Доброволець Алла Федорченко з Полтавщини: «Відчуття, що знімаєшся у фільмі про війну і паралельно дивишся його в 7D кінотеатрі»

Аллі Федорченко 26 років. Вона доброволець батальйону «Січ».

Народилася Алла в селі Погребняки Семенівського району на Полтавщині в сім’ї вчителів. Закінчила Полтавський національний педагогічний університет ім. Короленка за спеціальністю «вчитель зарубіжної літератури». За фахом не працювала. Підробляла в банківському кол-центрі, очолювала прес-центр Полтавської обласної організації ВО «Свобода».

Із 2013-го проходила націоналістичні вишколи. Тоді ж познайомилася з 25-річним Юрієм із Ужгорода. П’ять років була вокалісткою полтавського рок-гурту «Дельтора». З української музики слухає гурти «Тінь сонця» та «Веремій».

Ця тендітна дівчина вже близько шести місяців воює на Донбасі.

Про те що відбувається на Сході Алла говорить: «Перше відчуття війни було 1 листопада торік, коли везли волонтерів у Піски й потрапили під обстріл. Якраз вечоріло. Побачила, як розриваються міни. Страху не було. Лише відчуття, що знімаєшся у фільмі про війну і паралельно дивишся його в 7D кінотеатрі».

Рішення піти добровольцем у зону АТО було надиктоване серцем: «Важливий фактор, чому пішла на війну, – участь у ній мого хлопця Юрія. Познайомилися на вишколі в Холодному Яру на Черкащині. Він був керівником проводу. Здався дуже суворим, усіх ганяв. Думаю: бідна його жінка. Потім дізналася, що нежонатий, - симпатія згодом переросла у кохання, - Із Юрієм пройшли весь Майдан. Коли почалася війна, подзвонив і сказав, що йтиме в націоналістичний батальйон "Січ". Я спочатку півтора місяця приймала дзвінки в їхньому мобілізаційному штабі. Юрій був на тренувальній базі. Коли приїхала провідати, захопилася, як вчаться бійці. Сказала: хочу. Хлопці запротестували: це – не дівчача робота. Кажу: буду тихенько позаду сидіти, подавати патрони й стрічки до кулеметів»