• Головна
  • Полтавка про навчання у Словаччині: «Мені здалося, що це не дуже складно»
16:28, 14 квітня 2015 р.

Полтавка про навчання у Словаччині: «Мені здалося, що це не дуже складно»

Полтавка Інна Дем’янко вирішила здобувати вищу освіту у Словаччині. Нині вона – студентка філософського факультету Університету Матея Бела в Банській Бистриці. Дівчина розповіла про адаптацію в іншій країні, як здала першу сесію і що б порадила полтавським абітурієнтам.

Р.П.: Чому Ти вирішила вчитися саме у Словаччині?

І.Д.: Словаччину я обрала, перш за все, тому що там безкоштовна освіта, як для місцевих, так й іноземних студентів. Друга причина: мені було там дуже легко скласти іспити, тому що я складала тільки англійську. Там були питання про реалії Британії, Америки і мені здалося, що це не дуже складно.

Студенти ж, які йшли на економічний факультет, складали ще російську мову, що дало українцям певну фору перед словаками.

Прапор Словаччини на будівлі Університету Матея Бела

Прапор Словаччини на будівлі Університету Матея Бела

Р.П.: До вступу Ти вчила трохи і словацьку мову?

І.Д.: Так, вчила її трохи по «скайпу», але це не дало ніяких результатів. Тому перед навчанням я безпосередньо у самій країні ще відвідувала місячний курс словацької мови. Потім Ти адаптуєшся: спілкуєшся, ходиш до магазину і поволі використовуєш словацьку. Коли я вже розпочала навчання в університеті, то все одно цих знань було недостатньо, тому я перший місяць спілкувалася лише англійською, але потім вже адаптувалась.

Р.П.: Ти навчаєшся в Університеті Матея Бела. Чому саме цей заклад обрала?

І.Д.: Коли я думала в яке місто Словаччини їхати навчатися, то я загуглила міста цієї країни. Вони були в алфавітному порядку. Першим було місто Банська Бистиця. Я подивилася – фотографії непогані, в університеті був філологічний напрямок. Подумала: чому б і ні?

Один з корпусів Університету Матея Бела (фото – sk.wikipedia.org)

Один з корпусів Університету Матея Бела (фото – sk.wikipedia.org)

Р.П.: Наскільки відрізнявся список документів для подачі від того, що Ти подавала б в український університет?

І.Д.: Я не дуже знаю, що потрібно в Україні. В Словаччині потрібно свідоцтво про народження, атестат, перекладений словацькою. Крім того, перекладачем має бути саме словак. Мені довелося цей документ переробляти, бо його переклав українець, який там не працював.

В Університеті Матея Бела є така система: якщо Ти складеш IELTS (тест на знання англійської мови для іноземців – Р.П.) на 6,5 балів з 9, то проходиш без іспитів.

Р.П.: Що є найцікавішим у навчанні у Словаччині?

І.Д.: Носії мови. Я вивчаю англійську та іспанську і у нас один з предметів, які ведуться англійською, викладає американець. В нього такий доволі нестандартний підхід до нас, він цікавий, ліберальний, підіймає теми, які нас цікавлять. Іспанську в нас викладають іспанці.

Половина предметів ведуть англійською, ще майже половину – іспанською, і три предмети – словацькою. Мені ще потрібно було скласти диктант словацькою, це було дуже складно, оскільки в цій мові доволі цікава ситуація з наголосами: їх може бути один або два. Не існує жодного правила, коли їх потрібно ставити. І якщо Ти поставив наголос, то все одно слово може вимовлятися інакше.

Р.П.: Що б Ти назвала найскладнішим моментом під час переїзду за кордон?

І.Д.: Найскладнішим було орієнтуватися в самому місті. В словаків трохи інакша транспортна система. В самому навчанні найскладнішим був цей диктант зі словацької – я його не здала і перенесла на наступний рік.

В принципі, друзів там завести нескладно. Люди там раді допомагати, особливо, якщо кажеш, що Ти – іноземець і можеш писати і читати, як вони називають, «азбукою» – то для них вважаєшся вже генієм.

Р.П.: Що Тебе підтримує далеко від дому?

І.Д.: Батьки і кохана людина.

Р.П.: Коли Ти виїхала за кордон для Тебе було незвично…

І.Д.: … те, що всі, абсолютно всі Тобі посміхаються на вулиці. Навіть звичайні продавці – вони, крім того, що щось порадять, заводять з Тобою якусь розмову, питають про Твої справи. Всі вони привітні. Якщо Ти попросиш у когось з них показати дорогу, то вони не тільки намалюють мапу, а й проведуть. Це те, що здивувало.

Р.П.: Як минула перша сесія?

І.Д.: Я склала всі 13 предметів, окрім того ж диктанту. Там така система – якщо Ти не складаєш якийсь іспит, то можеш це перенести на наступний рік. Але Ти все одно повинен набрати достатню кількість кредитів.

Р.П.: Чому саме філософський факультет?

І.Д.: У мене стояв вибір: стати журналістом, філологом чи перекладачем. А журналістики в тому університеті не було. А на філософському навчають і філологів.

Р.П.: Що б Ти порадила молодим полтавським абітурієнтам?

І.Д.: По-перше, навіть якщо Ви плануєте вступати за кордон, то все одно здавайте ЗНО. По-друге, не бійтеся вступати в університети за кордоном. Якщо вже випадає такий шанс, то потрібно його використати, європейський диплом буде котуватися.

Р.П.: Чи плануєш Ти після навчання повернутися в Полтаву?

І.Д.: Я ще над цим думаю. Не знаю щодо Полтави, але, можливо, я буду жити десь в Україні. Проте все одно хотілося б не зупинятися навіть на Словаччині і їхати кудись західніше.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Полтавкка #навчання #Словаччина
Оголошення
live comments feed...