У Полтаві похапцем відзначили річницю перепоховання Кобзаря

Щороку 22 травня Україна відзначає річницю перепоховання Тараса Шевченка.

Кобзар помер 10 березня 1961 року у Петербурзі. Протягом трьох днів після смерті тіло Тараса Шевченка перебувало у церкві Академії мистецтв. Труну з тілом поета на Смоленське кладовище Санкт-Петербурга несли студенти.

8 травня 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.

Далі шлях проходив до Києва. Випрягши коней з воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.

У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».

20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Цього дня прийнято нести квіти до пам’ятника Кобзарю та зачитувати рядки з його поезій.

Сьогодні біля пам’ятника Шевченка у Полтаві зібралося близько 50 полтавців, переважно чиновники і посадовці. Саме покладання квітів пройшло похапцем, не було традиційного читання віршів славетного предка. Така поспішливість пов’язана з тим, що очільники регіону поспішали на іншу урочистість – покладання квітів до меморіальної дошки Петлюри, з нагоди 136-ї річниці з дня його народження.

По завершенні офіційної частини урочистостей, невелика група людей залишилася біля пам’ятника митцю, щоб «пом’янути не злим тихим словом» великого митця, як він і заповідав.