Столичний театр у Полтаві зібрав поціновувачів гумору

«За театральними поняттями, якщо п’єса швидко зійшла зі сцени, то лише тому, що вона провальна і не гідна перегляду; якщо ж витримала багато спектаклів, то тому, що це халтура…»,- сказав Карел Чапек.

«Ремонт или реставрация чувств» пройшла перевірку на тривалість та обмежену кількість інсценізацій, що ще раз підкреслює вдалу ідею п`єси. Чому варто сходити і переглянути виставу? Читаємо далі.

На сцені – безлад, кругле ліжко, драбина, гардероб, шматки тканини і… столик з алкоголем(звісно несправжнім). Цікавість зростала зі швидкістю світла. На сцені один за одним почали з`являтися герої п`єси: дизайнер Алістер, подружжя Маркхемів, Лоджів, Сільвія…  Актори не ховали своїх почуттів, а, навпаки, демонстрували їх загалу, зловживали «алкоголем» на сцені та глядацьким сміхом, здавалося, для них не було нічого святого чи особистого. Поступово розгортався і сюжет, розсекречувалися любовні трикутники. Підводні камені починали руйнувати дно корабля, на якому опинилися герої. Жоден персонаж не міг врятуватися від тієї кількості брехні, в яку сам себе й закопував з кожним наступним вчинком, рухом і словом. А глядачі тим часом усе глибше поринали у сюжет, голосно сміялися та відкривали роти у захваті чи передчутті чогось неймовірного...

Вистава порушує найрізноманітніші проблеми суспільства, але головна ідея – ідея збереження кохання та домашнього затишку в домівках людей. Лише кохання і взаєморозуміння, утримання від зрад  і щира бесіда, а не брехня, здатні врятувати особисте життя.

Коли розумієш, що п`єса підходить до свого логічного завершення, стає трохи сумно на душі. Персонажі вже стоять на сцені, обіймаючи один одного, тримаючись за руки, а глядачі все аплодують, не бажаючи відпускати акторів до своїх гримерок.

Ремонт вдався. Реставрували погані передчуття на приємний після смак веселощів.

Анастасія Токар