Петро Ворона: «Коли спортсмени приходять до влади, вони сприяють оздоровленню і зміцненню нації»

З давніх часів, коли люди задумувались про політику, виникло питання її кадрового забезпечення. Протягом свого становлення суспільство перепробувало безліч сценаріїв приходу до влади. Її відбирали силою, передавали у спадок, отримували за гроші, або особливі заслуги перед громадою. Проте, навіть на порозі III тисячоліття ми так і не підійшли до комплектації влади виключно професійними політиками. Можливо це й вірно... Оскільки, завжди слід пам’ятати, що «Титанік» побудували професіонали, а от Ковчег зробив любитель...

Питання в іншому, звідки саме набирати цих ентузіастів? Чи є якісь найбільш перспективні види діяльності, які можуть укомплектувати держапарат дійсно достойними і гідними людьми? І першими на думку спадають саме спортсмени, яких стає все більше в Українській владі. Про те, наскільки це добре чи погано, ми вирішили поспілкуватися з головою Полтавської обласної ради Петром Васильовичем Вороною, кандидатом у майстри спорту із боротьби самбо, першорозрядником з вільної боротьби та головою федерації спортивного орієнтування.

Петро Ворона: «Коли спортсмени приходять до влади, вони сприяють оздоровленню і зміцненню нації» (фото) - фото 1

- Шановний Петре Васильовичу, Ви з дитинства займаєтесь спортом, крім того, представляєте політичну силу, яку очолює професійний боксер. Як Ви вважаєте, чи правильно те, що спортсмени йдуть в політику?

- Впевнений – правильно! Мені особисто дуже важливо те, що спортсмени, коли приходять до влади, сприяють розвитку фізичної культури та в цілому оздоровлюють націю. На жаль, в нашій країні дуже мало уваги приділяється масовому спорту. На його підтримку із бюджету виділяються жалюгідні «крихти». Коли ж приходять люди, пов’язані зі спортом, то вони це чудово розуміють і приділяють більше уваги саме фізичній культурі. А здоров’я громади і залежить від того, скільки її представників виберуть спортзал або спортивний майданчик, а не цигарку та пляшку алкогольного напою.

Крім того, політик-спортсмен трохи інакше дивиться на світ, оскільки фізичні вправи допомагають зробити життя більш повноцінним та якісним, вони привчають нас до ефективного використання часу, формують краще та стриманіше відношення до людей, загострюють відчуття справедливості.

І взагалі, народний обранець повинен бути зразком для спільноти, в першу чергу для молоді. Якщо в нього гарна статура, хороша фізична форма, він не має шкідливих звичок, то цей приклад принесе тільки користь суспільству. Коли людина займається спортом, то вона дійсно може бути взірцем для наслідування. Впевнений, це не менш важливо, ніж інші функції керівника.

Петро Ворона: «Коли спортсмени приходять до влади, вони сприяють оздоровленню і зміцненню нації» (фото) - фото 2

- Окрім хорошої фізичної форми Ви дуже різнопланово розвинена особистість, яка спробувала себе в багатьох суспільно значимих напрямках. Ви були вчителем, зовсім недавно добровольцем пішли до армії. Скажіть, що корисного Ви почерпнули із педагогічного досвіду та військової служби?

- Досвід педагогічної роботи мені дає можливість розшифрувати психологію людини. Це стає у нагоді, особливо при вирішенні кадрових питань. Інколи навіть декілька хвилин спілкування дозволяють мені виявити істинні мотиви претендента на певну посаду та його професійний рівень. Особисто мені подобається спілкуватись з інтелектуально й фізично розвиненими людьми, особливо тими, в яких це гармонійно поєднується.

Взагалі, у менеджменті є таке поняття, як «функції керівника». Одна з них, все таки, це роль вихователя. Керівник має виховувати колектив, щоб той міг краще виконувати необхідні завдання. Для цього слід розуміти кожного, вміти знаходити щось спільне між своїми підлеглими, що могло б їх об’єднати для вирішення поставленої задачі. Важливим тут стає й певний педагогічний такт.

