ЧС-2010: українці виграють у «комунальників» в Андоррі і зривають джек-пот

На загальну туристичну думку головними принадами Андорри є гірськолижні траси, гольф-клуби і дешевий віскі, по 7-8 євро за 0,7 л., між іншим. Серед гідних уваги місць, які варто відвідати у столиці (до дегустації віскі), згадують такий собі історичний будинок Сет Паніс (Скриня на семи замках), де колись зберігалися найважливіші державні документи Андорри.

Довчора й уся гра національної збірної Андорри здавалася нам теж побудованою на суцільних замках. Міцна, дисциплінована оборона, переважно захисна тактика робила цю команду дуже неприємним суперником для всіх збірних, які виходили проти андоррців на їхньому комунальному стадіоні.

Проте учора збірна України розвіяла усі міфи навколо тамтешнього футболу. Скриня Андорри розвалилася і в ній не виявилося нічого страшного. Натомість поле було у цілком задовільному стані, принаймні, не гірше, ніж у Добромилі, а щодо грубої гри – то наші одразу показали, що теж знають як це робиться.

Перед збірною України стояло лише одне завдання – перемогти і тим самим зробити останній, вирішальний крок у відбірковому турнірі на чемпіонат світу 2010. Ну, ще потішити наших вболівальників, присутність яких виявилася приємною несподіванкою у чужій і далекій столиці.

Необхідність досягнення переможного результату, причому у другій грі поспіль, могла психологічно тиснути на гравців збірної, бути обтяжливою обставиною, особливо якщо врахувати досить скромні досі здобутки наших в атаці.

Зливи голів не чекали, але нині можемо з полегшенням констатувати: українці зірвали джек-пот в Андоррі й ефектним фінішним ривком вийшли на друге місце у своїй групі.

6:0 проти «комунальників», звичайно, не шедевр, особливо нема чого тут аналізувати («фірмовий» захист господарів посипався, ледве їм закортіло піти відіграватися) , але, по-перше, перемагати завжди приємно, а, по-друге, корисно. Для самоствердження, для вболівальників (у вишиванках і без), для рейтингу, для історії, та й суперникам майбутнім нехай присниться зайвий раз, як Шева водить наш молодняк в атаку, як сам у найкращому своєму стилі розриває захист...

А тепер підіб'ємо деякі підсумки виступів збірної України на шляху до Африки на ЧС-2010: хто грав, хто забивав, хто що зробив.

У шостій відбірковій групі національна збірна України провела 10 матчів, в яких головний тренер О.Михайличенко використав 31 гравця.

Воротарі:

П'ятов - 9 матчів ( 5 м'ячів пропущено),

Богуш - 1 (1).

Захист і півзахист:

Назаренко – 9 (5 м'ячів забито)

Тимощук - 9 ,

Чигринський – 6,

Шевчук - 6 ,

Гай – 6 (1)

Михалик – 5,

Алієв – 5,

Мандзюк – 4,

Калиниченко – 4,

Ярмоленко - 4 ( 2),

Ярмаш – 4,

Кучер - 4,

Гусєв - 4 (1),

Кобін – 4,

Ротань - 3,

Ярмаш -3,

Кравченко - 3,

Ракицький -2 ( 1),

Хачеріді – 2,

Русол – 2,

Левченко - 2 ,

Голайдо -2 ,

Валяєв -1,

Слюсар – 1.

Нападники:

Шевченко – 9 (6),

Мілевський – 8 (2),

Селезньов – 6 (2),

Воронін – 6,

Гоменюк – 2.

8 гравців делегувало у збірну київське «Динамо», 7 – «Шахтар», 5 – «Дніпро», решту – «Металіст», «Ворскла», «Таврія».

Найбільше глядачів прийшло на матч Англія -Україна 1 квітня 2009 р. в Лондоні на «Вемблі» – 87548, найменше – в Андоррі (приблизно пару сотень, не більше).

Рік тому у першому відбірковому матчі проти Білорусі на поле львівського стадіону «Україна» вийшли: П`ятов, Тимощук, Ярмаш, Русол, Калиниченко, Алієв, Воронін, Селезньов, Шевчук, Мілевський, Шевченко, Кравченко, Михалик, Назаренко.

Вчора проти Андорри грали 7 футболістів з цього переліку, причому помітно, що протягом року О.Михайличенку доводилося перебудовувати передовсім лінії захисту і півзахисту.

Через травми випадали з обойми Чигринський, Гусєв і Михалик. Калиниченко, Шевчук і Ярмаш на якомусь етапі, очевидно, перестали задовольняти вимоги тренера, а Кравченко грав у збірній лише минулого року, доки не перейшов з «Ворскли» у «Динамо» (підвищив рівень, що називається). Не справила враження зв'язка Слюсар-Валяєв, яка з'явилася лише в одному матчі проти Англії.

Проте на цих позиціях заміни знаходилися, і несподівано досить вдалі, якщо згадати дебюти Кобіна, Хачеріді, Ракицького, Ярмоленка.

Значно обмеженішим був вибір гравців нападу, от що суттєво. Тут бачимо знайомі все обличчя, причому Шевченко у збірній, подумати лише, з 1995 року, Мілевський – з 2006. Заміни їм не знаходиться, розраховувати можна хіба що на Селезньова. Ні Гладкий, ні Девіч не спромоглися закріпитися у збірній, хоча такий шанс їм відкривався ще на початку роботи Михайличенка у головній збірній. Воронін у цьому відборі взагалі не забивав, не склалося.

Проблема нападників, відповідно, і пошуку варіантів гри в атаці для збірної є досить відчутною. У матчах відбору основу ударну силу становили Шевченко та Назаренко – 6 і 5 м'ячів відповідно, в той же час Мілевський і Селезньов, як і Ярмоленко, забивали лише андоррцям.

Отже, про 11 м'ячів Андоррі маємо швидко забути. Попереду матчі плей-офф, вигадані незрозуміло для чого (на догоду розширення географії учасників ЧС чи рекламодавців?), тож після 19 жовтня перед збірною України постане завдання розвіювати нові міфи.

Зокрема, про те, що українці не проходять стикові матчі.

Олег Савицький