Займатися мистецтвом ніколи не пізно: полтавець відкрив у себе художній талант на восьмому десятку життя

Полтавець Павло Іванович Черненко довів, що займатися улюбленою справою ніколи не пізно – чоловік почав писати картини, коли йому наблизилося до восьмидесяти років. Павло Іванович віддав своє життя будівельній справі, але ще з юності мріяв займатися живописом. Втілити в життя мрію вдалося лише на пенсії. Півтора роки тому, після Різдва, він вирішив присвятити свій час улюбленій ще з дитинства справі.

За словами доньки Павла Івановича, пані Анжели, тепер чоловіка не відірвати від полотна і незважаючи на незадовільний стан здоров’я, покидати своє хобі він не збирається, адже картини стали частиною його життя та душі. Павло Іванович не малював шістдесят років після ще юнацьких спроб, але раптом зрозумів, що хоче писати картини. Тож чоловік дістав фарби, пензлики та рамки, які подарував йому племінник та донька приблизно сім років тому та почав створювати досить професійні картини. Цікаво, що художник ніколи професійно не навчався живопису, але картини почав писати на досить високому рівні.

Усе сталося довгими вечорами минулорічної зими – Павлу Івановичу стало нудно і захотілося поділитися враженнями від поїздки в санаторій. Тоді і народилася перша картина – власний автопортрет на березі озера, написаний з фотографії. Після цього Павло вже не зміг та й не захотів зупинятися і намалював уже близько 70-ти картин. Частину художник зберігає вдома, а 20 картин подарував доньці.

Живописом чоловік захопився ще у сімнадцять років – тоді він створив на фанері картину з підручних матеріалів, використавши гілочки дерев і мох. Це було у далекому 1957 році, але під склом зберіглося й досі. Для продовжень занять живописом у чоловіка не знайшлося ні часу, ні матеріальних можливостей. Павло Іванович хотів вступити до художньої академії у Петербурзі, але життя закинуло його на будівництво та згодом зробило прорабом.

- Батько пережив кілька інсультів, що вплинуло на здоров’я рук, тому він спочатку боявся брати пензлика, думав, не впорається, - ділиться донька художника, пані Анжела. – Але жага до творчості пересилила. Ми були вражені та раді, коли побачили, як він гарно та багато малює. Вся родина захоплюється його здібностями. Вважаю, що займатися творчістю ніколи не пізно – сама почала співати у сорок років. 

Павла Черненко надихає усе – від риболовлі до відпочинку, але найбільше природа – він любить малювати пейзажі та натюрморти. Спочатку робить фото, а потім переносить на полотно.

Також працює над власними автопортретами та портретами рідних. Зізнається, що портрети даються найтяжче, але якщо щось незрозуміло, то дивиться ролики у ютубі. Скромно говорить, що стилю не має та перебуває у пошуку, а малює те, що хочеться та що бажає душа.

За словами доньки чоловіка, пані Анжели, художник дуже плідно працює та водночас може писати до трьох картин. Також пані Анжела зазначає, що усі рідні пишаються талантом Павла Івановича, адже він доводить, що навчатися ніколи не пізно і прагнути до своєї мрії можна у будь-який вік.

Раніше ми писали про те, як полтавка створює картини з глянцевих журналів

Бажаєте отримувати найважливіші новини Полтави у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram