Танці на гробах

Зверніть увагу: ті, хто заперечує факт Голодомору в Україні, зазвичай виглядають досить вгодованими. Народна мудрість

Щороку навесні, у перші вихідні після Великодня ми сідаємо до машини та їдемо до рідного Очакова – вклонитися могилам, покласти традиційну пожертву та пом'янути маму, дідів та бабів у звичайний для українського півдня спосіб – випити-закусити, пригостити людей, зайти до сусідів-знайомих, пом'янути їх і так далі. Західняків часто шокує подібна практика, але у наших краях вона побутує з давніх давен (якщо вірити Геродоту).

Цей день не є державним святом. Але на всіх дорогах, що проходять поблизу цвинтарів, стоять пости ДАІ та допомагають машинам і потокам пішоходів з віночками розминутися. Причому, це, мабуть, один з небагатьох днів, коли вони дійсно ДОПОМАГАЮТЬ.

Примітно, що ввечері, коли люди вертаються додому, даішників на дорогах вже нема. Хоч більшість водіїв, звісно, їде випивши – адже гріх не підняти чарку за упокій. Міліція це знає, але на дороги не виходить. Чому? – завжди питаємо ми в себе. Адже ставши на узбіччі наряд може за кілька годин виконати місячний план по хабарах.

Значить є щось сильніше за здирництво на дорогах, сильніше за гроші і владу. І ми знаємо що це. Це - Смерть. Перед її обличчям всі ми одразу стаємо рівними – незалежно від наявності мандатів чи погонів.

І саме тому щойно на обрії з'являється ця шановна пані з косою, навіть міліціонер стає людиною, хай би навіть на один день. Бо у кожного є рідні могилки і кожен розуміє, що його місце буде поруч.

Але.

Роки два тому ми вимушені були піти з шоу Шустера, коли товста депутатка-комуністка взялася на всі заставки переконувати, що Голодомору насправді не було. Пішли, бо не мали іншого виходу.

А що було робити? Дати по морді? Жінці? Сперечатися? Доводити? Кому, комуністці чи Шустеру? Слова огрядної комуністки в одну мить усіх нас – і гостей, і ведучих, і навіть глядачів з іншого боку екрану – поставили в ситуацію поза межами людського.

І тут вірної поведінки просто не існує. Хіба що вимкнути телевізор або вийти зі студії – просто щоб залишитися людиною.

Однак згадане шоу здається просто-таки старою-доброю передачею "Добраніч діти" у порівнянні з торішньою інформаційною компанією з приводу відкриття у Києві меморіалу на честь Голодомору. Подібного паскудства нам ніколи ані чути, ані читати не доводилося – однак без сумніву іще доведеться, бо цього року пам'ятна дата припадає на президентську компанію.

Отож, тримайтеся! Зараз ми з вами знову почуємо про витрату мільйонів гривень на меморіал, тоді коли їх можна було роздати людям, а також про те, що у сучасної України є більш важливі справи, ніж Голодомор.

Однак перед тим, як політики і журналісти знову затанцюють на гробах та кістках наших предків, хочеться упередити вакханалію блюзнірства.

Згадайте: на Гробки до померлих предків поспішають усі – вчителі, міністри, бізнесмени, програмісти, члени різних партій, ліві та праві, інтелектуали та білявки. Бо перед Смертю усі однакові. Везуть з собою паски, крашанки, ковбаси, горілку, вино – хто що має.

Десять років тому, пам'ятаємо, меню було скромнішим - приходили зі шматком хліба та куснем сала, а іноді навіть без цього - посидять біля могилки та вертаються додому. Як би там не скаржилися на наш теперішній рівень життя, а тепер на цвинтарях, слава Богу, такого вже не зустрінеш.

Проте чи мали люди досхочу їжі, чи ні – а своїх мертвих поминали завжди.

А тут вмикаєш радіо і чуєш, що депутат від Партії регіонів говорить: "У селі поставили хрест жертвам Голодомору, а поруч свинарник розвалений стоїть, так на свинарник грошей не знайшлося, а на хрест – будь ласка!"

Слово честі, ми спершу подумали, що причулося. Ну не може людина такого сказати! Але ні. Не причулося, все на повному серйозі. І головне – поруч сидить журналіст, і не дасть йому по пиці, а підтакує.

І захотілося нам сказати: "Нешановний пане депутате! Мабуть, у ваших діда з бабою стоїть на могилі хрест? То чом би вам його не продати і не збудувати собі сарай чи то свинарник?"

В чому різниця? В тому, що хрест жертвам Голодомору – фактично нічий. Що під ним немає конкретних кісток чи то закріплених імен. А якщо нічий, виходить, що можна блюзнірствувати?

