Танці на гробах

Зверніть увагу: ті, хто заперечує факт Голодомору в Україні, зазвичай виглядають досить вгодованими. Народна мудрість

Щороку навесні, у перші вихідні після Великодня ми сідаємо до машини та їдемо до рідного Очакова – вклонитися могилам, покласти традиційну пожертву та пом'янути маму, дідів та бабів у звичайний для українського півдня спосіб – випити-закусити, пригостити людей, зайти до сусідів-знайомих, пом'янути їх і так далі. Західняків часто шокує подібна практика, але у наших краях вона побутує з давніх давен (якщо вірити Геродоту).

Цей день не є державним святом. Але на всіх дорогах, що проходять поблизу цвинтарів, стоять пости ДАІ та допомагають машинам і потокам пішоходів з віночками розминутися. Причому, це, мабуть, один з небагатьох днів, коли вони дійсно ДОПОМАГАЮТЬ.

Примітно, що ввечері, коли люди вертаються додому, даішників на дорогах вже нема. Хоч більшість водіїв, звісно, їде випивши – адже гріх не підняти чарку за упокій. Міліція це знає, але на дороги не виходить. Чому? – завжди питаємо ми в себе. Адже ставши на узбіччі наряд може за кілька годин виконати місячний план по хабарах.

Значить є щось сильніше за здирництво на дорогах, сильніше за гроші і владу. І ми знаємо що це. Це - Смерть. Перед її обличчям всі ми одразу стаємо рівними – незалежно від наявності мандатів чи погонів.

І саме тому щойно на обрії з'являється ця шановна пані з косою, навіть міліціонер стає людиною, хай би навіть на один день. Бо у кожного є рідні могилки і кожен розуміє, що його місце буде поруч.

Але.

Роки два тому ми вимушені були піти з шоу Шустера, коли товста депутатка-комуністка взялася на всі заставки переконувати, що Голодомору насправді не було. Пішли, бо не мали іншого виходу.

А що було робити? Дати по морді? Жінці? Сперечатися? Доводити? Кому, комуністці чи Шустеру? Слова огрядної комуністки в одну мить усіх нас – і гостей, і ведучих, і навіть глядачів з іншого боку екрану – поставили в ситуацію поза межами людського.

І тут вірної поведінки просто не існує. Хіба що вимкнути телевізор або вийти зі студії – просто щоб залишитися людиною.

Однак згадане шоу здається просто-таки старою-доброю передачею "Добраніч діти" у порівнянні з торішньою інформаційною компанією з приводу відкриття у Києві меморіалу на честь Голодомору. Подібного паскудства нам ніколи ані чути, ані читати не доводилося – однак без сумніву іще доведеться, бо цього року пам'ятна дата припадає на президентську компанію.

Отож, тримайтеся! Зараз ми з вами знову почуємо про витрату мільйонів гривень на меморіал, тоді коли їх можна було роздати людям, а також про те, що у сучасної України є більш важливі справи, ніж Голодомор.

Однак перед тим, як політики і журналісти знову затанцюють на гробах та кістках наших предків, хочеться упередити вакханалію блюзнірства.

Згадайте: на Гробки до померлих предків поспішають усі – вчителі, міністри, бізнесмени, програмісти, члени різних партій, ліві та праві, інтелектуали та білявки. Бо перед Смертю усі однакові. Везуть з собою паски, крашанки, ковбаси, горілку, вино – хто що має.

Десять років тому, пам'ятаємо, меню було скромнішим - приходили зі шматком хліба та куснем сала, а іноді навіть без цього - посидять біля могилки та вертаються додому. Як би там не скаржилися на наш теперішній рівень життя, а тепер на цвинтарях, слава Богу, такого вже не зустрінеш.

Проте чи мали люди досхочу їжі, чи ні – а своїх мертвих поминали завжди.

А тут вмикаєш радіо і чуєш, що депутат від Партії регіонів говорить: "У селі поставили хрест жертвам Голодомору, а поруч свинарник розвалений стоїть, так на свинарник грошей не знайшлося, а на хрест – будь ласка!"

Слово честі, ми спершу подумали, що причулося. Ну не може людина такого сказати! Але ні. Не причулося, все на повному серйозі. І головне – поруч сидить журналіст, і не дасть йому по пиці, а підтакує.

І захотілося нам сказати: "Нешановний пане депутате! Мабуть, у ваших діда з бабою стоїть на могилі хрест? То чом би вам його не продати і не збудувати собі сарай чи то свинарник?"

В чому різниця? В тому, що хрест жертвам Голодомору – фактично нічий. Що під ним немає конкретних кісток чи то закріплених імен. А якщо нічий, виходить, що можна блюзнірствувати?

Люди добрі, що ж це діється? Нам же всім помирати рано чи пізно! Нашим дітям та онукам – теж, як це не сумно. І що, на місці нашого останнього спочинку стоятиме свинарник Партії регіонів?

Могилу нашого прадіда в Бессарабії розорили більшовики, а кам'яну плиту використали – щоправда не на свинарник, а на пам'ятник героям революції серед центральної площі. Знайомий почерк.

