Проходячи чи проїзжаючи по головній вулиці нашого міста ми завжди звертаємо увагу на будиночок на розі вулиць Жовтневої і Спаської. І чекаємо, що звідти вийдуть молодята.
Це будівля цетрального ЗАГСу. Вона старенька але дуже затишна і мимововлі думаєш «А для чого і коли вона будувалася ? Що бачила на своєму віку?» А розповідає нам цей будиночок наступне...
Будиночок на Спаській площі, побудований у 1911 році, належав багатому поміщику, гласному Полтавської міської Думи Невіандту Констянтину Олександровичу. Виходець із багатих полтавських поміщиків, він народився у 1869 році у Полтаві. Після закінчення Орловського кадетського корпусу служив у міністерсві внутрішніх справ.
Після відставки — повернувся на батьківщину, служив у Полтавському повітовому земстві. Будучи активним діячем земства, вибирався гласним повітового земства та Полтавської міської Думи.
Про його активну участь у роботі міської Думи свідчать записи в журналах Полтавської міської Дми. Так, у 1909 році Констянтин Олександрович головував на виборах голови міської Думи (головою був обраний О. Черненко), очолював фінансову комісію Думи, був членом комісії по перейменуванню вулиць міста. Саме в цьому році одержали свою назву вулиці Пушкіна, Котляревського, Шевченка, Гоголя...
Констянтин Невіандт був категорично проти побудови художньо-промислової школи імені Хрульова навкруги Корпусного парку, будинок якої не вписувався в архітектурний ансамбль Круглої площі. (Незважаючи на це, школа була таки побудована).
Коли у 1909 році міська Дума вирішувала питання про будівництво в Полтаві вищого сільськогосподарського училища і вишукувала для цього кошти, фінансова комісія, очолювана К.О. Невіандтом, запропонувала під заставу садибу Абази (на Сінній площі), оцінівши її вартість в 200 тисяч карбованців.
Констянтин Невіандт цікавився також культурним життям міста. Так, в газеті «Полтавський вісник» за 1908 рік ми знаходимо його статтю про дослідницьку роботу працівників музею, а також про поповнення експозиції музею експонатами «азіатсько-африканського полходження» з пожертвувань П.Г. Бобровського. У 1912-1917 роках Констянтин Олександрович обирається членом 3 та 4 державної думи від Полдтавської губернії.
У 1909 році К. Невіандт звертається до Думи з проханням виділити йому частку землі для побудови собі приватного будинку. Рішенням Думи йому було виділено частку землі для будівництва будинку на Спаській площі, але поставлено умову: «чтобы фасад дома соответствовал месту». При закладці фундаменту було виявлено вибухівку, яка залишилась імовірно з часів Північної війни, що на певний час затримало будівництво, а також підземні ходи в бік Успенського собору та Спаської церкви.
На професійність архітектора, який розробляв проект будинку, звернув увагу колишній головний архітектор Полтави Л. Вайнгорт: «чому бік будинку, що виходить на до Спаської церкви, має три виступи? Тому, що якби архітектор, який планував цей будинок, зробив тут звичайний кут, то він вийшов би надзвичайно гострим , псував би загальний вигляд і порушив інтерєр усього будинку. А зробивши три виступи, архітектор вийшов з скрутного становища. До того ж, коли сідало сонце, у бокових кімнатах завжди було світло».
Останній раз прізвище Констянтина Невіандта згадується в «Щоденнику» Олександра Нєсвіцького 12 грудня 1917 року: «Більшовики взяли гору, панують в Полтаві...Земельний кабінет рубає монастирський ліс...На Крутому березі у Констнтина Невіандта все розграбували й вирубали ліс».
З 27 лютого по 9 березня 1918 року в будинку Невіандта перебував радянський уряд України, який тимчасово переїхав з Харкова до Полтави.
У 70-х роках 20 століття частину будинку займала Полтавська обласна рада по туризму і екскурсіям. Зараз в будинку розміщується міський ЗАГС.