Політика і релігія: чи підтримають полтавці створення помісної церкви?

Поки керівництво держави обговорює перспективи створення в Україні помісної церкви, полтавці вирішили дещо абстагуватися від цього і не влазити у політичні суперечки чиновників. Про це під час нещодавної бесіди зазначили і самі священнослужителі, і віряни.

Поясню, що ще з початку 2007 року в Україні точиться жвава дискусія стосовно помісної церкви. Церковно-історичне тло проблеми наступне: на початку 90-х років в Україні утворилися три відносно незалежні одна від одної церкви — Українська Православна церква Київського патріархату, Українська православна церква Московського патріархату та Українська автокефальна православна церква. Їх прийнято обєднувати у так званий «конфесійний трикутник» - Київ, Константинополь та Москва. Всі вони сповідують схожі християнські цінності, різниця лише в підпорядкованості конфесій. І можна було б і надалі ніколи не акцентувати на цьому уваги, але з початком війни на Сході українське православʼя знову опинилося у центрі інтриг. А значить - тема утворення помісної церкви( такої, яка б була закріплена за певною територією, наразі українською) знову набула актуальності. Проте, поки чиновники в Києві «чубляться», полтавські віряни почали збирати підписи стосовно невтручання політики у сферу релігії.

Недружність конфесій у Полтаві не відчутна

Храми не є місцем для політичних дискусій. Про це зазначив у особистій розмові настоятель Андріївського храму міста о.Дмитро. На його думку, наразі комунікативна ситуація між церквами на полтавських теренах у межах норми. Політичні суперечки у стінах підпорядкованого йому храму не відбуваються, бо якщо хтось з вірян і намагається піднімати цю тему, то його відразу коректно просять робити це де-інде. На думку священнослужителя, політика і церква є несумісними. З початку свого існування церкви і монастирі відігравали в Україні більше освітню, ніж політичну роль. Цієї традиції вони дотримуються і зараз. У Андріївському храмі також проводяться освітні лекції для містян та молоді, але вони не зачіпають політичної ситуації в державі.

Зазначу, що у храмі також проводиться збір підписів на невтручання політиків у церковну «кухню». Ще не встиг як слід ознайомитися з цими бланками і о.Дмитро, бо вони зʼявилися в церкві лише кілька днів тому. Також невідомо, скільки полавців вже встигли підтримати цю ініціативу.

Врівноважити божественне і людське

Автокефалія в Україні має бути і буде обовʼязково - вважає настоятель храму ім.А.Первозваного о.Олег. Зараз цей процес іде, проте механізму до цього часу немає, як і немає відповіді на питання, чи принесе вона довгоочікуваний мир, як її будуть надававати та кому цього разу вона буде належати по праву власності?

«Автокефалія це логічне завершення будь-якого життя церкви.Автокефалія неуникна, але я поки-що не розумію як відбуватиметься цей процес, бо немає ніякого механізму, - говорить співрозмовник, - В церкві як і скрізь є божественна і людська частина, але трапляється що переважає або божественне, або людське. В наших силах його врівноважити. Питання в тому, якою має бути ця автокефалія. Якщо такою як пропонує презедент, який тоді цей механізм? Він ніде не прописаний. Ми хочемо це зробити, але проблема в тому, що сучасний світ відрізняється від того, який був раніше. Нам зараз наводять приклади вісімнадцятого, девятнадцятого, навіть початку двадцятого сторіччя. Але суспільство і весь Світ загалом змінилися. Питання в тому, що процес автокефалії зараз іде, але механізм його ніхто не може визначити. Тому виходить, що всі зараз говорять про теоретичні речі, а як все буде відбуватися насправді невідомо…

Світовий досвід говорить, що міжконфесійний плюралізм думок має право на існування. До прикладу, на території тієї ж Америки існує як Американська Православна церква, так і інші приходи церкв багатьох держав. Саме суспільство так налаштоване, воно різнобарвне. На жаль, в нашому суспільстві поки-що немає цих напівтонів. Все бачиться або в чорних, або в білих кольорах. Нам стало легко навішувати на людей ярлики, стало своєрідне змагання в патріотизмі, чий патріотизм патріотичніший? Насправді патротизм, як любов до матері, є вродженим відчуттям. Він або є, або його немає. Ситуація в суспільстві переходить і на церкву. В нас зараз виходить щось схоже на змагання чия церква є патріотичнішою. Але церква в першу чергу має керуватися Євангелією, не заперечуючи при цьому закони суспільства і держави. Для церкви головне бути совістю суспільства, але, на жаль, церкву хочуть перетворити в якійсь агітаційний орган. Автокефалія має бути результатом діалогу, а не результатом примусу».

Як у нас і як у них

Додам, що думки моїх співрозмовників, які є священнослужителями церков Київського та Московського патріархатів, можуть не співпадати з офіційною думкою їхнього вищого керівництва. Проте, якщо слідкувати за історією, то виявиться, що виникнення самостійної держави якогось народу православної віри відразу спричиняло і виникнення церкви, прикріпленої до нього територіально. Україна є рідкісним винятком з правил. Всього у світі є близько 20 автокефальних православних церков: російська (російська, а не руська), грецька, румунська, болгарська, грузинська тощо.

Нагадаю, що в минулому році соціологічна група "Рейтинг" оприлюднила дослідження стосовно ставлення українців до єдиної помісної церкви. Згідно нього, 37% українців підтримують об’єднання церков, у 2014 році таких було 34%. Проти створення єдиної помісної церкви виступили 18% опитаних, а в 2014 році таких було значно більше – 25%. Ще по 23% українців не визначилися або байдуже до цього ставляться.

Юлія Самозвон.

Читайте також, як просто заощадити на енергоносіях