Праведники народів світу: історія героїв з Полтавщини

Ілля та Орина Вербицькі під час війни переховували єврейського хлопчика, родину якого вбили нацисти.

Хто врятує одне життя - врятує цілий світ

(Талмуд)

У 1963 році офіційний меморіал в Єрусалимі "Яд Вашем" (יד ושם), присвячений жертвам Голокосту, почав здійснювати унікальний проект щодо присвоєння звання Праведник народів світу людям, які з ризиком для власного життя рятували євреїв у роки війни. Ті, хто пережили Голокост, а також їхні діти й онуки, прагнуть відзначити заслуги тих, хто протиставив себе злочинцям та колабораціоністам.

За останні півстоліття це почесне звання отримали 2472 українці, серед яких є люди, тим чи іншим чином пов'язані з Полтавщиною.

До вашої уваги історії одного порятунку, описаному у музеї.

Один із трьох

До початку війни єврейська сім'я Верещацких проживала у містечку Кам'янка Черкаської області. На початку бойових дій глава сім'ї Мордко пішов на фронт, а його дружина Ревека та четверо дітей залишилися у Кам'янці, окупованій німцями в липні 1941-го року.

У грудні того ж року німці зігнали євреїв у гетто, яке проіснувало до березня 1942-го. Під час його ліквідації Ревека з молодшими дітьми (12-річним Семеном і 6-річної Белою - прим. автора) загинули. Синам Якову та Нухиму (на той час їм виповнилося відповідно 17 і 16 років - прим. автора ) вдалося втекти напередодні розстрілу.

Через деякий час брати розділилися: їм тоді здавалося, що поодинці легше буде врятуватися. На жаль, більше вони не зустрілися. Яков загинув перед самим звільненням: поліцай розстріляв його на вулиці на очах у жителів села Юрчиха Кам'янського району, які благали відпустити юнака.

Сільські рятівники

Нухим кілька місяців поневірявся, наймаючись на різні роботи, доки випадок не привів його в село Ряське Полтавської області, де, за чутками, можна було влаштуватися на тимчасову роботу в колгосп. Дізнавшись про хлопчика староста села Ілько (Ілля) Веприцький велів йому з'явитися до нього. Нухим назвався Андрієм Іванченком, розповів, що батько у нього був українцем, а мати єврейкою.

Староста наказав хлопцеві про себе нікому не розповідати. Більше того, він запропонував Нухиму не повертатися в колгосп, а залишитися у нього, допомагати дружині Орина з дітьми і по господарству.

На волосині від смерті

Нухим прожив у сім'ї Веприцких осінь та зиму 1942-го року. Ілля і Орина ставилися до нього як до члена сім'ї, їхні маленькі доньки дуже прив'язалися до нього, робота по дому була не складною, а життя ситим. Але одного разу в Ряське з перевіркою приїхав німецький комендант з перекладачкою, які залишилися у старости на обід. Комендант звернув увагу на зовнішність чорнявого хлопчика, і став розпитувати, хто він і звідки.

Ілько Веприцький відповів, що хлопчик - циган. Почувши це, комендант зажадав, щоб Нухим станцював циганочку, звелівши перекладачці акомпанувати йому на гітарі. Завдання виявилося легким для юного єврея, який раніше займався у шкільному драмгуртку і був непоганим танцюристом. Німець після цього більше ним не цікавився.

Але лише після його від'їзду люди переконалися, що небезпека дійсно минула і зітхнули з полегшенням.

Подальша доля

Нухим Верещацкий залишився у своїх рятівників до визволення села в серпні 1943-го року.

Після війни доля розкидала людей по різних містах. Нухим більше не бачився зі старостою і його дружиною, але зберіг вдячну пам'ять про них на все життя.

...

16 серпня 2009 року "Яд Вашем" удостоїв Іллю Веприцького і його дружину Орину (Черевко) почесних звань "Праведник народів світу". Посмертно.

За матеріалами меморіалу Яд Вашем.

До речі, 27 січня виповнилося 70 років з дня визволення Аушвіца - одного з найбільших нацистських концтаборів смерті.