Ювілей у кращої виконавиці «Наталки Полтавки» (ВІДЕО)

Ексклюзив

Кращій виконавиці арії Наталки з опери "Наталка Полтавка" народній артистці СРСР та України, лауреатці Шевченківської премії Діані Гнатівні Петриненко 8 лютого цього року виповнилося 85 років.

Вона народилась у селі Сазонівка Оржицького району. ЇЇ лірико-колоратурним сопрано, що миттєво торкається сердець, захоплювався весь світ.

Її талант називають глибоко народним, а ще елітним полтавським. Голос - голосом України, в якому бринить історія.

Артистка співала змалечку, її перші пісні були про чумаків. Маленька Діана чула їх від дідуся. Співала завжди і скрізь, де тільки можна - у полі, у бункері комбайну, вдома, і на прохання друзів. Під час війни із подарованого батьком пісенника виконувала твори на воєнну тематику.

Що таке професійне класичне виконання Діана Петриненко дізналася з патифону, за його допомогою стала вчитися співу самостійно.

Старший брат Іван теж мав гарний голос, навчався в училищі імені Глієра у Києві. Якось він привіз маленьку сестру із собою, щоб прослухати. Вивчений самостійно романс О. Аляб'єва "Соловій" настільки вразив комісію, що дівчину прийняли без екзаменів. Не складала іспити Діана Петриненко і у Національній Київській консерваторії.

І хоч не судилося здійснитися мрії - стати солісткою опери, бо заважала нищівна конкуренція, Діана Петриненко все ж співала, її голос лунав по всьому Радянському Союзі, а також США, Канаді, Італії, Франції, Угорщині, Польщі тощо.

Якось відомий український поет (до речі, теж полтавець) Борис Олійник сказав про Діану Петриненко:

У неї немає цієї холодності академічної, і в той же час вона чудова, неперевершена...

З 1955 по 1958 роки Діана Петриненко - солістка Державної капели "Думка" , а з 1962 по 1988 - солістка Національної філармонії. Чимало відомих голосів виховала артистка, працюючи у консерваторії. Та головною своєю заслугою вона вважає сина, яким гордиться. Це - народний артист України Тарас Петриненко.

Співачка настільки любила землю, що хай там як, а у щільному графіку виступів завжди знаходила час і просто "летіла" на дачу під Києвом. Однак, та дача ніколи так і не змогла замінити запаху полтавської батьківської землі навесні.

"Мене питають, що зі мною? Мені так пахне земля, рілля...У мене і дача є, але вона глиною смердить, а наша - рідна, вочевидь, через те..."

....

Леся Білаш, заслужена журналістка України:

"На жаль, ми схаменемось, коли людини не стає. Треба цінувати митця за життя, для того, щоб він бачив оцю віддачу. Слухацька любов у нас є, і дай Боже, щоб державотворці розуміли, що пісенна і духовна культура України не робиться тільки тими естрадними колективами, які на сьогоднішній день запрудили і радіо, і телебачення".