Танці на гробах

Зверніть увагу: ті, хто заперечує факт Голодомору в Україні, зазвичай виглядають досить вгодованими. Народна мудрість

Щороку навесні, у перші вихідні після Великодня ми сідаємо до машини та їдемо до рідного Очакова – вклонитися могилам, покласти традиційну пожертву та пом'янути маму, дідів та бабів у звичайний для українського півдня спосіб – випити-закусити, пригостити людей, зайти до сусідів-знайомих, пом'янути їх і так далі. Західняків часто шокує подібна практика, але у наших краях вона побутує з давніх давен (якщо вірити Геродоту).

Цей день не є державним святом. Але на всіх дорогах, що проходять поблизу цвинтарів, стоять пости ДАІ та допомагають машинам і потокам пішоходів з віночками розминутися. Причому, це, мабуть, один з небагатьох днів, коли вони дійсно ДОПОМАГАЮТЬ.

Примітно, що ввечері, коли люди вертаються додому, даішників на дорогах вже нема. Хоч більшість водіїв, звісно, їде випивши – адже гріх не підняти чарку за упокій. Міліція це знає, але на дороги не виходить. Чому? – завжди питаємо ми в себе. Адже ставши на узбіччі наряд може за кілька годин виконати місячний план по хабарах.

Значить є щось сильніше за здирництво на дорогах, сильніше за гроші і владу. І ми знаємо що це. Це - Смерть. Перед її обличчям всі ми одразу стаємо рівними – незалежно від наявності мандатів чи погонів.

І саме тому щойно на обрії з'являється ця шановна пані з косою, навіть міліціонер стає людиною, хай би навіть на один день. Бо у кожного є рідні могилки і кожен розуміє, що його місце буде поруч.

Але.

Роки два тому ми вимушені були піти з шоу Шустера, коли товста депутатка-комуністка взялася на всі заставки переконувати, що Голодомору насправді не було. Пішли, бо не мали іншого виходу.

А що було робити? Дати по морді? Жінці? Сперечатися? Доводити? Кому, комуністці чи Шустеру? Слова огрядної комуністки в одну мить усіх нас – і гостей, і ведучих, і навіть глядачів з іншого боку екрану – поставили в ситуацію поза межами людського.

І тут вірної поведінки просто не існує. Хіба що вимкнути телевізор або вийти зі студії – просто щоб залишитися людиною.

Однак згадане шоу здається просто-таки старою-доброю передачею "Добраніч діти" у порівнянні з торішньою інформаційною компанією з приводу відкриття у Києві меморіалу на честь Голодомору. Подібного паскудства нам ніколи ані чути, ані читати не доводилося – однак без сумніву іще доведеться, бо цього року пам'ятна дата припадає на президентську компанію.

Отож, тримайтеся! Зараз ми з вами знову почуємо про витрату мільйонів гривень на меморіал, тоді коли їх можна було роздати людям, а також про те, що у сучасної України є більш важливі справи, ніж Голодомор.

Однак перед тим, як політики і журналісти знову затанцюють на гробах та кістках наших предків, хочеться упередити вакханалію блюзнірства.

Згадайте: на Гробки до померлих предків поспішають усі – вчителі, міністри, бізнесмени, програмісти, члени різних партій, ліві та праві, інтелектуали та білявки. Бо перед Смертю усі однакові. Везуть з собою паски, крашанки, ковбаси, горілку, вино – хто що має.

Десять років тому, пам'ятаємо, меню було скромнішим - приходили зі шматком хліба та куснем сала, а іноді навіть без цього - посидять біля могилки та вертаються додому. Як би там не скаржилися на наш теперішній рівень життя, а тепер на цвинтарях, слава Богу, такого вже не зустрінеш.

Проте чи мали люди досхочу їжі, чи ні – а своїх мертвих поминали завжди.

А тут вмикаєш радіо і чуєш, що депутат від Партії регіонів говорить: "У селі поставили хрест жертвам Голодомору, а поруч свинарник розвалений стоїть, так на свинарник грошей не знайшлося, а на хрест – будь ласка!"

Слово честі, ми спершу подумали, що причулося. Ну не може людина такого сказати! Але ні. Не причулося, все на повному серйозі. І головне – поруч сидить журналіст, і не дасть йому по пиці, а підтакує.

І захотілося нам сказати: "Нешановний пане депутате! Мабуть, у ваших діда з бабою стоїть на могилі хрест? То чом би вам його не продати і не збудувати собі сарай чи то свинарник?"

В чому різниця? В тому, що хрест жертвам Голодомору – фактично нічий. Що під ним немає конкретних кісток чи то закріплених імен. А якщо нічий, виходить, що можна блюзнірствувати?

