Голова міської організації інвалідів: «Кандидатів у мери потрібно аналізувати»

Полтавка Ірина Твердохліб більше 20-ти років живе на інвалідному візку. Проте активний спосіб життя жінка вела і до травми, і після. У тому житті, що «до» вона була вчителькою молодших класів, дала початкові знання трьом випускам, які досі вдячно про неї згадують.

Також займалася туризмом та завжди була активісткою. Життя «після» не зламало жінку морально, бо тоді  вона просто не могла собі цього дозволити. Адже до фізичної травми потім ще  додалися  втрата батьків та чоловіка. Ірина на інвалідному візку залишилась із двома маленькими дітьми на руках – тож опустити ті руки вона не мала жодного права.

Сьогодні Ірина Твердохліб – успішна жінка. На візку вона отримала ще одну вищу освіту, бере активну участь у громадському житті, а найголовніше  - підтримує не тільки людей з обмеженими можливостями, а й багатьох тих, у кого є здоров’я, але морального духу не вистачає.

Ірино, ти відома в Полтаві як активний борець за доступність міської інфраструктури для людей з обмеженими можливостями, та й не тільки їх. Наскільки Полтава проблемна в цьому питанні взагалі?

У нас маломобільних категорій загалом 70% від усього населення. Це маленькі дітки, мами з колясками, люди з важкими сумками, люди, у яких є певні життєві обставини, такі, як нога зламана, рука, можливо, головний біль страшений… А найбільша частина  - це люди похилого віку. Адже демографічний стан нашої країни такий, що людей похилого віку значно більше, ніж молоді. Отже, на цій категорії і треба робити акцент.

Йде війна, і кількість інвалідів автоматично збільшується. От молоді хлопці прийдуть з війни і залишатися у своїх 4-х стінах, бо немає доступного середовища, та й не потрібні вони державі. Я себе пам’ятаю після травми – ти залишаєшся сам на сам з проблемами. Тоді, пригадую, для мене було таке жорстоке відкриття, що я державі зовсім не потрібна. Наразі в цьому сенсі мало що змінилося. Тож,  коли хлопці прийдуть, їм потрібне доступне середовище. Над цим необхідно працювати.

Якщо зважити на архітектурні форми в сенсі доступності. Яка вона  - Полтава? Можливо, давай поговоримо про конкретні об’єкти. Ну, наприклад, підземний перехід «Злато місто»?

Я вважаю, що найстрашніше із доступності  - це саме підземний перехід. Ті «зручності», що там є  - це не пандуси. Це трампліни для самогубців. Якщо хочеш вбитися – будь ласка, можна легко скористатися.

А як це повинно бути в ідеалі?

Щоб підземні переходи були доступними  - їх треба закопати. Їх взагалі не повинно бути. От, наприклад, у Лондоні кілька десятків років тому  вийшла громадськість і сказала – нам підземні переходи не потрібні. Зробіть так, щоб нам було доступне середовище, яке нас оточує. І в Лондоні, в центральній частині, дійсно немає переходів.

Але у нас їх закопувати вже ніхто не буде, звісно… Тож про яку альтернативу можна вести мову?

Є лише одна – ліфти спеціальні. Але це дорого, а до того ж, ще й хтось їх обслуговувати повинен – теж витрати…

Перехід будувався давно, а нині об’єкти інфраструктури лише поновлюються. Чи враховуються при цьому потреби маломобільних груп?

Так, перехід ще можна зрозуміти, але найстрашніше, що нинішні дороги, якщо й реконструюються, то без врахування елементів доступності. І крайнього знайти важко, коли звертаєшся. Там харківська компанія, як я дізналась, нині працює, то самі ті робітники кажуть, що в себе в місті вони роблять по всіх правилах, а тут – рознарядки не було. Теж проблема незрозуміла.

Чи зміниться ситуація? Точніше, чи є люди, які здатні її виправити?

Я можу судити про посадовців лише за їхніми справами. Якщо говорити конкретно, то довіряю команді Олександра Удовіченка - «Рідне місто». Пам’ятаю, як робота надзвичайно важливої для інвалідів організації - Обласного комітету доступності - була найефективнішою саме в той час, коли Удовіченко очолював Полтавщину. Саме за його управління був складений кошторис на повне переобладнання та реконструкцію ОДА  за абсолютно всіма нормами - починаючи із зупинок для автомобілів, які приїздять  з людьми з інвалідністю, закінчуючи санвузлами та всіма іншими направляючими. Тільки тоді, в ту його каденцію, на це було закладено понад 700 тис.

За матеріалами ЗМІ