Пенітенціарії Полтавщини вшанували учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

29 років пройшло з того часу, коли поблизу міста Прип’ять стався вибух четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. Ця катастрофа стала найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих людей, так і за економічним збитком.

Сотні тисяч людей було евакуйовано з місця аварії, більше десяти тисяч- померло.

Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986 року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним саркофагом. Його будували тисячі добровольців і мобілізованих солдатів, яких пізніше стали називати "ліквідаторами". Загальна їх кількість за всі роки становить майже 600 тисяч осіб.

Від спогадів очевидців крізь пелену страху пробирається почуття суму, жалю та невимовної печалі за померлими, сім’ями, що стали переселенцями та тими, хто борячись за ліквідацію лиха втратив здоров’я, а дехто й життя.

До дня Чорнобильської трагедії, що відзначається щорічно 26 квітня, пенітенціарії Полтавщини вшанували учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, присвятивши хвилину мовчання всім жертвам цього «чорного квітня».

З нагоди Дня пам’яті ліквідаторам ЧАЕС, які проходять службу в органах ДКВС Полтавщини, пенітенціарії висловили свої слова вдячності за віддану службу на благо своєї батьківщини. Одному з ліквідаторів- начальнику Комсомольського виправного центру (№136) підполковнику внутрішньої служби Сергію Поліщуку вручено звання на один ступінь вище спеціального звання, передбаченого займаною штатною посадою.

Сергій Олександрович Поліщук був призваний на строкову військову службу 1984 року.

26 квітня 1986 року військову частину підняли по тривозі, з них частина батальйону виїхала в складі першої «хвилі» ліквідаторів жахливої аварії.

1 травня 1986 року друга частина батальйону була відправлена в зону Чорнобильської аварії, в складі якої і був Сергій Поліщук. Місцем розташування (дислокації) батальйону було місто Прип’ять, де Сергій Олександрович перебував з травня по серпень 1986 року. Після прибуття на територію військової частини був нагороджений грамотою командування військової частини.

Ми низько схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді у ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Вони виконали свій синівський обов'язок перед рідною землею і перед рідним народом – зупинили розповсюдження катастрофи, унеможливили її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України, інших народів - сусідніх і не сусідніх. Ми всі, які живуть нині, їм безмежно вдячні.

   Низький уклін усім тим, хто ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції та вічна пам’ять тим загиблим героям, які боролись з цим широкомасштабним лихом.