15 серпня в Україні відзначають День археолога. До професійного свята ми зібрали сім особливих археологічних знахідок, виявлених на Полтавщині під час досліджень від 1991 року. У добірці — предмети різних епох, які розповідають не лише про життя давніх мешканців регіону, а й про зв’язки Полтавщини з іншими частинами України та далекими країнами.
Добірку спеціально для 0532.ua склав археолог В’ячеслав Шерстюк. За його словами, вона, звісно, є суб’єктивною, однак до неї увійшли знахідки різних історичних періодів та епох, різних експедицій і територій. Окрему увагу приділили предметам, які відображають культурно-економічні взаємозв’язки Полтавщини з різними регіонами світу.
Золотий перстень із Більського городища
Золотий перстень-печатка датується V століттям до н. е. та є унікальним виробом античного ювелірного мистецтва. На щитку персня зображена колісниця з парою коней та майже оголеною фігурою візничого, переданою у профіль. Фігура молодого візничого зображена в русі — він тримається за ремені упряжі, а за його спиною розвівається плащ.
Перстень виготовлений із золота 700-ї проби, його маса становить 10,72 грама. Висота виробу — 2,45 см, розмір щитка — 1,29 × 2,45 см.
Дослідники порівнюють його з іншими античними золотими перснями, зокрема з виробами із зображеннями перського воїна та жінки з Пантікапею. За характером виконання дослідники припускають, що перстень міг бути роботою майстра з іонійського центру, можливо Мілета.
Зуб із намиста гребінківської шаманки
Під час розкопок кургану під Гребінкою у 2007 році дослідники звернули увагу на незвичайну підвіску з намиста, яке, ймовірно, належало шаманці. Серед 29 намистин і підвісок 28 були виготовлені з кістки, а одна — з людського зуба.
Антропологи визначили, що це перший правий моляр чоловіка віком приблизно 35–45 років. У корені зуба зробили наскрізний отвір діаметром 2,5 мм, при цьому не пошкодивши його структуру. Дослідників вразила майстерність давнього майстра, адже корінь залишився цілим.
Особливу увагу привернув і сам зуб: на ньому виявили два ураження карієсом. За даними дослідження, це один із найвиразніших відомих випадків карієсу у представників бронзової доби на території України.
Дослідження під мікроскопом також показало мінімальні сліди втручання. На думку науковців, поверхневий карієс могли намагатися лікувати ще за життя чоловіка, хоча точно встановити призначення цих слідів неможливо.
Сам зуб, ймовірно, мав особливе значення для власниці намиста та став його центральним елементом. Дослідження підвіски допомогло науковцям не лише встановити приблизний вік і стать людини, якій належав зуб, а й дізнатися більше про побут, вірування та практики людей бронзової доби.
Жук-скарабей із Підгори
Археологи науково-дослідницького центру «Рятівна археологічна служба» під час досліджень у селі Підгора на Полтавщині знайшли підвіску у вигляді жука-скарабея, виготовлену з темно-синього фаянсу. Знахідку датують II століттям нашої ери.
Підвіску виявили на місці дитячого поховання сарматської доби під час археологічних досліджень на ділянці дороги Дніпро—Решетилівка. Вона була частиною намиста, до якого також входили інші скляні елементи.
Археолог та керівник робіт Богдан Сало зазначив, що артефакт майже дві тисячі років пролежав у землі, однак добре зберіг свої характеристики. Особливу увагу дослідників привернула деталізація виробу — на ньому чітко промальовані крила та деталі очей.
Скарабей у давньоєгипетській релігії символізував бога сонця Хепрі. Такі амулети використовували за життя, а також клали до поховань як символ відродження та супроводу людини у потойбічному світі. За даними дослідників, найчастіше подібні амулети зустрічаються у дитячих та жіночих похованнях.
Для Полтавщини ця знахідка має особливе значення, адже її поява на місцевих теренах свідчить про культурно-економічні зв’язки з єгипетською цивілізацією. Крім того, за даними дослідників, це перша знахідка такого типу сарматської доби на цих теренах.
Скляний кубок знайшли у похованні №112 Шишацького могильника на Полтавщині. Сам могильник розташований приблизно за 0,8–1 км на захід від Шишаків, на правому березі балки Дернова Долина.
Поховання №112 виявили у 2014 році під час горизонтальної зачистки поверхні однієї з траншей. У могилі знаходився скелет дорослої жінки. На ділянці кісток кисті правої руки дослідники виявили роздавлений землею тонкостінний скляний кубок.
Кубок виготовлений із прозорого скла та має усічено-конічну форму. Його висота становить 12,5 см, діаметр вінця — 12 см, а об’єм — близько 0,6 літра. Посудина була частково вкрита патиною та склеєна з окремих фрагментів.
