«Якщо не ми - то хто?»: як полтавські волонтерки створюють сотні сіток для фронту

Фото: 0532.

Створений багато років тому на базі бібліотеки-філії №7, загін "Невтомні бабусі" став одним із найпотужніших осередків плетіння маскувальних засобів у Полтаві. Волонтери виготовили вже понад 3 300 маскувальних сіток загальною площею близько 150 тисяч квадратних метрів, а щомісяця додають ще до 70 нових виробів. Попри втому, транспортні незручності й постійні відключення світла, люди продовжують приходити щодня бо впевнені: їхня робота може врятувати життя.

У затишній залі бібліотеки-філії №7 щоранку збираються десятки людей. Хтось ріже тканину, хтось плете стрічки, хтось з’єднує готові фрагменти у великі полотна. Тут працює волонтерський загін "Невтомні бабусі" - жінки та чоловіки різного віку, яких об’єднала спільна мета: допомогти українським військовим.

За роки існування волонтери виготовили 3 318 маскувальних сіток, не рахуючи сотень кікімор, маскувальних костюмів і килимів для позицій. Загальна площа їхньої роботи - понад 150 тисяч квадратних метрів, і ця цифра щодня зростає.

Завідувачка бібліотеки та волонтерка Людмила Заливча розповідає, що робота не зупиняється ні на день:

"За місяць виходить до 70 сіток - плюс-мінус, залежно від розмірів. Стандартна - 3 на 8 метрів. Але замовляють різні: на танки, на легковики, на озброєння. Ми не можемо просто віддати величезне полотно, якщо потрібна менша сітка, - це і час, і матеріали. Тому все робимо максимально економно".

Черга замовлень - постійна. В окремі дні збирається до 30 сіток у черзі, і як тільки волонтери закривають запити, одразу надходять нові.

Зоя Тецько - пенсіонерка, волонтерка з 2017 року, яка прийшла в загін із власним мистецьким проєктом, але залишилася біля сіток назавжди.

"Чому я цим займаюся? А якщо не я - то хто? Запитів дуже багато. Сітка сьогодні має бути ще "на вчора". Нам би більше людей і різати, і плести", - каже пані Зоя.

За її словами, охочих вистачає, але робочих рук потрібно значно більше  щодня.

Катерина - одна з волонтерок, яка приходить перед роботою, а інколи й після.

"Я займаюся цим, бо розумію, що це комусь допоможе, бо це справді рятує життя. Дуже хочеться, щоб ще більше людей долучалися".

За словами Людмили Заливчої, інколи за день через штаб проходить до 50 людей. Хтось приходить на годину, хтось працює з ранку до вечора.

"Транспорт не ходить, світло вдома вимикають, багато хто - це пенсіонери. Але вони все одно шукають спосіб до нас добратися. Я думала, що за такий час буде спад, але ті, хто залишився, - справді невтомні".

У "Невтомних бабусь" створені всі умови для роботи: у приміщенні тепло, є вода, освітлення не вимикають. Волонтери жартують, що інколи бібліотека перетворюється на маленький волонтерський штаб забезпечення фронту.

Проте попри це людей усе одно не вистачає:

"У нас завжди знайдеться робота - навіть ножицями може працювати кожен. Розрізати стрічки, складати їх у мішки - все це потрібно щодня".

На запитання, чому люди мають приходити волонтерити, Людмила відповідає просто:

"А чому хлопці там тримаються під обстрілами? Чому захищають? Вони втомлені, хворі, мерзнуть, але стоять. Тому і ми маємо триматися".

Усіх, хто хоче долучитися роботою або матеріалами, запрошують до бібліотеки-філії №7 за адресою: Хорольський провулок, 3, Полтава.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.