Василь Ковальчук: «Чому не повертають наших полонених?»

Полтавський правозахисник розповів про те, чому не повертають полонених.

До нашої редакції надійшов лист, який ми публікуємо без змін.

До написання цієї статті мене підштовхнула та жахлива ситуація, що сьогодні склалась в нашій державі, коли поряд з непроголошеною війною, на якій гинуть наші хлопці, відбувається навмисне затягування перемовин із супротивником, в наслідок чого ми не маємо можливості звільнити наших полонених. Про це 29 травня 2015 року в передачі «Шустер-LIVE» заявив найвпливовіший перемовник з обміну полонених – Володимир Рубан. Ми співпрацюємо на засадах взаємоповаги та взаємодопомоги і наше бачення цієї проблеми співпадають. Так, на своїй сторінці у фейсбуці він дав оцінку і моїй діяльності.

Зйомка на весь екран 01.06.2015 190352.bmp

Складається враження, що керівництву держави не вигідне повернення наших хлопців з полону до дому. Сотні українців знаходяться у ворога та на власній «шкурі» відчувають всю безглуздість керівництва військової компанії. Коли вони повернуться на нашу рідну землю, а у мене немає сумнівів, що так і буде, бо я особисто докладу до цього зусилля, то безумовно зададуть більше питань, ніж наші керманичі зможуть дати відповідь. «Хто понесе покарання за злочини, за безглузде призначення керівників війська, за ті зради і «котли» та жахливі втрати нашого народу?».

Війна раніше велась до останнього патрону, а зараз за принципом - до останнього українця. На жаль, державою керують особи для яких головне – піар, або взагалі «прикрити свою шкуру», а державі потрібен державницький підхід. Саме із-за цього було затягнуто обмін Олега Кузьміних, про що повідомлялося раніше.

Річ у тім, що я вже звільнив 26 людей, а потім наступив якийсь незрозумілий ступор, коли СБУ просто перестало видавати мені полонених сепаратистів в обмін на наших воїнів. Хоча інколи це виглядає абсурдно...

На сьогодні я вже міг і повинен був привести рідним ще десятьох хлопців. Наприклад, командира дивізіону – Фураєва Сергія Володимировича та командира гармати – Комісарчука Артема Володимировича, які вже чотири дні, як повинні бути вдома. Цих хлопців я домовився обміняти на полоненого командира роти – Мируненко Володимира Михайловича, який зараз знаходиться в Маріупольському СІЗО і втратив ногу, тобто вже ніякої загрози для України не представляє. Тому, обмін їхнього командира роти на наших командирів дивізіону та гармати – були б значним успіхом перемовин. Більш того, Вовк Василь Васильович, заступник голови нашого СБУ, пообіцяв мені за день владнати це питання. Проте минув уже цілий тиждень, а питання так і не вирішено, хоча вирішувати його не більше години. http://replyua.net/news/7051-korban-sbu-ustroila-iz-obmena-plennymi-piar-dlya-sebya-i-prezidenta.html

Повинен визнати, що СБУ виконує величезний обсяг роботи. Збирає дані, аналізує, затримує, утримує, проводить через суди і… Не дає на обмін за вказівкою «згори». А отже в результаті вся праця марна...

Тож хочу повідомити, що за моїми домовленостями вже сьогодні можна звільнити десятки наших полонених, проте нам необхідно одне – шановні керманичі віддайте на для обміну хоч деяких із затриманих, особливо тих, хто вже ніяк Україні не загрожує! Наші рідні, які захищають Україну, нам дорожчі.

Василь Ковальчук, правозахисник