У Полтаві презентували «Хлібну гільйотину»

Саме так називається документальний серіал, створений під патронатом Інституту національної пам'яті України, який презентували у Полтавському університеті споживчої кооперації України. Він складається з трьох фільмів – монологів людей «по різні сторони барикад» – «Цар Голод», «Великий перелом», «Німий подзвін». На документальному матеріалі розкрито причини, перебіг і масштаби цього страхітливого явища новітньої історії. Вже сама назва серіалу відображає винайдену Володимиром Леніним формулу терору голодом, яка дозволяла більшовикам тримати народи у повній покорі впродовж семи десятиліть.

Саме ця формула призвела до трагічної соціальної і гуманітарної катастрофи української нації, наслідки якої не подолані ще й сьогодні.

Про це дізналися студенти, журналісти та представники інтелігенції Полтавщини під час презентації серіалу. На заході виступали голова облдержадміністрації Валерій АСАДЧЕВ, голова Полтавського обласного відділення міжнародної благодійної установи «Центр національного відродження імені Степана Бандери», кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка Віктор РЕВЕГУК, заступник начальника Державного архіву у Полтавській області Тарас ПУСТОВІТ, голова обласної організації ветеранів війни і праці Іван ЛАНТУХ. Останній, до речі, застав голодомор 9-річним хлопчиком. Він поділився з присутніми моторошними подробицями побаченого на власні очі, розповів про той нестерпний душевний біль і безпорадність, які відчував у страшний 33-ій рік…

А Валерій АСАДЧЕВ, зокрема, зазначив: «Коли я почав цікавитися темою голодомору на Полтавщині, на мене більше всього справили враження дві речі. Відкрив Том Пам'яті області, а там 55 тисяч людей поіменно, які загинули від голодомору (а ще ж у роботі – тисячі! – прим. авт.). В концентрованому вигляді я побачив більше, ніж людський біль і смерті, – я побачив винищення нації, адже на кожній сторінці – багатодітна родина – батько, мати, 10-12 дітей… Чому сьогодні Президент України Віктор ЮЩЕНКО приділяє багато уваги багатодітним родинам, стали відзначати мам-героїнь на державному рівні? Президент хоче відновити наше коріння, нашу націю. А другий момент, який вразив мене у темі голодомору, – це матеріали виставки в Краєзнавчому музеї кілька років тому. Там був наказ на завезення ешелонів неетнічного населення на територію України. Скажіть, якщо голодомор не був штучним, а природним явищем, чому одночасно із ним відбувалося це? Ешелони йшли в Харківську, Дніпропетровську області. Правда, там не було Полтавської, – вона тоді входила до складу Харківської. Можливо, саме тому не було прямої рознарядки на ці землі і на Полтавщині вдалося зберегти українську етнічність. І Луганська, до речі, область, колись була українська, а сьогодні там проживає переважно неетнічне населення. Нині воно є колосальною противагою у розбудові незалежної української держави, представлене серйозними політичними силами».

Очільник області зазначив, що не треба розглядати голодомор, лише як прикрий факт історії. Його наслідки і рецидиви на сучасний стан української держави надто відчутні нині. Не всім нашим сусідам зручно, щоб українська держава була потужна і незалежна – підкреслив він. І не лише тому, що доведеться давати відповідь на незручні питання, нести відповідальність за страшні вчинки минулих поколінь. Сьогодні Україна – і Полтавщина яскравий приклад цьому – стає житницею Європи і світу, серйозним конкурентом на ринку продовольчих товарів. І саме вирішення харчової проблеми, а не енергетичної, стане питанням номер один на планеті Земля вже через пару десятиліть.

Промови всіх виступаючих супроводжувалися показом слайдів з електронної версії виставки Інституту національної пам'яті «Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу» Дениса ГЕТЬМАНА й Ігора ЮХНОВСЬКОГО та на основі статті «Чому українці називають Голодомор геноцидом» Владислава ВЕРСТЮКА. Документальні матеріали виставки, свідчення і спогади очевидців та фото – реальна інформація про голодомор. Тож всі присутні отримали вичерпні відповіді на запитання: чому терор голодом був спрямований проти української нації, яким був механізм голодомору, чому, кваліфікуючи голодомор відповідно до Конвенції ООН 1948 року, його варто називати геноцидом.

У 1929 році від голодомору в Україні померло близько 3 мільйонів людей. У 1946-1947 роках – 1 мільйон. Апогей влади «жовтого князя» на наших землях прийшовся на весну 1933 року – він забрав у потойбіччя 7 мільйонів осіб. Тоді – тільки-но вчитаймося в ці страшні цифри, – щохвилини цей світ залишало 17 українців, щогодини – тисяча, щодня – близько 25 тисяч… Взагалі дослідники говорять про цифру знищених «хлібною гільйотиною» у межах 11-14 мільйонів – протягом трьох вказаних періодів…