Полтава вкотре умилася сльозами, проводжаючи в останню путь своя героя, мужнього захисника Вітчизни, який загинув під шквалами ворожих куль біля Дебальцевого.
Попрощатися з Олександром прийшло близько тисячі полтавців, більшість з них не була знайома з бійцем АТО особисто. Проте віддати шану тому, завдяки кому ми живемо в мирному місті, містяни вважають своїм обов’язком.
У загиблого залишилася родина, життя якої розділилося на «до», в якому діти мали люблячого тата, а дружина коханого чоловіка і «після» в якому немає впевненості в завтрашньому дні. Під час відспівування, старший син загиблого постійно тримав маму за руку, ніби розуміючи, що тепер він найстарший чоловік в родині і має бути сильним. Сотні квітів поклали полтавці до труни.