Однак коли б у подібній риториці вправлялися виключно українофобські сили, це було б більш-менш зрозумілим. Але наш брат-українець теж частенько приєднується до цієї вакханалії. І що найстрашніше – не просто українець, а журналіст, "інтелектуал". Він пише чи то сам, чи то повторюючи за кимсь: "Ющенко голодоморить". Не будемо проводити наївні паралелі – наприклад, що зробили б з єврейським журналістом, якби він вжив словосполучення "Шарон голокостить", тут все зрозуміло.

Ющенко – не Шарон. Але хіба нелюбов до Ющенка дозволяє топтати пам'ять про мільйони загиблих? Ми теж незадоволені президентом, хоч і голосували за нього. Нам теж не подобається мистецьке рішення меморіалу, який споруджено на Дніпровських схилах.

Але ж треба розрізняти, де закінчуються претензії до Віктора Андрійовича, а починаються володіння Смерті, Пам'яті та Вічності.

Меморіал – це не монумент Туркменбаші, це пам'ятник мільйонам людей, яких комуністи скинули у спільні ями, багатьох ще живими, і зарівняли, щоб знищити навіть слід. У них не залишилося нащадків.

Немає кому завезти їм пасочку з крашанкою та випити за упокій на могилці, бо й могилок теж нема. То у якої паскуди повернувся язик кепкувати з цього приводу?

Люди, зупиніться, якщо ви люди! Міліціонери можуть на один день стати людьми, а журналісти – ні?

Колись римляни розважалися, вбиваючи першохристиян – катували, цькували звірами, морили голодом. Тих, хто загинув за віру Христову, тепер називають великомучениками та святими.

Мільйони наших предків було закатовано у найстрашніший спосіб – голодом. Чи це було за віру, чи за щось інше - нам належить іще розібратися. І якщо вже не святість – то принаймні повага, хіба не заслуговують на неї ці мученики?

Розуміємо, що в Україні живе чимало людей, для яких загиблі у 33-му не були предками ані за кров'ю ані за культурою. Людей, чиїми предками були кати, убивці, охоронці, диригенти та виконавці Голодомору. Або – ті, що приїхали на Полтавщину, Слобожанщину, Подніпров'я та оселилися у спустошених селах, у порожніх вибілених хатах попід квітучими вишнями.

Звісно, онуки не можуть відповідати за злочини дідів. Звісно, тепер вони є громадянами України з усіма правами, зокрема й правом голосу. Звісно, їм тяжко визначитися у цій складній ситуації.

Але давайте згадаємо, що предки сучасних американців теж платили по долару за індіанський скальп та дарували тубільцям ковдри, заражені віспою, і це не є секретом. Однак нащадки змогли подолати в собі комплекс убивці – не проклинають загиблих індіанців, не твердять, що ті стали жертвою неврожаю та природних катаклізмів, а також не зауважують "задля справедливості", що від віспи гинули також ковбої та представники інших національностей. Ні.

Цивілізовані нащадки давніх убивць віддають належне народам, які населяли Америку і навіть відзначають спеціальне свято – День подяки, коли їдять національні страви підкорених та знищених племен та дякують їм за те, що навчили колись білих окупантів жити й виживати на новому континенті.

Може, це видасться наївним, але іншого варіанту не існує. Що зробиш – не розробиш. Час не повернеш і помста неможлива. А отже для тих, хто не відчуває свого зв'язку з Україною, але живе у ній, День пам'яті жертв Голодомору має стати Днем подяки.

Не ваша воля була вбивати. Та якщо не маєте причин вибачатися - хоч подякуйте загиблим. За метрові чорноземи, що вони вам за собою лишили, за вишні-черешні, за криниці, млини та олійні. Випийте чарочку за світлу пам'ять невинноубієнних, пом'яніть їх пиріжком чи свічкою, як робили на цій землі споконвіку.

Ми у своєму житті голодували кілька разів – на щастя виключно з медичною метою. Проте трошки уявляємо, як воно, без їжі. Тому пропонуємо усім, хто збирається писати про Голодомор, спробувати не їсти хоч би добу. За цей час в голові просвітлиться, і ви просто-таки не впізнаєте своїх думок.

Ну а тим, хто все-таки наважиться блюзнірствувати щодо пам'яті про мільйони українців, які прийняли найстрашнішою смерть з усіх можливих – тим скажемо: "Ми, Брати Капранови, від щирого серця бажаємо, щоб усі ваші рідні загинули від голоду, щоб ви бачили все це і не могли нічого зробити. А після цього вже – кепкуйте та насміхайтеся на всі заставки.

Тоді вже буде можна."