Особливість кубка — незвичайний декор із різнокольорових скляних крапель. Вони утворюють три вертикальні ряди, а також окремі декоративні елементи у верхній частині посудини. Загалом для орнаменту використано чотири кольори, що, за словами дослідників, є доволі рідкісним явищем для подібних виробів.
За типом кубок належить до столового посуду провінційно-римського виробництва пізньоримського часу. Поховання датують кінцем IV — першою половиною V століття н. е.
Цікаво, що: дослідники вважають цей кубок досить рідкісним через поєднання його форми та чотириколірного декору. Подібні вироби були поширені на території Римської імперії, зокрема у її північно-східних провінціях.
Шпильки з Волошиного — рідкісні зразки ранньоскіфського мистецтва
У кургані №1 біля села Волошине археологи виявили ранньоскіфське поховання жінки — служительниці культу, яке датують VII століттям до н. е. Серед речей із поховання були дві художньо оформлені шпильки, одна з яких є унікальною для України.
Перша шпилька виготовлена з трубчастої кістки оленя. Її верхня частина завершувалася скульптурним зображенням голови барана. На руків’ї також збереглися різьблені елементи, а з боків — геометричний орнамент у вигляді трикутників. Довжина шпильки становить 11,6 см.
Друга шпилька була виготовлена з платівки оленячого рогу. Її прикрашає різьблена фігурка гірського козла: тварину зобразили лежачою, із підігнутими ногами та трохи піднятою головою.
Саме ця фігурка є особливо незвичайною. Подібна іконографічна схема практично невідома у скіфському мистецтві Східної Європи. Дослідники зазначають, що найближчі аналогії цьому зображенню ведуть до Близького Сходу — зокрема Малої Азії та Ірану.
За висновками дослідників, зображення гірського козла на волошинській шпильці виконане в художніх традиціях Давнього Сходу, які на той час не були характерними для Східної Європи. Подібний виріб є єдиним відомим в Україні. Сам комплекс, найімовірніше, датують першою половиною VII століття до н. е.
Ковзани з Решетилівки — найдавніші в Україні
Під час досліджень поселення Решетилівка-III археологи знайшли незвичайні ковзани, виготовлені з кістки.
Раніше знахідку попередньо датували X–XIII століттями нашої ери. Однак, за словами В’ячеслава Шерстюка, це датування потребує перегляду.
«Зважаючи на те, що на даному поселенні відсутні матеріали доби Русі, а присутні якраз знахідки доби пізньої бронзи, то ці ковзани належать саме до періоду другої половини II тис. до н. е.», — зазначив В’ячеслав Шерстюк.
Таким чином, йдеться про предмет, якому може бути близько 3500 років.
Ковзани були виготовлені з кістки та використовувалися для пересування по льоду. Саме з урахуванням нового датування вони наразі вважаються найдавнішими ковзанами на території України.
Монета з Алмалика — понад 3000 кілометрів до Полтавщини
У 2012 році поблизу села Карпівка на заплавній терасі колишнього правого берега річки Сухий Кобелячок знайшли рідкісну для українських теренів монету.
Це посріблений мідний анонімний дирхем міста Алмалик. Через перебування поза складом скарбу тонкий шар срібла на поверхні монети частково стерся. Її розмір — 29,5 мм, вага — 4,75 г.
За легендою монету карбували у 658 або 660 році за Хіджрою, тобто 1259 або 1261 року нашої ери, за часів династії Чагатаїдів.
Алмалик був центром східної частини Чагатайського улусу — держави середньоазійських монголів. Тут знаходилася літня резиденція Чагатая, а також карбували срібні дирхеми та мідні фельси.
Особливість карпівської знахідки — її надзвичайна рідкісність. На момент дослідження це була перша і поки що єдина подібна монета, знайдена на території України.
Від Алмалика до Полтавщини — понад 3000 кілометрів по прямій. Давніми маршрутами шлях був ще довшим.
Водночас дослідники наголошують, що сама знахідка не свідчить про безпосередні торговельні зв’язки між Полтавщиною та Чагатайською державою. Монета могла потрапити сюди разом із людиною, яка здійснила далеку подорож.
Саме тому невеликий дирхем із Карпівки став однією з найбільш незвичайних нумізматичних знахідок Полтавщини та показав, наскільки далекими могли бути переміщення людей і речей у середньовічному світі.
Сім знахідок — тисячі років історії
Ці артефакти показують, наскільки багатою та різноманітною є історія Полтавщини. Від давніх прикрас і предметів побуту до монет та інших речей — кожна знахідка допомагає краще зрозуміти, як жили люди на цих територіях у різні історичні періоди.
Археологічні дослідження продовжують відкривати нові сторінки минулого Полтавщини, а знайдені предмети стають важливими частинами історії, яку сьогодні мають можливість побачити й дослідити всі.
Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.