Священник Сергій Павелко: « Паперові ікони – це не справжні ікони».

Миколаївська  іконописна  майстерня  «Небо на землі» неодноразово презентувала свої виставки на суд полтавців. Наші поціновувачі могли побачити їхні роботи , виконані у «класичному стилі» а також модернові. Майстерня  «Небо на землі» заснована у 2004 році,  вони були свого роду першопрохідцями іконописного мистецтва у своєму місті. Відтоді здобули визнання не тільки в Україні, а й  за кордоном. Їхні ікони стали окрасою  сотень храмів та приватних колекцій.

Сьогодні  майстри шукають нові форми самовираження , на їхню думку, ікона, як і будь - який вид мистецтва має право на саморозвиток та зміни. Однак, за словами керівника майстерні, священника Сергія Павелка, ікона повинна нести,  перш за все, духовне наповнення:  

«- Намолена ікона – це ікона, через яку Господь дає нам свою благодать , і цю благодать він дає з певною метою.  Люди істоти немічні. Не всі вони хочуть Бога любити, і тому він по своїй милості дає людям чудеса. А через ікону їх являє. Таким чином з*являється чудотворна ікона.  І тоді людина розуміє – ось ікона, яка є милістю і чудом. Але сьогодні люди ставляться до ікон по – іншому. Вони вважають, що коли перед іконами молилося багато людей, то ці ікони намолені, і мають якусь силу. Тобто люди перевели ікону у категорію флешка – накопичувач. Приплітають сюди слово «енергетика» тощо. А є звичайне слово, відоме сто літ тому , і це слово Благодать.  Але сьогодні його ніхто не хоче вживати . Тому чудотворність ікони і її намоленість мають зовсім інший сенс»

У сучасному житті змінилося не тільки ставлення до ікон,  змінилося і життя іконописців. Надто різниться воно у наших сучасників та їхніх славетних попередників. Надто багато нині суєтного і приземленого:

«- Давній іконописець ніколи не задумувався про те, як йому жити.  Він переймався тільки своєю душею, думав про Бога і писав образи. Коли ж ікону він вже написав, священник брав святу воду, хоругви, хрест і і йшов до іконописця хресною ходою . Адже ікону сприймали як одкровення. Як дар Божий. А сьогодні людина , його стан гріха, призводять до того, що людина підходить до ікони, дивиться на неї, оцінює – подобається вона чи ні. Ви розумієте, як низько ми пали?»

Нещадно критикує Сергій Павелко бізнесовий підхід до ікони. Коли вона перетворюється на товар масового вжитку. Скажімо, не кожен знає, що такі популярні нині паперові ікони ..насправді іконами не є:

«- Є канони церкви, які говорять по те, що паперова ікона не є іконою.  Це канони, які ніхто не відміняв. Паперова ікона – це зображення ікони, але не ікона справжня. Як фотографія. Ми говоримо , що на фото зображена людина. Ми тримаємо фото, і не стверджуємо при цьому, що це жива людина.

Іконописці майстерні «Небо на землі» використовують у роботі  винятково природні матеріали: дощечки з черешні та липи, спеціальне полотно – паволоку, кілька шарів спеціального грунту , виготовленого на основі крейди та тваринного клею , емульсії з яєць, та рослинних компонентів. Традиційна іконописна технологія надзвичайно працевмістка та дорога.

« -Фарби ми готуємо вручну.  Природні пигменти і мінерали . Все, що є  у нас просто під ногами . Охра, земля, глина, камені, малахіт, мінерали . А ще лазурит, гірський кришталь, турмалін. У Криму був чудесний вівіаніт. Крим був нашою скарбницею. Тільки охри 17 відтінків звідти возили.  Багато нашого матеріалу з Південної Америки, Африки. Рецептура старовинна. Секрети древніх  майстрів.  Сьогодні всі матеріали страшенно дороговартісні»

 Усе, до найдрібніших, майже мікроскопічних деталей  митці виготовляють вручну. І у цьому – унікальність майстерні «Небо на землі».  Але головне – всі члени майстерні – люди віруючі.

« - Інакше нічого не вийде. Я бачив іконописців невіруючих.  Дівчина одна прийшла до нас ученицею.  Почала писати ікону – і у неї набрякли руки.  Іноді може нічого такого не відбуватися. Але їхні ікони не молитовні. Ти на них дивишся і нічого не відбувається. Немає контакту. У нас завдання яке? Написати ікону, що б вона молилася. Не ми, а ікона і це надважливий момент. Це не ми говоримо з іконою, ікона промовляє до нас . Ми на небо не ходили, це Бог прийшов з небес до нас. Тому коли ікону писала людина невіруюча, то навряд чи вона заговорить.»

Сергій Павелко не зважає на критику, що іноді лунає на адресу майстрів за новаторські підходи. Адже деякі зразки сучасної ікони мають незвичний для обивателя вигляд. Навпаки, на його переконання, ікона має право на розвиток. А існуючі канони не обмежують – навпаки, надихають на пошуки.

«- Ікона має бути новою. Як можна її критикувати? Ікона – дар Божий. Дар неба. І коли людина критикує ікону, вона критикує небо!»

Раніше ми розповідали Рецепт старовинної сирної паски,що здивує усіх