Брати Капранови

pravda.com.ua
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
21-го вересня працівників полтавських ЗМІ запрошують на пробний запуск фонтану на Майдані Незалежності, що перед стадіоном "Ворсклою". Нагадаємо, останні півроку фонтан перебував на реконструкції. На неї із міського бюджету виділили понад 26 мільйонів гривень. За що міських посадовців вже неодноразово піддавали критиці. Із хороших новин - фонтан дійсно працює і струмені води дійсно підсвічуються вогнями різних кольорів. У сутінках та темряві виглядає справ...
Суспільство
Завод, історія якого почалася у вересні 1889 року з одного чавунолитного цеху, а згодом найбільшого в союзі та Європі турбомеханічного підприємства, сьогодні святкує 130 років. Секретар Полтавської міської ради Олександр Шамота завітав до будинку культури ПТМЗ, щоб особисто привітати 450 працівників та нагородити грамотами Полтавської міськради.  Головний соціал-демократ Полтави Олександр Шамота привітав всіх працівників заводу зі святом – з нагоди ювілею...
Суспільство
Днями під час прес – конференції заступник голови міської ради Олексій Чепурко пообіцяв показати полтавцям, яку техніку закупили цьогоріч для оснащення комунальних підприємств. Сьогодні анонсована презентація відбулася на Театральній площі. Автопідйомники, трактори, сміттєвози, екобус, якого так чекали полтавці – всього двадцять вісім машин відтепер працюють у комунальному господарстві. « - Все це ми придбали протягом року, завдяки консолідованій позиції д...
Суспільство
21-го вересня у полтавській танцювальній школі Gross-M center, що на вулиці Степового фронту, проводять танцювальний марафон «Полтава, танцюй разом із нами». В рамках марафону майстер-класи для полтавських дітей проводить відомий український танцюрист і суддя численних телевізійних шоу - «Танцують всі!», «Україна має талант», «Танці з зірками», «Модель XL», «Ліга Сміху» - Влад Яма. Вхід на майстер-класи безкоштовний, але – за запрошеннями. На перший майсте...
Спорт
22-го вересня о 17:00 у Полтаві на стадіоні імені Бутовського відбудеться матч між місцевою «Ворсклою» та київським «Динамо». Обидві команди підходять до гри у не найкращій форм. «Ворскла» програла останні два поєдинки у чемпіонаті – вдома «Олександрії» (0:1) та на виїзді «Карпатам» (2:1). А «Динамо» взагалі перебуває у гострій кризі та не може перемогти у чемпіонаті України вже чотири матчі поспіль – дві поразки та дві нічиї. Тим не менше, глядачі очікуют...
Пригоди
Пожежа сталася 20-го вересня близько 16:30 неподалік села Кам’яні Потоки Кременчуцького району. Загорівся легковий автомобіль BMW-320. За викликом на місце пригоди виїхали бійці 15-ї Державної пожежно-рятувальної частини. Вони загасили полум’я, але вогонь встиг знищити авто, документи на нього та посвідчення водія, які знаходилися всередині. Про це повідомляють у ГУ ДСНС України у Полтавській області. Причину пожежі встановлюють. Загиблих та потерпілих вна...
Культура
Експозиція розгорнулася у двох залах. Тут більше сімдесяти картин у різних жанрах та виконаних у різні проміжки часу. Втім, кожне полотно – впізнаваний стиль Заслуженого художника України Миколи Підгорного – його особлива колористика та складна композиція. « Організувати виставку, тим більше ювілейну, було складно. Звісно, тут не все, що би я хотів презентувати, але погодився з цікавою концепцією, що її запропонувала директор галереї Ольга Курчакова. І теп...
Суспільство
20-го вересня у Полтавському театрі імені Гоголя провели церемонію вшанування добровольців під назвою «Лицарський хрест добровольця Полтавщини». У залі театру зібралися воїни-добровольці, волонтери, громадські активісти та представники духовенства. Почалася церемонія спільним виконанням маршу українських націоналістів «Зродились ми великої родини». Після цього присутнім розповіли про п’ятьох героїчних воїнів-добровольців із Полтавщини, які загинули під ча...
Культура
Православні християни святкують сьогодні Різдво Пресвятої Богородиці. Це велике двунадесяте свято. Свято також називають "Друга Пречиста" чи "осенини", адже в цей день, 21 вересня, за народним календарем настає справжня осінь. У Святому Письмі ви не знайдете розповіді про Різдво Діви Марії. Ця історія дійшла до нас із Церковного Передання – одного з джерел християнського віровчення. Марія народилася у невеличкому галілейському місті в сім’ї Іоакима та Анн...
Новини по темі
У Полтаві пробно запустили кольоровий фонтан біля стадіону "Ворскла" (ФОТО, ВІДЕО)
Шамота привітав працівників Турбомеханічного заводу зі 130-річним ювілеєм
Полтавцям показали нову комунальну техніку
У Полтаву приїхав Влад Яма. Де і з ким танцював суддя телевізійних шоу? (ФОТО, ВІДЕО)
У Полтаві вручили «Лицарський хрест» добровольцям із Полтавщини (ФОТО)
Шамота: беру участь в кліматичному марші, щоб щось змінити і залишити дітям придатну для життя планету
В Україні надрукують нові банкноти номіналом тисяча гривень
Прийшла осінь: 20 речей, з якими ви забудете про похмуру погоду
Чи буде дорожчати проїзд у громадському транспорті Полтави?
У Полтаві молодь вийшла на марш проти зміни клімату (ФОТО, ВІДЕО)