» настає. Це справжня залежність. Діти адаптуються кілька днів, тільки потім починають комунікувати між собою. Це справжня біда – сучасні діти зовсім не вміють і найстрашніше, що не хочуть спілкуватися, їм достатньо того, що у них цілодобово телефон у руках.

- У нас шестиразове якісне харчування. Це винятково домашня їжа з екологічно чистих продуктів. Кілька гуртків за інтересами. Спортивні, мистецькі, гурток англійської мови. Кожну зміну ми змінюємо гуртки. Дивимося на контингент дітей, проводимо опитування хто чим цікавиться і тоді розробляємо план. У нас щовечора розваги. І це не дискотека кожного дня, ми намагаємося провести щось цікаве – квести, караоке, змагання тощо.

- Віднедавна у вас з’явився ще один проєкт «Вікенд для дорослих» та «Вікенд для дітей».

- Так, це для Полтави взагалі новинка. Це коли до нас заїздять гості на вихідні – прописується відповідна програма, за якою ми живемо два дні. Ці дні тематичні. Катаємося верхи, плаваємо на байдарках, варимо кашу на вогнищі. Все дуже душевно і цікаво.

- Але на цьому наші задуми не обмежуються. У планах – створення школи мистецтва та творчості. Там буде створено дитячий театр, займатимемося ораторським мистецтвом, живописом, ліпкою. Також надаватимемо психологічні консультації, проводитемо арт - терапію. Сподіваємося, що карантин не стане на заваді нашим планам і чекаємо усіх охочих!