Олександр Мамай: «Благополуччя нашого міста та територіальної громади – це моя пряма відповідальність»

Так вже склалося протягом багатьох століть, що чоловік у нашому суспільстві – голова сім’ї. При чому, таке рішення ми не відібрали у жінок, а навпаки, добровільно перейняли велику частину обов’язків по забезпеченню своїх родин, захисту і оберіганню їх. Цю функцію ми виконуємо не тільки серед своїх близьких, але й в будь-якому об’єднанні людей. Найчастіше, саме чоловіки стають керівниками підприємств, лідерами різноманітних організацій, переважна більшість їх знаходиться і серед очільників територіальних громад. Саме тому, обираючи голову міста, або області, одним з найголовніших критеріїв профпридатності повинна бути його власна родина, її благополуччя та побут, щоб не вийшло потім як в анекдоті про дерматолога з акне, або картавого логопеда.

Герой сьогоднішнього матеріалу, Олександр Федорович Мамай – взірцевий сім’янин, справжній чоловік, який зміг не тільки забезпечити усім необхідним близьких собі людей, але й багато років піклується про місцеву громаду, причому почав це робити ще задовго до свого обрання і взагалі будь-якої передвиборної агітації.

- Шановний Олександре Федоровичу, спершу скажіть, що взагалі, на Вашу думку означає бути справжнім чоловіком?

- В першу чергу, брати на себе відповідальність за свої вчинки, бути надійним і завжди тримати своє слово. Поряд з цим, дуже важливо, забезпечити всім необхідним свою родину, своїх близьким. Щоб їм нічого не бракувало. Мабуть, це найголовніше, що я й намагаюся робити все своє життя. Далі, необхідно забезпечити роботою і гідною заробітною платою тих людей, які мене оточують. Якщо ми говоримо про місто та його жителів, то я намагаюсь робити це для усіх вас. Скажімо, лікарі або вчителі області в обов’язковому порядку йдуть на два тижні в неоплачувану відпустку. У місті ж ми змогли знайти кошти для того, щоб люди працювали у звичному режимі. Це найголовніше завдання для чоловіка-керівника та сім’янина.

- Виходячи з Вашої попередньої відповіді складається враження, що Ви розцінюєте Полтаву як свою велику родину?

- Так і є. Я народився в Полтаві, в ній живуть мої родичі, друзі, знайомі. Коли мене обрали міським головою, я відчув величезну відповідальність за усіх своїх земляків. На сьогоднішній день благополуччя міста та територіальної громади, а також їх мир і спокій – це моя пряма відповідальність, оскільки саме вони довірили мені відповідати за майно Полтави та примножувати його. Саме із зароблених коштів ми і в змозі давати зарплатню та матеріальну допомогу тим самим вчителям, лікарям, соціальним працівникам та іншим групам населення, праця яких сповнена душевного тепла. Це і є моїм обов’язком перед великою багатотисячною родиною полтавців, що стала моєю сім’єю. А подяка від людей – найвища нагорода для мене!

- Тепер пропоную перейти безпосередньо до Вашої теперішньої посади. Ви пройшли великий шлях від простого робітника до очільника міста. Це дає Вам змогу розуміти своїх земляків. Як Ви вважаєте, що на сьогоднішній день найбільш важливо для пересічних полтавців?

- Полтавці, як і жителі всієї України, в першу чергу, потребують соціального захисту. Держава повинна забезпечити своїх громадян гідною заробітною платою, надати їм роботу, а не підгодовувати час від часу якимось подачками. Дай їм вудку і вони самі наловлять собі рибу, якою потім нагодують своїх рідних та близьких. Влада не повинна заважати людям будувати своє майбутнє.

- У Вас за плечима великий досвід підприємницької діяльності. Зараз Ви займаєтесь зовсім іншою справою. Скажіть, що Вам стало у пригоді із попередньої роботи на цій посаді, а до чого прийшлось звикати?

- Найбільше проблем у роботі державного апарату, порівняно із приватною фірмою, виникає під час прийняття оперативних рішень. Так, коли мені необхідно було щось узгодити на своєму підприємстві, я міг це зробити за лічені хвилини і у будь-який спосіб, навіть за телефоном. У міськвиконкомі ж подібне не можливо. Існують певні процедури, порядки, які унеможливлюють своєчасне узгодження рішень, що найчастіше тільки шкодить територіальній громаді і місту. Проте я вже до цього звик і, за можливістю, планую свої дії на декілька місяців наперед.

Із найбільш позитивних моментів моєї попередньої діяльності можу назвати розуміння грошей, особливо вільної валюти. Дуже багато коштів у нас лежало саме на валютних рахунках. І тому, коли були інфляції в державі, бізнес, яким я раніше займався, майже не постраждав. Нажаль, на рівні міста таке зробити виявилось неможливим, знову ж таки через складність швидкого прийняття важливих рішень та завдяки політиці Держказначейства. У нашого міста було більше ніж 150 млн. гривень на рахунках, які ми могли оперативно вкласти у валютні депозити та зараз мали б не менше 400 млн. гривень! Ці гроші можна було б використати для закупівлі того ж самого автотранспорту, бітуму, гранвідсіву та інших необхідних для міста речей. Але, на жаль, через неповороткість державного апарату я не міг такого зробити...

- А наскільки складно бути відділеним від політики, перебуваючи у владі?

- На жаль, державні мужі на рівні Верховної ради та Кабінету міністрів постійно підштовхують нас до політики. І на сьогоднішній день для того, щоб стати міським головою, я вимушений балотуватися від певної політичної сили. Більш того, щоб депутати змогли мене підтримати, вони також мусять йти від якоїсь політичної партії. Ми не можемо відійти від політики, принаймні голови міських та обласних центрів. Як це не прикро, проте без неї ми не обійдемось. Хоча, бажано, все таки, щоб міський голова міг балотуватися без обов’язкової приналежності до певних політичних сил.

- Вам постійно дошкуляють різноманітні опозиціонери... Що можете сказати відносно взаємодії влади та опозиції? І яка взагалі основна її функція?

- На сьогоднішній день як такої опозиції в мене немає, просто є група неадекватних людей... Про деяких з них в мене навіть є довідки з відповідної медичної установи. Наприклад, один із так званих «опозиціонерів» характеризується яскраво вираженим реактивним психозом, що, по суті, є підставою для отримання цією людиною другої групи інвалідності. А він – ні, навпаки, бігає здоровіше від усіх здорових. J

Сподіваюсь, що наша громада на чергових виборах зможе дати вірну оцінку всьому тому, що зараз відбувається. А ось справжня опозиція необхідна, проте тільки в тому випадку, коли люди конструктивно підходять до вирішення різних проблем міста, цивілізовано ведуть дискусію, вказують на помилки і недоліки влади, підказуючи можливі шляхи їх виправлення.

- Яка Ваша думка стосовно Полтави? Які її перспективи?

- В нас чудове місто, яке може зайняти достойне місце не тільки серед інших населених пунктів України, але й цілого світу. Головне, щоб в роботу міського голови та міської ради не втручалися державні мужі. Ні в чому нам не треба допомагати, і тим паче не потрібно нами командувати, ми й самі знаємо як і що робити. Ремонтуємо дороги, дахи, дитячі садочки, забезпечуємо лікарів, освітян, комунальних працівників, зводимо будинки, надаємо квартири та багато іншого. Якщо дійсно пройде децентралізація, і всі доходи залишатимуться на місцях, то, я впевнений, яке б керівництво не було на місці, Полтава буде розквітати та примножувати свої статки.