Забуті, нікому непотрібні живуть собі десь у покинутому чорнобильському селі чудернацька баба Пріся, хвороблива мати і придуркуватий син. Був ще тато, але його вже давно немає, одного разу він нишком зібрав найнеобхідніші речі — свої документи і всі гроші — і зник у невідомому напрямку…

Це специфічна комедія, де міф та реальність мають однакову силу, де радіоктивний гумор межує з правдою нашого життя, де картопля – делікатес, а "згущьонка" – просто фантастика!

"Чому ми живемо в зоні, а інші люди живуть там — "не в зоні"?

"У виставі територія "Чорнобильської зони" стає метафорою країни загалом. Ми всі — в "зоні", ми мріємо про ЄС, НАТО та безвізовий режим, як Вовчик про отой "Макдоналдс", але вони лишаються десь там, за обрієм... І "сталкери" — це не безбашенні неформали-мандрівники, що лазять заборонними лісами, а всі ми, котрі з покоління в покоління рухалися замкненим колом, не в змозі його розірвати" (Анна Липківська, "День")

Копродукція Театру "Золоті ворота" та Київського академічного Молодого театру