Люди добрі, що ж це діється? Нам же всім помирати рано чи пізно! Нашим дітям та онукам – теж, як це не сумно. І що, на місці нашого останнього спочинку стоятиме свинарник Партії регіонів?

Могилу нашого прадіда в Бессарабії розорили більшовики, а кам'яну плиту використали – щоправда не на свинарник, а на пам'ятник героям революції серед центральної площі. Знайомий почерк.

Однак коли б у подібній риториці вправлялися виключно українофобські сили, це було б більш-менш зрозумілим. Але наш брат-українець теж частенько приєднується до цієї вакханалії. І що найстрашніше – не просто українець, а журналіст, "інтелектуал". Він пише чи то сам, чи то повторюючи за кимсь: "Ющенко голодоморить". Не будемо проводити наївні паралелі – наприклад, що зробили б з єврейським журналістом, якби він вжив словосполучення "Шарон голокостить", тут все зрозуміло.

Ющенко – не Шарон. Але хіба нелюбов до Ющенка дозволяє топтати пам'ять про мільйони загиблих? Ми теж незадоволені президентом, хоч і голосували за нього. Нам теж не подобається мистецьке рішення меморіалу, який споруджено на Дніпровських схилах.

Але ж треба розрізняти, де закінчуються претензії до Віктора Андрійовича, а починаються володіння Смерті, Пам'яті та Вічності.

Меморіал – це не монумент Туркменбаші, це пам'ятник мільйонам людей, яких комуністи скинули у спільні ями, багатьох ще живими, і зарівняли, щоб знищити навіть слід. У них не залишилося нащадків.

Немає кому завезти їм пасочку з крашанкою та випити за упокій на могилці, бо й могилок теж нема. То у якої паскуди повернувся язик кепкувати з цього приводу?

Люди, зупиніться, якщо ви люди! Міліціонери можуть на один день стати людьми, а журналісти – ні?

Колись римляни розважалися, вбиваючи першохристиян – катували, цькували звірами, морили голодом. Тих, хто загинув за віру Христову, тепер називають великомучениками та святими.

Мільйони наших предків було закатовано у найстрашніший спосіб – голодом. Чи це було за віру, чи за щось інше - нам належить іще розібратися. І якщо вже не святість – то принаймні повага, хіба не заслуговують на неї ці мученики?

Розуміємо, що в Україні живе чимало людей, для яких загиблі у 33-му не були предками ані за кров'ю ані за культурою. Людей, чиїми предками були кати, убивці, охоронці, диригенти та виконавці Голодомору. Або – ті, що приїхали на Полтавщину, Слобожанщину, Подніпров'я та оселилися у спустошених селах, у порожніх вибілених хатах попід квітучими вишнями.

Звісно, онуки не можуть відповідати за злочини дідів. Звісно, тепер вони є громадянами України з усіма правами, зокрема й правом голосу. Звісно, їм тяжко визначитися у цій складній ситуації.

Але давайте згадаємо, що предки сучасних американців теж платили по долару за індіанський скальп та дарували тубільцям ковдри, заражені віспою, і це не є секретом. Однак нащадки змогли подолати в собі комплекс убивці – не проклинають загиблих індіанців, не твердять, що ті стали жертвою неврожаю та природних катаклізмів, а також не зауважують "задля справедливості", що від віспи гинули також ковбої та представники інших національностей. Ні.

Цивілізовані нащадки давніх убивць віддають належне народам, які населяли Америку і навіть відзначають спеціальне свято – День подяки, коли їдять національні страви підкорених та знищених племен та дякують їм за те, що навчили колись білих окупантів жити й виживати на новому континенті.

Може, це видасться наївним, але іншого варіанту не існує. Що зробиш – не розробиш. Час не повернеш і помста неможлива. А отже для тих, хто не відчуває свого зв'язку з Україною, але живе у ній, День пам'яті жертв Голодомору має стати Днем подяки.

Не ваша воля була вбивати. Та якщо не маєте причин вибачатися - хоч подякуйте загиблим. За метрові чорноземи, що вони вам за собою лишили, за вишні-черешні, за криниці, млини та олійні. Випийте чарочку за світлу пам'ять невинноубієнних, пом'яніть їх пиріжком чи свічкою, як робили на цій землі споконвіку.

Ми у своєму житті голодували кілька разів – на щастя виключно з медичною метою. Проте трошки уявляємо, як воно, без їжі. Тому пропонуємо усім, хто збирається писати про Голодомор, спробувати не їсти хоч би добу. За цей час в голові просвітлиться, і ви просто-таки не впізнаєте своїх думок.

Ну а тим, хто все-таки наважиться блюзнірствувати щодо пам'яті про мільйони українців, які прийняли найстрашнішою смерть з усіх можливих – тим скажемо: "Ми, Брати Капранови, від щирого серця бажаємо, щоб усі ваші рідні загинули від голоду, щоб ви бачили все це і не могли нічого зробити. А після цього вже – кепкуйте та насміхайтеся на всі заставки.

