Мікрорайон Павленки — одна із найдавніших частин Полтави, історія якої почалася ще в середині XVII століття. У межах проєкту «Як? Чому? Звідки?» ми поспілкувалися з полтавським краєзнавцем Леонідом Булавою та дізналися, як із хутора в балці виріс сучасний міський простір.
Поселення біля фортеці
Перші згадки про Павленки датуються 1660-ми роками. Поселення з’явилося на дні широкої балки, де протікав струмок Тарапунька.
«Села біля Полтави створювалися по балках. Найбільші з них — Павленківська та Кобищанська. Саме в Павленківській балці виникло поселення Павленки», - розповідає краєзнавець.
У центрі села стояла дерев'яна Покровська церква.
«Село — це не просто кілька хаток, це обов'язково церква і хутори навколо», — наголошує Леонід Булава.
Проте 1695 року село зазнало спустошення під час нападу кримських татар на чолі з гетьманом-самозванцем Петриком. Фортецю Полтави захисники втримали, але Павленки були спалені разом із церквою.
Нову церкву звели у 1707 році вже на іншому місці — ближче до сучасного Дослідного поля, і поселення почало відновлюватися.
Поділ на Ближні й Дальні Павленки
Із кінця XVIII століття Павленки розділилися. Імперські реформи Катерини II призвели до закріпачення північної частини території, яку віддали поміщикам, тоді як південна, козацька частина, зберегла більшу свободу.
«Південна територія — це Чамарин Яр і Бабичів Яр, вона розвивалася швидше, бо тут не було кріпацтва», — пояснює Леонід Булава.
Ближні Павленки — це сучасна Павленківська площа і її околиці, а Дальні Павленки — це територія сучасного дендропарку, селища Тарновщина та дослідного поля. Вони увійшли до складу Полтави тільки у 1929–1938 роках.