«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-»большевицька" грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати,
і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані..."
Повідомлення, з таким початком було опубліковано 11 січня 1918 року. Воно називалось "До українського студентства", а закінчувалось словами .."Записуйтесь до «Куреня Січових Стрільців», який
формується з студентів Університету св. Володимира та Українського Народного
Університету, звідки, мабуть, ми будемо розподілені серед декотрих українських
військових частин, для піднесення культурно-національної свідомості та відваги…". 
Тоді на це зважилось близько 300 молодих юнаків. Вони безстрашно спочатку йшли всупереч владі, записуючись у цей курінь, а потім з таким святим відчуттям обов'язку йшли вперед... Вперед, проти окупантів.. Вперед проти режиму.. Вперед за себе.. Вперед за Україну... Вони програли... Програли бій, але не програли війну... Вони додали наснаги у боротьбі наступникам...
А якщо б тоді на це оголошення відгункулось не триста людей, а три тисячі? Що тоді було б? Мабуть, натхненні жагою до волі, до боротьби, до Любові юнаки мали великі шанси перемогти у боротьбі з вишколеною, але сірою і рутинною армією Муравйова. Якщо б їх було більше!!!!
А скільки людей зараз б відгукнулось на таку пропозицію? Мабуть теж триста... А чому? Тому що як тоді, так і тепер перемагає стереотип, який насаджується владою - ви нічого не можете, ви нічого не вирішите, "кожен голос важливий", але чи важлива кожна людина вони не говорять - бояться, бо розуміють, що разом ми - сила. Ця героїчна поразка не перестає бути актуальною, бо герої Крут свідомо захищали українську державність, і головне — вірили в цю ідею. 
Цей день - 29 січня - не є поминальним днем! Це свято національної Честі, героїзму, самовіддачі і зрештою Любові! Любові до тієї землі. Ті, що бились біля Крут не боялись принести жертву. Навіть якщо це буде їхнє життя. Вони свідомо йшли на це. Йшли вперед, не маючи ні підготовки, ні навіть зброї - одна гвинтівка на трьох... Вони були Українцями... А хто ми?