Тоді вже буде можна."

Брати Капранови

pravda.com.ua
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
1 перегляд у жовтні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
На офіційному сайті Полтавської міської ради повідомляють про перевірку засобів оповіщення міста. 24 жовтня у першій половині дня на вулицях будуть вмикати електричні сирени. Жителів Полтави прохають зберігати спокій. Раніше переселенка із Луганська розповіла журналістам, як за ніч сирени тривоги у місті вмикали по 15 разів.
Спорт
Відео емоційних темношкірих уболівальників "Ворскли" з'явилося учора, 20-го жовтня, у Фейсбук-спільноті "Підслухано у Полтаві". Домашня гра між "Ворсклою і київським "Динамо" завершилася мінімальною поразкою 0:1. При цьому у основі "Ворскли" вийшов африканський легіонер полтавців Якубу. Його друзі чи персональні уболівальники показали усьому стадіону - як потрібно підтримувати команду на трибуні. Яскраве відео із співами та яскравими емоціями дивіться нижч...
Кримінал
За добу із 20 по 21 жовтня на території області сталися 95 злочинів. Серед них – 3 випадки нанесення тяжких тілесних ушкоджень, 2 грабежі, 1 розбій, 1 угон. Ще 4 злочини були пов’язані із обігом наркотиків, сталося також 8 шахрайств та 40 випадків крадіжок. Про це повідомляє офіційний сайт поліції Полтавщини. Раніше на Полтавщині чоловік пішов із ножем за продуктами.
Пригоди
Аварія сталася 21-го жовтня близько 04:20 на вулиці Половка у Полтаві. Водій автомобіля ЗАЗ Sens врізався у припаркований ВАЗ і втік з місця пригоди. Незабаром його розшукали працівники поліції. За результатами перевірки на алкотестері у крові чоловіка виявили 2.42 проміле алкоголю. На винуватця склали адміністративний протокол. Про це повідомляє патрульна поліція у Полтавській області. Нагадаємо, раніше у Полтаві водій ВАЗ збив світлофор та дорожній знак...
Пригоди
Аварія сталася 20-го жовтня близько 20:20. 39-річний водій Ford Scorpio, який перебував у нетверезому стані, наїхав на бордюр, внаслідок чого машина перекинулася. Від перекидання автівка зазнала деформування, а водій отримав травми і у важкому стані потрапив до лікарні. Про це повідомляє патрульна поліція Полтавської області. Нагадаємо, раніше у ДТП загинула відома українська зірка.
Пригоди
За попередньою інформацією від патрульної поліції Полтави, 21 жовтня близько 5:10 сталася аварія за участі двох автомобілів на перехресті вулиць Івана Мазепи та 23 вересня. Зіткнулися Daewoo Lanos та Reno Sandero. Водій Daewoo загинув на місці, водія Reno госпіталіували. За інформацією поліцейських, один із водіїв не надав іншому переваги у русі. Нагадаємо, вчора на Полтавщині був день трагічних ДТП.
Спорт
20-го жовтня полтавська «Ворскла» приймала удома київське «Динамо». Гра пройшла майже за таким самим сценарієм, як і весняна зустріч двох клубів. Тоді полтавці, які боролися за бронзову сходинку турнірної таблиці, програли із рахунком 0:1. Єдиний гол у другому таймі зустрічі тоді забив Мбокані. У грі 20-го жовтня глядачі теж побачили лише один м’яч і забили його гості – на 40-ій хвилині після пасу Супряги відзначився Циганков – 0:1. Про це повідомляє офіці...
Пригоди
Аварія сталася 21-го жовтня близько четвертої години ночі на проспекті Миру. Очевидці стверджують, що автомобіль злетів із дороги і збив металеву опору світлофора та дорожній знак неподалік зупинки Головка. На місці події залишились плями мастила та уламки скла. На місце аварії виїжджали два екіпажі патрульної поліції. Як повідомили у патрульній поліції міста, житель Полтави, який рухався на автомобілі ВАЗ-2110 від бульвару Богдана Хмельницького у напрямку...
Пригоди
Випадок отруєння із тяжкими наслідками стався 20-го жовтня у місті Кременчук. Після вживання в їжу рибу 30-річна жителька міста відчула різке погіршення стану здоров’я. Її госпіталізували до 3-ї міської клінічної лікарні Кременчука. Попередньо медики поставили жінці діагноз – захворювання на ботулізм. Наразі потерпіла перебуває у медичному закладі, стан її здоров’я – тяжкий. Раніше ми повідомляли, що в Україну привезли 12 доз вакцини від ботулізму.