Стан свободи слова в Україні 2011 року

2011 рік характеризувався погіршенням свободи слова, збільшенням цензури і кількості випадків перешкоджань законній професійній діяльності журналістів. Водночас консолідація журналістської спільноти, започаткування діалогу з владою, і прийняття нових законів дає основу для того, щоб змінити ситуацію на краще.
Про це йдеться в спільній заяві руху «Стоп Цензурі!», Української медіа-асоціації, Незалежної медіа-профспілки України за підтримки міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів».

Отже підсумки року 2011 у галузі свободи слова в Україні.

Погіршення свободи слова проявилось у збільшенні спроб прямо перешкоджати роботі ЗМІ, включаючи фізичні напади на журналістів. За даними Інституту масової інформації та «Репортерів без кордонів», у 2011 році було зафіксовано 24 випадки агресивного поводження або нападів на журналістів під час виконання ними професійних обов'язків, внаслідок чого постраждало щонайменше 35 журналістів (порівняно з 21 випадком, зафіксованим у 2010 році, внаслідок чого постраждало приблизно 26 журналістів).
Крім того, у липні 2011 року відбулося масове побиття журналістів у Печерському суді міста Києва, під час якого постраждало близько 30 журналістів. Протягом жовтня-грудня 2011 року більше 10 журналістів постраждали під час висвітлення акцій протесту у Києві. Крім того, було зафіксовано більше 30 різних випадків перешкоджань законній професійній діяльності журналістів та обмежень у доступі до інформації (порівняно з приблизно такою ж самою цифрою у 2010-му).
Як і в попередньому році, у 2011-му було вбито журналіста - фотографа Віталія Розвадовьского. Слідство не виключає, що злочин міг бути пов'язаний з його професійною діяльністю.
Протягом 2011 року в українських ЗМІ відбулось зростання різноманітних видів цензури. Уперше з часів екс-президента Кучми, з'явились ознаки, що дозволяють говорити про існування в країні вертикальної цензури. Факти цензури підтверджуються як інформацією з регіонів (херсонські ЗМІ заявили про дзвінки з ОДА із вказівками, у Харкові зникли з ефіру опозиційні новини АТН), так і інформацією з центру (заява джерел з газети «Сегодня» про дзвінки із вказівками щодо публікацій з Адміністрації президента).
Крім того, опосередкованим доказом існування цензури є відсутність плюралізму думок в українських ЗМІ і на телебаченні, велика кількість замовчувань більшістю телеканалів одних і тих же важливих тем, дражливих для влади. Перш за все це теми, пов'язані з політикою - перипетії суду над Тимошенко, падіння рейтингів Партії регіонів, скорочення прав та свобод громадян, загрози свободі слова, заяви високопоставлених чиновників західних країн, ЄС, Європарламенту щодо стану демократії в Україні тощо. Водночас з'явилась велика кількість і соціальних, економічних проблем, про які також мовчать телеканали: зниження стандартів життя, підвищення тарифів, акції протесту українських громадян тощо.
Згідно з моніторингом національних телеканалів, проведеним «Телекритикою», якщо в липні 2010 року канали замовчували приблизно 56 важливих тем на місяць, то у вересні 2011-го таких тем вже було 456. Найбільше тем замовчує державний Перший національний канал. Те, що ЗМІ поводяться майже однаково, свідчить про зовнішню скерованість загального напрямку їхньої інформаційної політики, яка, за свідченням багатьох джерел, впроваджується як безпосередньо з боку АП та Кабміну, так і через самоцензуру топ-менеджменту каналів, які розуміють «загальну політику лояльності».
Незаважаючи на те, що справа Гонгадзе є знаковою для України і становить надзвичайно великий суспільний інтерес, судові слухання по справі Пукача проводилися в повністю закритому режимі. У цьому ж році було порушено кримінальну справу проти екс-президента Леоніда Кучми, яку закрили на підставі законодавчої формальності, що ще раз засвідчило упередженість української судової системи. Ці факти вказують на відсутність реальної політичної волі, щоби встановити справжніх замовників вбивства журналіста Гонгадзе.
Серед інших факторів погіршення свободи слова - корумповане виділення частот у цифровому мультиплексі, внаслідок чого регіональні мовники опинилися на межі існування. Критерії виділення частот були непрозорими, і більшість частот було надано каналам, які відомі своїми зв'язками з владою. Виключення багатьох телеканалів з цифрового мовлення нанесе серйозний удар по плюралізму ЗМІ в Україні. Цей випадок показав неприпустиму відсутність незалежності органів регулювання ЗМІ.
Що стосується позитивних змін, які приніс 2011 рік, це, насамперед, вступ у дію закону «Про доступ до публічної інформації» і змін до закону «Про інформацію», а також проведення журналістськими й неурядовими організаціями масових кампаній з просування цих законів.
Ще одним позитивом є консолідація журналістської спільноти - вісім медіа-організацій України приєдналися до меморандуму про створення Української медіа-асоціації, а Незалежна медіа-профспілка України почала долати кризу і відроджувати регіональні організації. Локомотивом цього процесу виступає Київська незалежна медіа-профспілка. 23 листопада всі медіа-організації України вперше об'єдналися, щоб провести спільну акцію проти безкарності за вбивства журналістів.
Також у 2011 році українська влада пішла на системний діалог з журналістською спільнотою. Було створено Міжвідомчу робочу групу з аналізу стану додержання в Україні законодавства про свободу слова та захист прав журналістів при Президенті України. Чи є влада готовою і здатною досягнути серйозного прогресу у сфері свободи слова, і працювати з громадянським суспільством і представниками ЗМІ? Усе це ще треба побачити. Було також проведено тренінги з УДО, засновано робочу групу між представниками журналістської спільноти і міліції, метою якої є розробка інструкцій по взаємодії між міліцією і ЗМІ. Міністр МВС Віталій Захарченко випустив наказ про сприяння професійній журналістській діяльності. 
Таким чином, можна зробити висновок, що 2011 рік характеризувався погіршенням свободи слова, збільшенням цензури і кількості випадків перешкоджань законній професійній діяльності журналістів. Водночас консолідація журналістської спільноти, започаткування діалогу з владою і прийняття нових законів дає основу для того, щоб змінити ситуацію на краще.

Аналіз було підготовлено Українською медіа-асоціацією у складі Інституту масової інформації, Інституту медіа права, «Інтерньюз-Україна», профспілки «Медіафронт», бюро журналістських розслідувань «Свідомо», «Телекритики», Комітету моніторингу свободи преси Криму.