Поштові листівки нашого дитинства: як полтавці вітали рідних та друзів

Історія сучасної поштової листівки бере початок, орієнтовно, в XIX столітті.  Єдиної дати її появи  не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обгрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки. Ключовим етапом в історії листівки стають 1860-і — 70-і рр.. Тоді майже одночасно в Старому і Новому світі з’являється поштовий відкритий лист. З того часу листівки розповсюдилися по всьому світові.

Спершу вони мали суто практичне застосування, потім здебільшого, їх використовували для привітань. Нині привітання листівкою –  рідкість, хоча ринок пропонує сотні варіантів: від тиражованих листівок до унікальних – штучних екземплярів. Поштовий зв’язок майже витіснив інтернет та мобільний зв’язок. Тому привітання листівкою – майже екзотика.

Чимала колекція листівок є у нашому обласному краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.

« Це - вітальні листівки, виготовлені у Російській імперії, Німеччині у кінці XIX – на початку XX ст., а також випущені за Радянських часів – у 50-ті-80-ті роки, та у незалежній Україні у 90-ті роки та в наші дні. Серед інших – листівки з «дитячої серії» Є.М. Бьом. У фондах зберігаються листівки різних століть. Є такі яким більше 200 років» – розповіла завідувачка науково-дослідницького експозиційного відділу полтавського Краєзнавчого музею Ганна Барська.

Колекція відомого полтавського колекціонера Юрія Меліхова налічує близько двохсот листівок. На світлинах можна побачити, якою була Полтава в 19 столітті.

Загалом, колекціонування листівок – філокартія – об’єднує тисячі людей по всьому світу.

Полтавка Анна Шеремет збирає листівки з дитинства. Каже, що полюбила їх ще школяркою:

« - Моє дитинство припадає на кінець 60 років. Тоді листівки переживали справжній бум. Їх продавали дуже багато. У книгарнях, кіосках «Союздрук», поштових відділеннях. По дорозі зі школи ми неодмінно заходили до Головпоштамту та кіосків у центрі і купували листівки. Найдешевші коштували до десь по п’ять копійок, подвійні – 8 – 10 копійок. А ще я дуже любила свята. На кожне державне свято родичі та рідні присилали безліч привітань, так само їх вітали ми. Особливо я любила Новий рік, щоразу бігла до поштової скриньки аби першою дістати кореспонденцію, де окрім журналів та газет приходили і листівки. Згодом, коли стала старшою, мама давала мені важливе доручення – підписувати листівки. Пригадую, спершу я креслила простим олівцем прямі лінії, аби текст вийшов рівненьким. Відтоді і почалася моя колекція».

Найулюбленіші екземпляри Анни - це листівочки авторства Володимира Зарубіна. Він відомий радянський ілюстратор « Союзмультфільму». На його рахунку понад сто мультиків. Зокрема, він малював такі стрічки, як « Ну, постривай», « Таємниця третьої планети», « Мауглі», «Бременські музики» та інші.

« - Кожна листівка Зарубіна – маленька казка. Їх не можна не любити, всих оцих зайченят, ведмедиків та їжачків. Маю у колекції близько двохсот, і не припиняю придбавати інші» - розказує Анна

Цікаве явище – листівки Миколи Поклада. Загальний тираж його робіт у період з 1976 по 1990 рік склав понад мільйон штук!

Третина колекції Анни – листівки авторства Леоніда Кузнєцова:

" - Нині справді дуже мало листівок люди надсилають одне одному, а мені здається, це дуже мила традиція, тому разом з друзями - однодумцями ми щороку одне одного вітаємо листівками. І як у дитинстві мені приємно зазирнути у поштовий ящик, і побачити там такі собі привітики від близьких людей" - говорить Анна Шеремет.

Читайте також: Як святкують Новий рік у різних частинах світу