Молоді полтавці почали готуватись до майбутніх місцевих виборів

6-7 лютого у Києві в Міжнародному Інституті Менеджменту (МІМ) відбувся перший з трьох модулів програми «Школа депутатів місцевих рад 2015» від Благодійного Фонду Богдана Гаврилишина.

З поміж 135 заявок організатори відібрали трохи більше половини для навчання. Серед представників різних областей України були і полтавці. Окрім автора тексту, з тих кого зміг ідентифікувати як земляків – Катерина Кролевська (Інститут аналітики та адвокації), Іван Чабан (Благодійний фонд «Серце до серця), Анатолій Ханко (ВО «Свобода»).

Першим спікером став ідейний натхненник проекту – українсько-канадсько-швейцарський економіст Богдан Дмитрович Гаврилишин. Вчений, попри поважний вік, постійно в роботі, подорожах і проектах. За останні 2,5 місяці це вже третя моя зустріч з цим видатним чоловіком, який своєю активністю залишає позаду більшість молоді.

Богдан Дмитрович має доволі амбітні плани. Зараз діяльність економіста зосереджена на фонді, через який він хоче змінювати Україну. І робити це саме через молодь, на яку Гаврилишин покладає величезні надії. Одна з головних програм його фонду так і називається – «Молодь змінить Україну». Суть її полягає у формуванні команди з 6-7 осіб (від 20 до 35 років) різного профілю, які змагаються за можливість поїхати у Австрію, Німеччину, Норвегію, Швейцарію, Швецію чи Польщу на тиждень. Там кожен представник команди вивчає досвід країн у своїй сфері і на основі цього пише дослідження для України.

Гаврилишин вважає, що програма є успішною, адже з кожним роком команд молоді, бажаючих вивчати закордонний досвід, стає все більше. Цього року таких виявилося понад 70.

Коли вченого запитали про те, яким буде майбутнє України, Богдан Дмитрович усміхнувся і сказав: «Це Ви маєте мені говорити про це». Гаврилишин вірить у активну молодь і намагається вкладати у неї знання, час і ресурси.

Цей дідусь своїм прикладом показує, що потрібно щоденно працювати над собою і своїм майбутнім, а не скиглити.

Після лекції Богдана Дмитровича (півторагодинна, у його 88 років!) заняття продовжив експерт Інституту Політичної Освіти, депутат Луцької міськради Андрій Осіпов. Він розповідав студентам про свій досвід входження у місцеву політику і про те, наскільки важко для депутата бути опозиційним. Але це дозволяє боротися проти намагань міськради протягнути невигідні для людей рішення.

Окрім свого досвіду, Андрій Олексійович знайомив учасників Школи і з законодавчою базою діяльності місцевих депутатів. Хоч лектор – і юрист за професією, але все одно вражала його обізнаність у правах та обов’язках своєї виборної посади.

Другий день навчання розпочався з бюджетних відносин. Експерт з цього питання Юрій Ганущак розповів, яка саме система розподілу бюджету існує зараз і як її реформуватимуть. Юрій Іванович пояснював поняття субвенції, трансфертів, формули, за якими вони обчислюються. Велику частину лекції чоловік присвятив Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який парламент прийняв 5 лютого, і те, як це рішення вплине на Україну.

Далі лекторами стали двоє народних депутатів – Юрій Македон та Іван Крулько. Перший спікер розповідав про те як виграти місцеві вибори, а потім і вибори до Верховної Ради. Другий – про те, чи варто молоді йти в політику і брати на себе відповідальність.

Останнім у першому модулі поставили ще одного експерта Інституту Політичної Освіти – Миколу Ковальчука. Він розповів учасникам Школи про практичну частину входження в політику – проведення виборчої кампанії. Лектор пояснював алгоритми і кроки для цього (необхідні індикатори, правило «7 дотиків», стратегії, на які варто опиратися).

Це тільки початок навчання полтавської молоді у цій Школі від Фонду Богдана Гаврилишина. Тепер, щоб перейти на наступний модуль, за два тижні полтавці мають виконати домашнє завдання – провести аналіз програми соціально-економічного розвитку громади в порівнянні з 2013-м, 2014-м та 2015-м роком.

P.S. Зазвичай мені дуже прикро, коли я не бачу полтавців на таких потужних освітніх заходах. Цього разу їх було більше, ніж зазвичай, але все одно – це мізер, бо тих, для кого це було б корисно, є набагато більше. Молодим амбіційним людям, які цієї осені стануть учасниками виборчої кампанії, треба визнати, що їх знання у сфері місцевого самоврядування, бюджетної і законодавчої бази – малі. І їх варто поповнювати саме зараз, якщо їх ціль – ефективний розвиток свого району/міста/області. А інакше – в чому буде їх перевага? У році народження?