Сюжет класичної повісті у прочитанні В’ячеслава Стасенка, і дійсно, заграв по‑новому. Режисер хоч і не відійшов гоголівського сценарію, але помітно його осучаснив. «Саксаганцям» удалося зобразити «Майську ніч», створивши неймовірно гарні декорації. Глядачі перенес-лися у чарівну українську ніч, коли все розквітає, лунає солов’їна пісня та пов-ний місяць посеред зоряного неба освітлює шлях українським парубкам і дівчатам, яким не спиться цієї пізньої пори. Вони веселяться, співають пісні та запалюють село танцями. Чого-чого, а музики і танцювальних номерів у виставі вистачало. Пісні знайомі з дитинства, але оновлені сучасними мотивами. Відтак, Левко розповів коханій дівчині Ганні про трагічну історію утопленої у ставку панночки, зачитавши реп. Ганна разом із дівчатам заспівала пісню «Ой під вишнею, під черешнею» на джазовий манер, коли відхилила залицяння сільського голови.