Люди добрі, що ж це діється? Нам же всім помирати рано чи пізно! Нашим дітям та онукам – теж, як це не сумно. І що, на місці нашого останнього спочинку стоятиме свинарник Партії регіонів?

Могилу нашого прадіда в Бессарабії розорили більшовики, а кам'яну плиту використали – щоправда не на свинарник, а на пам'ятник героям революції серед центральної площі. Знайомий почерк.

Однак коли б у подібній риториці вправлялися виключно українофобські сили, це було б більш-менш зрозумілим. Але наш брат-українець теж частенько приєднується до цієї вакханалії. І що найстрашніше – не просто українець, а журналіст, "інтелектуал". Він пише чи то сам, чи то повторюючи за кимсь: "Ющенко голодоморить". Не будемо проводити наївні паралелі – наприклад, що зробили б з єврейським журналістом, якби він вжив словосполучення "Шарон голокостить", тут все зрозуміло.

Ющенко – не Шарон. Але хіба нелюбов до Ющенка дозволяє топтати пам'ять про мільйони загиблих? Ми теж незадоволені президентом, хоч і голосували за нього. Нам теж не подобається мистецьке рішення меморіалу, який споруджено на Дніпровських схилах.

Але ж треба розрізняти, де закінчуються претензії до Віктора Андрійовича, а починаються володіння Смерті, Пам'яті та Вічності.

Меморіал – це не монумент Туркменбаші, це пам'ятник мільйонам людей, яких комуністи скинули у спільні ями, багатьох ще живими, і зарівняли, щоб знищити навіть слід. У них не залишилося нащадків.

Немає кому завезти їм пасочку з крашанкою та випити за упокій на могилці, бо й могилок теж нема. То у якої паскуди повернувся язик кепкувати з цього приводу?

Люди, зупиніться, якщо ви люди! Міліціонери можуть на один день стати людьми, а журналісти – ні?

Колись римляни розважалися, вбиваючи першохристиян – катували, цькували звірами, морили голодом. Тих, хто загинув за віру Христову, тепер називають великомучениками та святими.

Мільйони наших предків було закатовано у найстрашніший спосіб – голодом. Чи це було за віру, чи за щось інше - нам належить іще розібратися. І якщо вже не святість – то принаймні повага, хіба не заслуговують на неї ці мученики?

Розуміємо, що в Україні живе чимало людей, для яких загиблі у 33-му не були предками ані за кров'ю ані за культурою. Людей, чиїми предками були кати, убивці, охоронці, диригенти та виконавці Голодомору. Або – ті, що приїхали на Полтавщину, Слобожанщину, Подніпров'я та оселилися у спустошених селах, у порожніх вибілених хатах попід квітучими вишнями.

Звісно, онуки не можуть відповідати за злочини дідів. Звісно, тепер вони є громадянами України з усіма правами, зокрема й правом голосу. Звісно, їм тяжко визначитися у цій складній ситуації.

Але давайте згадаємо, що предки сучасних американців теж платили по долару за індіанський скальп та дарували тубільцям ковдри, заражені віспою, і це не є секретом. Однак нащадки змогли подолати в собі комплекс убивці – не проклинають загиблих індіанців, не твердять, що ті стали жертвою неврожаю та природних катаклізмів, а також не зауважують "задля справедливості", що від віспи гинули також ковбої та представники інших національностей. Ні.

Цивілізовані нащадки давніх убивць віддають належне народам, які населяли Америку і навіть відзначають спеціальне свято – День подяки, коли їдять національні страви підкорених та знищених племен та дякують їм за те, що навчили колись білих окупантів жити й виживати на новому континенті.

Може, це видасться наївним, але іншого варіанту не існує. Що зробиш – не розробиш. Час не повернеш і помста неможлива. А отже для тих, хто не відчуває свого зв'язку з Україною, але живе у ній, День пам'яті жертв Голодомору має стати Днем подяки.

Не ваша воля була вбивати. Та якщо не маєте причин вибачатися - хоч подякуйте загиблим. За метрові чорноземи, що вони вам за собою лишили, за вишні-черешні, за криниці, млини та олійні. Випийте чарочку за світлу пам'ять невинноубієнних, пом'яніть їх пиріжком чи свічкою, як робили на цій землі споконвіку.

Ми у своєму житті голодували кілька разів – на щастя виключно з медичною метою. Проте трошки уявляємо, як воно, без їжі. Тому пропонуємо усім, хто збирається писати про Голодомор, спробувати не їсти хоч би добу. За цей час в голові просвітлиться, і ви просто-таки не впізнаєте своїх думок.