Але, є в професії педагога і свої недоліки. Наприклад, учителі, як правило, перебивають свого співрозмовника. Чому вони це роблять? Звісно, не через неповагу до людей. Просто, коли хтось мені доносить певну інформацію, яку я вже знаю, то для економії часу, я переводжу розмову в інший, більш актуальний напрямок. Звісно, це не етично, і я намагаюсь подібне в собі вгамувати, проте інколи інакше неможливо вчинити.

Хоча, все таки, керівник – це не лише керманич колективу, але і його психолог. І, коли працівник поділиться своїми проблемами та отримає увагу і розуміння, саме тоді він й працюватиме краще.

Петро Ворона: «Коли спортсмени приходять до влади, вони сприяють оздоровленню і зміцненню нації» (фото) - фото 3

Щодо армії скажу наступне – служба взагалі перевернула мою свідомість і моє життя. Я дуже вдячний долі, що познайомився з тими людьми, яких побачив у 79-й аеромобільній бригаді батальйону "Фенікс", з якими і зараз підтримую стосунки. До цього вчинку мене спонукало наступне. Мені було дуже соромно, адже наші молоді недосвідчені хлопці, що навіть не проходили строкової служби, перебувають і гинуть там, у АТО, а я, міцний дорослий чоловік, знаходжусь за сотні кілометрів у комфортному кабінеті. Тим паче, що в мене вже був досвід армійської служби, оскільки я два роки (у 1986-88 рр.) відслужив на Донбасі поблизу Макіївки, де, до речі, захопився боротьбою "самбо".

Взагалі скажу, що в зоні АТО я почав життя спочатку. Мені доводилось заново завойовувати авторитет серед людей, оскільки я прийшов туди навіть не сержантом, а просто рядовим, який подавав набої до зенітки. Вже потім мене призначили командиром зенітного підрозділу. Я знову зміг перевірити себе на вміння спілкуватися з людьми. Армія спонукала мене до переоцінки життєвих цінностей. Я ще більше почав цінувати порядність, чесність, відвертість. І, взагалі, мені зараз не соромно перед самим собою, своїми рідними і нашою територіальною громадою. Я з 1991 року в політиці і брав участь в усіх серйозних подіях. Єдине, де мене не було, так це під час розстрілу Майдану, який я пропустив унаслідок арешту, хоча мені дуже хотілося бути там, в гущі подій, з моїми товаришами і однодумцями.

- А який, на Вашу думку, образ справжнього патріота та героя України?

- Для мене героями є ті люди, що самі зголосилися і добровільно пішли захищати нашу Вітчизну. Для мене герої ті, хто значну частину своїх коштів передають на захист держави, особисто їздять туди і допомагають нашим хлопцям. Якби вони залишили свій бізнес, то він, скоріш за все, пропав би. А так вони і справу свою розвивають, і приносять величезну користь Україні. Для мене є героями ті жінки і чоловіки, які кинули все і займаються волонтерством, не за гроші, або через вказівку керівництва, а, виключно, за покликом свого серця. Для мене герої ті, хто на фоні сьогоднішньої війни забувають за свої особисті негаразди і зосереджуються на проблемах країни. І, натомість, я вважаю справжньою сволотою тих, хто користується війною для особистого збагачення. На жаль, таких дуже багато... Перш за все у вищих ешелонах влади...

І, повертаючись до першого запитання, з упевненістю скажу, що люди, які все життя займаються спортом, виховують в собі характер і вольові якості, в жодному разі не відвернуться від проблем іншого, а, особливо, своєї країни. Вони ніколи не «дадуть задньої» перед ворогом, не залишать у біді своїх товаришів та побратимів, і підтвердженням моїх слів є десятки і сотні борців, боксерів, атлетів та інших спортсменів, які зараз боронять нашу державу від ворога, ризикуючи власним життям заради спільного майбутнього!

 Слава Україні!!!

 Героям слава!!!