Ну а тим, хто все-таки наважиться блюзнірствувати щодо пам'яті про мільйони українців, які прийняли найстрашнішою смерть з усіх можливих – тим скажемо: "Ми, Брати Капранови, від щирого серця бажаємо, щоб усі ваші рідні загинули від голоду, щоб ви бачили все це і не могли нічого зробити. А після цього вже – кепкуйте та насміхайтеся на всі заставки.

Тоді вже буде можна."

Брати Капранови

pravda.com.ua
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
1 перегляд в листопаді
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Кілька днів на Театральній площі робили основу для  щогли.  Процес був трудоємним і копітким.   Щогла проходитиме крізь ялинку і на неї закріплять шатро з ілюмінацією.   Нині місце для щогли повністю впорядкували  і заасфальтували. Хід робіт коментує головний інженер ПЕЗО «Міськсвітло» Юрій Міщенко: -         Монтаж ілюмінації на вулицях Полтави теж майже завершений.  Тривають підготовчі роботи по встановленню нової ілюмінації та монтажу ялинки на Театра...
Політика
Загін прихильників Олександра Мамая на чолі з Сергієм Чередніченком і Ігорем Головатим намагаються зірвати засідання виконавчого комітету Полтавської міської ради. Засідання сьогодні вже тричі переносили, цього разу порядок охороняє поліція. Тітушки на чолі Чередніченка звинувачують Олександра Шамоту в нещаконному звхопленні влади і підробці печатки міськох ради. Засідання підкріпили посиленими загонами поліції.
Політика
У Полтавській міській раді 20-го листопада сталася спроба «тихої революції». Державний реєстратор Красноградської РДА Харківської області Наталія Батиченко внесла зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після змін до реєстру керівником Полтавської міської ради на деякий час знову став Олександр Федорович Мамай. Про це повідомило інтернет-видання "Полтавщина". Незабаром з’ясувалося, що у реєстр...
Суспільство
Днями на просторах полтавського сегменту Facebook почав гуляти пост з «атракціоном небаченої щедрості»: адміністратори створеної 30 жовтня групи «Жити у Полтаві» запустили «розіграш» квартири у Полтаві..За умовами розіграшу, щоб взяти у ньому участь треба стати учасником групи і зробити репост розіграшу на свою сторінку: Квартиру-студію в новобудові 2018 року у «Київському мікрорайоні» Полтави має подарувати переможцю така собі Poltava City Building Compan...
Суспільство
На сайті Полтавської міської ради з’явилася чергова петиція, яка стосується громадського транспорту міста. Автор петиції – Анастасія Гладун – пропонує, щоб маршрутки і тролейбуси у місті ходили не лише удень, але й вночі. «Пропоную впровадити громадський транспорт в нічний час (з 22 до 6) за подвійним тарифом за популярними маршрутами», - йдеться у петиції. Петиція з’явилася на сайті 20-го листопада. Поки що набрала 5 голосів. Підтримати петицію можна за п...
Культура
Для київських князів з прадавніх часів  Михаїл був   заступником, тому то і зображали його на стародавніх гербах Києва. Символ Михаїла присутній і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах. Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами: гримить грім — значить, святий Михайло бореться з темними силами. 21 листопада часто випадає перший сніг, тому й прикмета: “Михайло на білому коні приїхав» Народ...
Пригоди
Так, за 20 листопада рятувальники Полтавського гарнізону ДСНС буксирували техніку у Полтавському та Кременчуцькому районах і у місті Кременчук. Зокрема у Кременчуці під час руху проспектом Свободи забуксував і не зміг самостійно продовжити рух тролейбус. На місце прибули рятувальники, які відбуксирували транспортний засіб на безпечне місце. Також бійці ДСНС впродовж доби допомагали вибратися зі слизьких ділянок дороги вантажним автомобілям. Про це повідомл...
Культура
21 листопада о 10.00 у Полтавській міській бібліотеці-філіалі №1 (вул. Петра Юрченка, 11/2,) відбудеться спеціальна подія в рамках XV Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA – показ документальної стрічки «Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека» Фредеріка Вайзмена. Про це  нашому виданню повідомили партнери фестивалю Docudays UA у Полтаві та області — Полтавська філія Суспільної Служби України. Фредерік Вай...
Новини компаній
Сучасний безконтактний термометр для вимірювання температури тіла і навколишнього середовища - дуже корисний пристрій, який повинен бути в кожному домі. З його допомогою Ви з легкістю і за лічені секунди зможете виміряти температуру тіла членів родини. Але також пристрій дозволить дізнатися й температуру будь-якій поверхні або предмета: стіни, їжі, води. Кожен термометр інфрачервоний безконтактний, представлений у нашому магазині пройшов ретельний відбір і...